ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.05.2003 Справа N 7697/3-15/3022х/3-2
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватної фірми "Оліс" на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 12 листопада 2002 року у справі №
7697/3-15/3022х/3-2 за позовом приватної фірми "Оліс" до
військової частини S-XXX1 Міністерства оборони України
про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
29 травня 2002 року приватна фірма "Оліс" звернулась до
господарського суду Харківської області з позовом до військової
частини S-XXX1 Міністерства оборони України про зобов'язання
відповідача повернути дизельне пальне в кількості 235 тон на суму
317250 грн., що знаходиться на його зберіганні.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29 серпня
2002 року (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено, зобов'язано
відповідача повернути позивачу дизельне пальне в кількості 235
тон, стягнуто судові витрати.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12
листопада 2002 року (судді Демченко В.О., Такмаков Ю.В., Афанасьєв
В.В.) апеляційне подання військового прокурора Харківського
гарнізону задоволено, рішення місцевого суду скасовано, в позові
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції
залишити в силі, посилаючись на те, що апеляційною інстанцією
порушені норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
відповідно до ст.ст. 4, 151, 161, 413 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем
повернути передане йому на зберігання майно, - дизельне пальне в
кількості 400 тон, а дане зобов'язання виконано відповідачем
частково, зі зберігання передано лише 165 тон дизельного пального.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в позові,
апеляційна інстанція посилалася на те, що позивачем не надано
доказів невиконання умов договору № 55/99 від 19 квітня 1999 року
товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерінтех-енерго",
тобто того, що право власності на дизельне пальне, яке знаходиться
на відповідальному зберіганні у відповідача перейшло до позивача,
представниками позивача підтверджена відсутність оформленого
належним чином договору застави, а з матеріалів справи не
вбачається виникнення правовідносин між відповідачем і товариством
з обмеженою відповідальністю "Інтерінтех-енерго", а саме,
укладення договору схову нафтопродуктів.
Крім того, актом КРУ від 30 липня 2001 року № 08-22-261 виявлено,
що договір на тимчасове збереження пального між відповідачем і
товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерінтех-енерго" не
укладався, а досудовим слідством по кримінальній справі
встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю
"Інтерінтех-енерго" нафтопродукти до відповідача не відвантажувало
та у цій військовій частині не зберігало.
Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись
не можна.
В своєму рішенні суд першої інстанції посилається як на доказ
обґрунтованості вимог позивача на акт за № 08-22/313 від 14
вересня 2000 року, складений за результатами перевірки КРУ в
Харківській області фінансово-господарської діяльності відповідача
за період з 1 січня 1999 року по 31 грудня 2000 року.
Проте, в матеріалах справи вказаний акт відсутній.
Висновок апеляційного господарського суду щодо відсутності між
відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю
"Інтерінтех-енерго" договору схову є незаконним, ґрунтується на
неповно встановлених обставинах справи, стосується прав і
обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю
"Інтерінтех-енерго", якого не було залучено до участі у справі.
За вимогами ст. 99 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
в апеляційній інстанції справи переглядаються за
правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі перегляду справи апеляційний
господарський суд за наявними у справі і додатково поданими
доказами повторно розглядає справу.
Однією з підстав скасування рішення суду першої інстанції стало
те, що позивачем не надано певних доказів, зокрема, даних про те,
що товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінтех-енерго"
оплатило відповідачу послуги зберігання нафтопродуктів, договір
застави, строк застави та інші.
Проте, як місцевим, так і апеляційним судом не з'ясовано, чи мав
позивач можливість надати вказані докази, де вони знаходяться та,
всупереч вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не витребував їх.
Як на доказ того, що товариство з обмеженою відповідальністю
"Інтерінтех-енерго" не передавало відповідачу на зберігання
пальне, апеляційний суд послався на лист військової прокуратури
Н-ського регіону (а.с. 35).
Проте, суд не врахував, що без дослідження в судовому засіданні
матеріалів досудового слідства в кримінальній справі, вказаний
лист не може в силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
бути доказом у справі.
Враховуючи, що судові рішення постановлені з порушенням норм
процесуального права, що впливає на правильність застосування норм
матеріального права, прийняті судові рішення не можна визнати
законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене,
встановити фактичні обставини справи, правову природу відносин
сторін, їх дійсні права і обов'язки, вирішити питання щодо
можливості залучення до участі у справі товариство з обмеженою
відповідальністю "Інтерінтех-енерго" і, в залежності від
встановленого та вимог закону, прийняти законне і обґрунтоване
рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватної фірми "Оліс" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12
листопада 2002 року і рішення господарського суду Харківської
області від 29 серпня 2002 року у справі № 7697/3-15/3022х/3-2
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.