Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.05.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
- головуючого судді (доповідач у справі),
суддів;
розглянувши матеріали
касаційного подання Прокурора міста Н-ська
та касаційної скарги В.о. генерального директора Н-ського
державного підприємства "ZZZ" Я.Я.Я.
на постанову від ХХ.02.2003 р.
Н-ського апеляційного господарського суду
та ухвалу від ХХ.02.2003 р.
господарського суду міста Н-ська
у справі № Х3 господарського суду міста Н-ська
за заявою ВАТ "YYY"
до Н-ського державного підприємства "ZZZ"
про банкрутство
арбітражний керуючий А.А.А.
за участю представників сторін:
арбітражний керуючий А.А.А.;
від боржника - присутній;
від Генеральної прокуратури України - присутній;
від Державного департаменту рибного господарства Міністерства
аграрної політики України - присутній;
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Н-ська від хх.10.2002 р. (суддя
Б.Б.Б.) за заявою ВАТ "YYY" було порушено провадження у справі №
Х3 про банкрутство Н-ського державного підприємства "ZZZ" (далі -
НДП "ZZZ").
Ухвалою господарського суду міста Н-ська від ХХ.02.2003 р. у
справі № Х3 відсторонено керівника боржника - тимчасово
виконуючого обов'язки генерального директора НДП "ZZZ" Я.Я.Я. від
займаної посади та обов'язки генерального директора НДП "ZZZ"
покладено на розпорядника майна А.А.А.
При винесені ухвали суд першої інстанції виходив з того, що від
розпорядника майна надійшло клопотання про відсторонення керівника
боржника від займаної посади у зв'язку з наявністю фактів
перешкоджання керівника боржника діям розпорядника майна, а також
вчинення першим дій, які порушують права та законні інтереси
боржника та кредиторів.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.02.2003 р. (головуючий суддя - В.В.В., судді: Г.Г.Г., Д.Д.Д.)
дана ухвала залишена без змін.
Постанова мотивована тим, що, оскільки ст. 1 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, яка надає визначення сторін та учасників у
справі по банкрутство, не включає в їх склад фізичну особу -
керівника боржника, то суд першої інстанції не порушив
господарське процесуальне законодавство при розгляді вищевказаного
клопотання без залучення до участі у справі Я.Я.Я. Крім того,
виходячи з того, що останній перешкоджав виконанню розпорядником
майна обов'язків, передбачених п. 9 ст. 13 вказаного Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
, у суду першої інстанції були правові підстави
відсторонити від займаної посади тимчасово виконуючого обов'язки
генерального директора НДП "ZZZ" та покласти його обов'язки на
розпорядника майна.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішення, В.о. генерального
директора Н-ського державного підприємства "ZZZ" Я.Я.Я. звернувся
з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить скасувати ухвалу про його відсторонення від посади та
постанову, прийняту за результатами перегляду даної ухвали, та у
задоволенні клопотання розпорядника майна відмовити.
Прокурором міста Н-ська в інтересах держави в особі Державного
департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики
України, якому, як органу державного управління, підпорядковане
НДП "ZZZ" внесено до Вищого господарського суду України касаційне
подання з аналогічними вимогами.
Скаржники в касаційній скарзі та касаційному поданні посилаються
на те, що ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій не
було представлено жодних доказів вини Я.Я.Я. На їх думку судами
порушені принципи господарського судочинства закріплені у ст.ст.
41, 42, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги та касаційного подання , перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційні скарга та подання підлягають задоволенню
частково виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) у процедурі розпорядження майном за
клопотанням сторін, учасників провадження у справі про
банкрутство, або розпорядника майна, що містить відомості про
перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна, а також
про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та
законні інтереси боржника і кредиторів, господарський суд має
право відсторонити керівника боржника від посади та покласти
виконання його обов'язків на розпорядника майна.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання розпорядника майна
не містить конкретних відомостей, фактів, які б свідчили про
перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна та
вчинення ним дій, що порушують права та законні інтереси боржника
і кредиторів.
При винесені оскаржуваної ухвали господарським судом не було
вказано на конкретні протиправні діяння (дії або бездіяльність)
тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора НДП "ZZZ"
Я.Я.Я. та не було визначено конкретний склад правопорушення.
Таким чином, господарськими судами, в порушення ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийнято
рішення без достатнього дослідження обставин справи та
встановлення фактів, що були покладені в основу ухвали про
відсторонення від посади керівника боржника.
Крім того, в даній справі мають місце суперечливі факти, зокрема,
відповідно до наказу Державного департаменту рибного господарства
Міністерства аграрної політики України від ХХ.01.2003 р. № Х1 з
ХХ.01.2003 р. на Я.Я.Я. покладено тимчасове виконання обов'язків
генерального директора НДП "ZZZ" та зобов'язано створити комісію з
проведення прийому-передачі підприємства із залученням до її
роботи колишнього генерального директора підприємства.
Згідно з посвідченням про відрядження, Я.Я.Я. в якості В.о.
генерального директора Державного підприємства "WWW" перебував у
відрядженні до ХХ.01.2003 р. включно.
Відповідно до внутрішнього наказу НДП "ZZZ" № Х2, ХХ.01.2003 р.
Я.Я.Я. прийнято на посаду директора.
З огляду на те, що наступні дні, ХХ.02.2003 р. та ХХ.02.2003 р.,
були вихідними, а ХХ.02.2003 р. розпорядник майна звернувся до
суду з клопотанням та цього ж дня суд виніс ухвалу про
відсторонення керівника боржника від за-йманої посади, виникає
питання: скільки часу тимчасово виконуючий обов'язки генерального
директора НДП "ZZZ" Я.Я.Я. виконував покладені на нього посадові
обов'язки.
Крім того, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції посилається
на заяву начальника юридичного відділу НДП "ZZZ" Е.Е.Е. , в якій
підтверджуються факти чинення перешкод керівником боржника, проте,
в клопотанні від ХХ.05.2003 р. № Х4 начальник юридичного відділу
Е.Е.Е. відмовляється від зазначеної заяви та просить вважати її
недійсною, а також задовольнити касаційне подання Прокурора міста
Н-ська.
Більш того, колегія суддів зазначає, що прийняття судових рішень
пов'язаних з вирішенням питань щодо прав та законних інтересів
учасників справи має відбуватися за участю осіб, права та інтереси
яких зачіпаються.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом апеляційної
інстанції, що оскаржувана ухвала господарського суду міста Н-ська
була винесена ХХ.02.2003 р. без виклику тимчасово виконуючого
обов'язки генерального директора НДП "ZZZ" Я.Я.Я. у судове
засідання.
В даному випадку прийняття спірного рішення судом мало відбуватися
з обов'язковим викликом представників сторін в судове засідання та
їх заслуховуванням судом, задля надання можливості Я.Я.Я.
оспорювати пред'явлені до нього вимоги.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до
Закону фізична особа не є стороною та учасникам справи про
банкрутство є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному
законодавству.
Відповідно до ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, учасниками провадження у
справі про банкрутство є , зокрема, сторони, арбітражний керуючий
(розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна
(орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у
випадках, передбачених цим Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
, інші особи, які
беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Отже, у справі про банкрутство можуть брати участь не тільки особи
перелічені у ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, але і інші особи, участь
яких безпосередньо передбачена Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
, зокрема, у
випадках визнання угод недійсними (п. 10 ст. 17 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
), оскарження керівником боржника ухвали про усунення
його від посади (п. 2 ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
), тощо.
Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення вимог: ст. 47
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка визначає, що судові рішення
приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, положення якої передбачають, що
господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть
участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних
обставин справи; ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка зобов'язує
суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми,
витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі
у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Вказані порушення норм процесуального права судом першої
інстанції, які не усунуті у подальшому судом апеляційної
інстанції, призвели до неповного з'ясування обставин справи, в
зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна
юридична оцінка спірним правовідносинам.
Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до
неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом
касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають
скасуванню, а справа в частині відсторонення від посади керівника
боржника - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі наведеного, та керуючись ст. ст. 12, 13 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 43, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне подання Прокурора міста Н-ська та касаційну скаргу
В.о. генерального директора Н-ського державного підприємства "ZZZ"
Я.Я.Я. на постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.02.2003 р. та ухвалу господарського суду міста Н-ська від
ХХ.02.2003 р. у справі № Х3 задовольнити частково.
2. Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.02.2003 р. та ухвалу господарського суду міста Н-ська від
ХХ.02.2003 р. у справі № Х3 скасувати.
3. Справу № Х3 в частині відсторонення від посади керівника
боржника передати на новий розгляд до господарського суду міста
Н-ська.