Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2003р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів :
розглянувши матеріали касаційної скарги СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м.Харкові
на постанову від ХХ.02.2003 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 000
господарського суду Харківської області
за позовом ЗАТ "ХХХ", м.Харків
до відповідача: СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м.Харкові
про визнання недійсним рішення СДПІ
за участю представників сторін
від позивача: Присутні
від відповідача: Присутні
ХХ.09.2002 ЗАТ "ХХХ", м.Харків звернулося з позовом до
господарського суду Харківської області про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у
м.Харкові № 3 від ХХ.07.2002 в частині визначення суми податкового
зобов'язання в розмірі 224820,00 грн., розпорядження № 20 від
ХХ.07.2002 та рішення про результати розгляду скарги.
Заявою від ХХ.10.2002 акціонерне товариство уточнило свої вимоги і
просило суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 3
від ХХ.07.2002, розпорядження № 20 від ХХ.07.2002 та рішення № 420
від ХХ.08.2002 про результати розгляду скарги.
Свої вимоги акціонерне товариство мотивувало тим, що при
проведенні перевірки податкова інспекція в порушення п.п.4.2.2
п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не включила в ході перевірки в склад валових
витрат першого кварталу 2002 року витрати в сумі 150768,00грн.,
які ЗАТ "ХХХ" понесло при виконанні угоди № 93 від ХХ.12.2001.
На думку товариства, податкова інспекція порушила також і приписи
п.п.6.2.1 п.6.2. ст.6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визнавши неправомірним застосування
нульової ставки стосовно здійсненої операції по договору комісії
на умовах РСА.
Рішенням господарського суду Харківської області від ХХ.12.2002
вимоги були задоволені частково.
Визнані недійсними податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з
великим платниками податків м.Харкова № 3 від ХХ.07.2002 в частині
нарахування податку на прибуток в сумі 45230,40 грн. та
застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 65 474
грн., розпорядження про внесення змін у визначену платником суму
податку на додану вартість № 20 від ХХ.07.2002 в частині зменшення
суми ПДВ заявленої позивачем до відшкодування на 254243 грн.,
рішення по результатах розгляду скарги № 420 від ХХ.08.2002 в
частині нарахування податку на прибуток в сумі 45230,40 грн.,
застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 65474
грн. та зменшення суми податку на додану вартість до відшкодування
на 254243 грн.
Рішення суду ґрунтувалося на приписах п.п.11.2.1 п. 11.2. ст. 11
Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств "
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Суд дійшов висновку, що до складу валових витрат повинні
включатися витрати передплати за продукцію згідно рахунку №5 від
ХХ.03.2002 і, що під час перевірки податкова інспекція повинна
була врахувати цю суму у валові витрати І кварталу 2002 при
визначенні суми податкових зобов'язань по податку на прибуток.
Суд, також, зауважив, що при здійсненні експорту металопродукції
акціонерним товариством були дотримані всі вимоги п.п. 6.2.1 п.6.2
ст.6 Закону "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Не погодившись з рішенням місцевого суду, податкова інспекція
ХХ.12.2002 звернулась з апеляційною скаргою до Харківського
апеляційного господарського суду посилаючись на невідповідність
висновків господарського суду першої інстанції фактичним
обставинам та нормам матеріального права.
Постановою від ХХ.01.2003 рішення у справі залишено без змін з тих
же мотивів.
Податкова інспекція частково не погодившись з попередніми судовими
рішеннями звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою від ХХ.03.2003, в якій просить рішення у справі
та постанову скасувати в частині визнання недійсними податкового
рішення-повідомлення №3 від ХХ.07.2002 в частині нарахування
податку на прибуток в сумі 45230,40 грн. та застосування штрафних
санкцій з податку на прибуток в сумі 65474 грн., а також визнання
недійсним рішення СДПІ по результатах розгляду скарги № 420 від
ХХ.08.2002 в частині нарахування податку на прибуток та
застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в цих сумах.
Свою скаргу скаржник обґрунтовує тим, що при складанні податкової
декларації за І квартал 2002 товариство не включило до валових
витрат суму дебіторської заборгованості ЗАТ "Завод "УУУ", отже
цією декларацією було узгоджено податкове зобов'язання, яке у
відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не може бути оскаржене платником
податку.
Закрите акціонерне товариство "ХХХ" відзив на касаційну скаргу
проти доводів якої заперечує, в суд надіслало.
При цьому акціонерне товариство наголошує на тому, що предметом
спору були вимоги про визнання недійсними рішень податкового
органу, а не спір по узгодженому податковому зобов'язанню.
Судові рішення товариство вважає такими, що відповідають нормам
матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Г., пояснення присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи господарськими судами першої та апеляційної
інстанції було встановлено, що в період з ХХ.05.2002 по ХХ.07.2002
посадовими особами СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м.Харкові була проведена документальна перевірка з питань
дотримання вимог податкового та валютного законодавства закритим
акціонерним товариством "ХХХ" за період з ХХ.10.2000 по
ХХ.04.2002.
За результатами перевірки складено акт від ХХ.07.2002 № 29 на
підставі якого податковою інспекцією було винесено податкове
повідомлення рішення № 3 від ХХ.07.2002, якими донараховане
податок на прибуток в сумі 72893 та застосовані штрафні
(фінансові) санкції в сумі 65474 грн.
По результатах перевірки також було прийнято розпорядження № 20
від ХХ.07.2001 про внесення змін у визначену платником суму
податку на додану вартість, відповідно до якого зменшено на 254245
грн. заявлену до відшкодування за березень 2002 суму податку на
додану вартість.
Зазначені рішення були оскаржені в межах процедури
адміністративного оскарження, передбаченої Законом України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
За результатами розгляду скарги прийнято рішення № 420 від
ХХ.08.2001, яким в задоволенні скарги відмовлено.
Суди, приймаючи рішення та постанову також встановили, що під час
проведення перевірки податкова інспекція не віднесла до складу
валових витрат грошові кошти, в сумі 180924,58 грн. (в т.ч. ПДВ на
суму 30153,60 грн.) сплачені акціонерним товариством за договором
№ 1 від ХХ.12.2001, укладеним між ЗАТ "ХХХ" та ЗАТ "Завод "УУУ".
Згідно цього договору товариство придбавало не лише устаткування і
комплектуючі до такого устаткування з метою виготовлення основних
засобів, а і інші товарно-матеріальні цінності, вартість яких в
зазначеній сумі за винятком ПДВ підлягала включенню до валових
витрат платника податків.
У відповідності до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція переглядаючи судові
рішення першої та апеляційної інстанції на відповідність нормам
матеріального та процесуального права, виходить із вже
встановлених судами фактичних обставин справи.
Закон " Про оподаткування прибутку підприємств " ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначив склад витрат виробництва, які підлягають включенню в
валові витрати для визначення об'єкта оподаткування податком на
прибуток.
Підпункт 11.2.1 ст.11.2 ст.11 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
також
визначив, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу)
вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого
відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата
списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату
товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день
їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування
платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного
отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно з приписами п.п."б" п.п.4.2.2, п.4.2 ст.4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму
податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані
документальних перевірок результатів платника податків свідчать
про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань,
заявлених у податкових деклараціях.
Отже, виходячи з зазначених норм, місцевий та апеляційний суди
дійшли вірного висновку, що здійснена платником податку попередня
оплата за товарне матеріальні цінності, які придбавалися за
договором № 1 при визначенні суми податкових зобов'язань,
підлягала включенню податковою інспекцією в валові витрати першого
кварталу 2002 року в сумі 150768 грн.
Касаційна інстанція відхиляє доводи СДПІ стосовно того, що
податкове зобов'язання, визначене платником податку в податковій
декларації не підлягає оскарженню в судовому порядку, як таке, що
спростовується фактичними обставинами, встановленими судами.
Предметом спору, в даному випадку, є акти податкової інспекції,
які вона прийняла використовуючи своє право на визначення
податкового зобов'язання контролюючим органом згідно п.4.2 ст.4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Оскаржувані судові рішення в частині застосування фінансової
санкції в сумі 65474 грн. також відповідають фактичним обставинам
справи та діючому законодавству.
Приписами п.6.1 ст.6 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що в разі коли сума
податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом
відповідно до ст.4 цього Закону, контролюючий орган надсилає
платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються
підстави для такого нарахування, посилання на норму податкового
закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або
перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору
(обов'язкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій
за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також
попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та
граничні строки передбачені законом для оскарження нарахованого
податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Виходячи з зазначеного припису, судові інстанції дійшли вірного
висновку щодо суттєвості недоліків форми оспорюваного
рішення-повідомлення через відсутність в ньому відомостей, які
вимагає п.6.1 ст.6 зазначеного Закону, оскільки неприпустимо не
посилатися в акті на приписи законодавства, якими запроваджено
такий спосіб впливу на порушника, як фінансові санкції.
В іншій частині рішення та постанова місцевого та апеляційного
судів в касаційному порядку не оскаржувалися.
Враховуючи, що постанова апеляційного суду від ХХ.02.2003, якою
залишено без змін рішення суду першої інстанції базується на
всебічному і повному з'ясуванні всіх обставин справи, яким надана
належна юридична оцінка, а висновки судів ґрунтуються на
правильному застосуванні норм чинного законодавства про
оподаткування, тому вони підлягають залишенню в силі, а касаційна
скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків м.Харкова
задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5,111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Харківської області від ХХ.12.2002 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
ХХ.02.2003 у справі № 000 господарського суду Харківської області
- залишити без змін.
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м.Харкові залишити без задоволення.