Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2003 р.

Вищий господарський   суд   України   у   складі  колегії  суддів:

головуючого суддів розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні

касаційну

скаргу Кабінету Міністрів України

на рішення від ХХ.08.2002 господарського суду м. Києва

у справі за позовом ТОВ "ХХХ"

до Кабінету Міністрів України

про визнання   частково  недійсною  постанови  Кабінету  Міністрів

України № 515 від 16.05.2001 року

                            ВСТАНОВИВ:

У січні 2002 року ТОВ  "ХХХ"  звернулося  до  господарського  суду

міста  Києва  з  позовом про визнання недійсною постанови Кабінету

Міністрів України від 16.05.2001 року № 515 "Про внесення змін  до

постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 року № 1755" (

515-2001-п )в частині встановлення розміру плати за видчу ліцензії

суб'єктам   господарювання,   що   застосовують  IP  -  телефонію,

посилаючись,  на невідповідність  прийнятого  Кабінетом  Міністрів

України  рішення  Закону  України  "Про  ліцензування певних видів

господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
         та іншим нормативним актам.

Рішенням господарського суду міста Києва від ХХ.08.2002 року позов

задоволене.

У касаційній    скарзі    позивач   посилається   на   неправильне

застосування  норм   матеріального   права   і   просить   рішення

господарського  суду міста Києва від ХХ серпня 2002 року скасувати

та прийняти нове рішення,  яким в позові  товариства  з  обмеженою

відповідальністю "ХХХ" до Кабінету Міністрів України відмовити.

Заслухавши суддю   доповідача,   пояснення  представників  сторін,

перевіривши матеріали  справи  та  обговоривши  доводи  касаційної

скарги,  судова  колегія вважає,  що скарга підлягає задоволенню з

наступних підстав.

Постановляючи рішення    про    задоволення    позову     місцевий

господарський  суд виходив з того,  що послуги IP - телефонії не є

послугами телефонного зв'язку,  так як на думку суду  при  наданні

послуг IP - телефонії використовується мережа з пакетною передачею

даних - Інтернет - тобто нетелефонна  мережа  яка  не  входить  до

телефонної мережі загального користування.  Крім того, при наданні

послуг IP телефонії технічно неможливо підключення оператора IP  -

телефонії до мереж телефонного зв'язку загального користування,  а

тому вважати таку діяльність такою,  що підлягає  ліцензуванню  не

було підстав.

Проте погодитись   з   цим   не   можна,  оскільки  висновки  суду

ґрунтуються на неправильному тлумаченні і застосуванні норм права,

що регулюють спірні відносини.

Загальний принцип дії IP - телефонії заснований на тому, що сервер

зв'язаний як з телефонними лініями зв'язку,  так  і  з  глобальною

комп'ютерною  мережею.  IP  -  телефонія  засновується на існуючій

мережі закріплених телефонних ліній.  У технологічному процесі для

надання  послуг зв'язку використовуються як обладнання операторів,

де використовується IP - телефонія,  так і  обладнання  операторів

традиційних телефонних мереж зв'язку загального користування.  При

цьому також використовується  номерний  ресурс  телефонної  мережі

загального користування. Надавати послуги IP - телефонії в повному

обсязі  може  тільки  оператор  зв'язку,  тобто  підприємство,  що

здійснює    свою    господарську   діяльність   для   забезпечення

функціонування засобів,  споруд та мереж зв'язку з  метою  надання

послуг зв'язку.

Застосовуючи IP  -  телефонію  у  зазначеному вище порядку позивач

підпадає дане у ст.  1 Закону України "Про зв'язок"  ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
        

визначення  оператора  зв'язку,  а  скільки  послуги які він надає

отримуються споживачами за допомогою електричного зв'язку,  яким є

телефонний.  Кабінет  Міністрів України правомірно,  відповідно до

наданих  йому  Законом  України  "Про  ліцензування  певних  видів

господарської  діяльності"  ( 1775-14 ) (1775-14)
          повноважень,    встановив

розмір плати  за  видачу  ліцензій  на  провадження  господарської

діяльності  із  застосуванням IP - телефонії і посилання місцевого

господарського суду на  перевищення  Кабінетом  Міністрів  України

своїх повноважень безпідставні.

При такому  положенні,  коли обставини справи встановлені місцевим

господарським судом з достатньою повнотою, але їм дана неправильна

правова  оцінка Вищий господарський суд України вважає можливим не

передаючи справу на новий судовий розгляд постановити нове рішення

про  відмову  у позові з наведених вище мотивів,  а тому керуючись

ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський

суд України, -

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського   суду   м.   Києва   від  ХХ.08.2002  року

скасувати.

У задоволенні позову відмовити.