ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.05.2003 Справа N 10/199 (П 10/1982)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "Дніпропетровськгаз" на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 16 січня 2003 року у справі №
10/199 (П 10/1982) за позовом відкритого акціонерного товариства
по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" до
акціонерного комерційного банку "Південкомбанк", за участю третіх
осіб - закритого акціонерного товариства комерційного банку
"Приватбанк" та Національного банку України в особі Управління
Національного банку України в Дніпропетровській області
про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
28 травня 2002 року відкрите акціонерне товариство по
газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" звернулось до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом до
акціонерного комерційного банку "Південкомбанк", правонаступником
якого є відкрите акціонерне товариство комерційний банк
"Південкомбанк" про стягнення збитків у розмірі 1046457,24 грн.,
посилаючись на те, що на вказану суму ним понесені збитки,
заподіяні втратою з вини відповідача виконавчих документів і
відмови видати довідку про їх втрату, необхідну для видачі судом
їх дублікату.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11
листопада 2002 року (суддя Кощеєв І.М.) позов задоволено, стягнуто
з відповідача на користь позивача 1046457,24 грн. збитків та
судові витрати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
10 січня 2003 року (судді Павловський П.П., Ільєнок Т.В.,
Белінська В.О.) апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення
місцевого суду скасовано, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду і прийняти нове рішення, яким
позов задовольнити, посилаючись на те, що апеляційною інстанцією
порушені та неправильно застосовані норми матеріального і
процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів
скарги, посилаючись на її безпідставність і необґрунтованість.
Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване
судове рішення без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як з висновком суду першої інстанції про задоволення позову через
наявність вини відповідача в порушенні умов договору № 4 від 4
січня 1997 року на відкриття і обслуговування банківського
рахунку, укладеного між сторонами, а саме в неповерненні позивачу
виконавчих документів, що призвело до втрати позивачем можливості
списати у безспірному порядку з кооперативного
сільськогосподарського підприємства птахофабрики "Петропавловська"
кошти, так і з висновком суду апеляційної інстанції про
відсутність вини відповідача в неповерненні позивачу платіжних
документів, оскільки матеріали справи не містять достовірних
доказів надіслання Павлоградською філією закритого акціонерного
товариства комерційного банку "Приватбанк" акціонерному
комерційному банку "Південкомбанк" платіжної вимоги від 20 березня
1998 року № 03 та наказу арбітражного суду Дніпропетровської
області від 24 лютого 1998 року у справі № 9/91, погодитись не
можна.
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача обґрунтовуються
ст. 203 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо зобов'язання
боржника в разі неналежного виконання останнім умов договору
відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, під якими
розуміються, зокрема, не одержані кредитором доходи, які він
одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
В позові позивач послався на невиконання відповідачем умов
договору № 4 від 4 січня 1997 року на відкриття і обслуговування
банківського рахунку.
Судами попередніх інстанцій, в порушення конституційного принципу
диспозитивності, змінена правова підстава заявленого позову і
застосована ст. 440 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
При цьому, належним чином не з'ясовано характер правовідносин
сторін, якими нормами матеріального права вони регулюються, а
вказаному договору не дана правова оцінка.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в позові,
апеляційний суд дійшов висновку про те, що Павлоградська філія
закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
не надіслала відповідачеві виконавчий документ та платіжну вимогу
від 20 березня 1998 року.
Проте, даний висновок суперечить іншому висновку, викладеному в
постанові, про те, що вказані документи повернуті третьою особою
не спецзв'язком, як визначено постановою правління Національного
банку України від 12 березня 2001 року, а рекомендованим листом.
Встановивши порушення порядку пересилання виконавчого документа та
платіжної вимоги відповідачем та третьою особою, судами попередніх
інстанцій не вирішено питання про залучення до участі у справі
іншого відповідача.
Всупереч вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судами попередніх інстанцій не перевірені
належним чином, зокрема, шляхом витребування та дослідження книг
обліку вхідної-вихідної кореспонденції, твердження третьої особи
про направлення відповідачеві виконавчого документу і платіжної
вимоги, посилання відповідача про їх вручення позивачеві та
заперечення останнього.
Враховуючи, що судові рішення постановлені з порушенням норм
процесуального права, що вплинуло на правильність застосування
норм матеріального права, а постанова апеляційного суду
ґрунтується також на суперечливих висновках, то прийняті судові
рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони
підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене,
встановити фактичні обставини справи, правову природу відносин
сторін, їх дійсні права і обов'язки, з'ясувати питання щодо
можливості отримання позивачем дублікатів виконавчого документу та
платіжної вимоги і, в залежності від встановленого та вимог
закону, прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" задовольнити
частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
10 січня 2003 року і рішення господарського суду
Дніпропетровського області від 11 листопада 2002 року у справі №
10/199 (П 10/1982) скасувати, а справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.