Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
 
( Скасовано постановою Верховного суду України від 26.08.2003 р. ( sp02/693-2 ) (sp02/693-2) )
 
                ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
15.05.2003 року
 
Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:
Головуючого  судді,
суддів;
 
розглянувши    касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
               "XXX"    на    постанову    Н-ського   апеляційного
               господарського суду від ХХ.01.2003 р.
 
у справі       № Х5 господарського суду м. Н-ська
 
за позовом     Відкритого акціонерного товариства "XXX"
 
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "YYY"
 
про            стягнення 10 719 786 грн.
 
за участю представників:
 
ВАТ "XXX" --   присутні,
 
АТ "QQQ"  --   присутні;
 
                           встановила:
 
Відкрите акціонерне  товариство "XXX" звернулося до господарського
суду м.  Н-ська з позовом та просило  суд  стягнути  з  Відкритого
акціонерного  товариства  "YYY"  10 719 786грн.  заборгованості за
договором купівлі-продажу цінних паперів,  який є укладеним в силу
рішення   господарського  суду  м.  Н-ська  від  ХХ.04.2002  р.  В
обгрунтування заявлених вимог,  позивач посилається на те,  що ним
на  виконання  умов договору передано реєстратору сертифікат акцій
та передавальне розпорядження,  однак відповідачем у  встановлений
договором строк не виконано взятих на себе зобов'язань щодо сплати
коштів (а.с.2-4).
 
Відповідач у справі - АТ "QQQ" у відзиві на позов заявлені  вимоги
не  визнав,  посилаючись на те,  що договір купівлі-продажу цінних
паперів є неукладеним,  оскільки рішення  господарського  суду  м.
Н-ська  від  ХХ.04.2002  р.,  прийняте  у справі № Х2,  не набрало
законної сили,  так як оскаржено  до  суду  апеляційної  інстанції
(а.с.22-25).
 
Рішенням господарського  суду  м.  Н-ська від ХХ.07.2002 р.  позов
задоволено.  Відповідно до рішення суду з відповідача  на  користь
позивача   стягнуто   10  719  786  грн.  заборгованості.  Рішення
мотивовано тим, що відповідач не виконав у встановлений договором,
який є укладеним в силу рішення господарського суду м.  Н-ська від
ХХ.04.2002 р., строк взятих на себе зобов'язань щодо сплати коштів
у сумі 10 719 786 грн. (а.с. 84-85).
 
Постановою Н-ського    апеляційного    господарського   суду   від
ХХ.01.2003 р. рішення господарського суду м. Н-ська від ХХ.07.2002
р.  скасовано,  а у позові відмовлено.  При цьому, суд апеляційної
інстанції виходив з того,  що позовні вимоги  є  необгрунтованими,
оскільки рішення господарського суду м.  Н-ська від ХХ.04.2002 р.,
відповідно до  якого  визнано  укладеним  договір  купівлі-продажу
цінних паперів,  невиконання зобов'язань за яким є предметом спору
у даній справі,  оскаржено в апеляційному порядку, у зв'язку з чим
є  таким,  що  не набрало законної сили і не породжує виникнення у
сторін відповідних зобов'язань.
 
Не погоджуючись з прийнятою постановою,  ТОВ "XXX"  звернулося  до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить
її  скасувати,  а  рішення  господарського  суду  м.  Н-ська   від
ХХ.07.2002 р. залишити в силі.
 
У  поданій  касаційній  скарзі  скаржник вказує на порушення судом
апеляційної інстанції  норм   процесуального   права.   На   думку
скаржника,   при   прийнятті   оскаржуваного   судового  акта  суд
апеляційної інстанції:
 
- не взявши до уваги положення ст.  85 ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,
відповідно  до  якої  рішення господарського суду набирає законної
сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а
у  разі,  якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та
резолютивну частину рішення,  воно  набирає  законної  сили  після
закінчення   десятиденного   строку   з  дня  підписання  рішення,
оформленого відповідно до ст.  84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  дійшов
помилкового  висновку  про  те,  що рішення господарського суду м.
Н-ська від ХХ.04.2002 р. не набрало законної сили;
 
- в порушення вимог ст.  35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  не  врахував
факти,  встановлені  зазначеним  рішенням,  яке є преюдиційним для
даної справи;
 
- не здійснив повторного розгляду справи за наявними  у  справі  і
додатково  поданими  доказами,  чим  порушив  вимоги  ст.  101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Колегія суддів,  приймаючи  до  уваги  межі  перегляду  справи   у
касаційній   інстанції,   проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального  і  процесуального
права   при   винесенні   оспорюваного  судового  акту,  знаходить
касаційну  скаргу  такою,  що  підлягає  задоволенню  з  наступних
підстав.
 
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог,  судами першої
та апеляційної інстанцій встановлено,  що рішенням  господарського
суду  м.  Н-ська  від  ХХ.04.2002 р.  у справі № Х2 за позовом ВАТ
"XXX" до АТ "QQQ" про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу
цінних  паперів,  договір  купівлі-продажу  цінних паперів визнано
укладеним у редакції позивача.
 
В силу ст. 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , рішення господарського суду
набирає  законної сили після закінчення десятиденного строку з дня
його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено
лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної
сили  після  закінчення  десятиденного  строку  з  дня  підписання
рішення, оформленого  відповідно  до   статті   84   ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .  У  разі  подання  апеляційної  скарги  або  внесення
апеляційного  подання  рішення,  якщо  його не скасовано,  набирає
законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
 
Рішенням господарського суду м.  Н-ська від ХХ.04.2002 р. у справі
№ Х2 оскаржено АТ "QQQ" в апеляційному порядку.  Ухвалою  Н-ського
апеляційного господарського  суду   від   ХХ.06.2002   р.   подана
апеляційна скарга повернута АТ "QQQ" на підставі п. 2  ст. 97  ГПК
України ( 1798-12  ) (1798-12)
        .  При  цьому,  судом  апеляційної  інстанції
встановлено, що скаржником не дотримано вимог ст. 94   ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
         при зверненні з апеляційної скаргою.
 
Повторно апеляційна скарга подана скаржником ХХ.06.2002 р.,  тобто
з  порушенням  встановленого строку,  оскільки подання апеляційної
скарги без дотримання встановлених  вимог  не  перериває  перебігу
процесуального строку.
 
На момент вирішення спору у даній справі (станом на ХХ.07.2002 р.)
клопотання  про  відновлення  пропущеного  строку  для  оскарження
рішення  у  апеляційному  порядку судом розглянуто не було.  Таким
чином,  посилання суду апеляційної  інстанції  на  прийняті  після
винесення  рішення  у  даній  справі  судові  акти  апеляційної та
касаційної інстанцій безпідставні,  оскільки,  в силу ст.  101 ГПК
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  перевіряючи  відповідність  судового акта
принципам законності та обгрунтованості, суд апеляційної інстанції
за  наявними  у  справі  і  додатково  поданими  доказами повторно
розглядає справу.  При цьому,  додаткові докази приймаються судом,
якщо  заявник  обгрунтував  неможливість  їх  подання  суду першої
інстанції з причин,  що не залежали від нього.  Разом з  тим,  суд
апеляційної інстанції, переглядаючи рішення господарського суду м.
Н-ська від ХХ.04.2003 р.,  прийняв не  додаткові  докази,  а  нові
докази,  які підтверджують обставини,  які виникли після прийняття
оскаржуваного судового акта і не існували під час розгляду  справи
судом  першої  інстанції  у  матеріальній дійсності,  чим допустив
порушення вимог наведеної норми процесуального права.
 
Позивач шляхом  передачі  сертифікату  акцій   та   передавального
доручення  реєстратору  на  пакет  акцій АТ "QQQ",  що встановлено
судом першої інстанції,  передав у  власність  відповідача  прості
іменні  акції,  які є предметом купівлі-продажу відповідно до умов
договору,  а відповідач в установлений строк  визначене  договором
зобов'язання щодо сплати коштів у сумі 10 719 786 грн. не виконав.
 
Відповідно до  ст.ст.161,162  ЦК  УРСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  зобов'язання
повинні  виконуватись  належним  чином  і  в  установлений   строк
відповідно до вказівок,  зокрема,  договору;  одностороння відмова
від виконання зобов'язань за загальними правилами не допускається.
 
З урахуванням наведеного,  суд  першої  інстанції  дійшов  вірного
висновку   щодо  обгрунтованості  заявлених  вимог  та  стягнув  з
відповідача на користь позивача 10 719 786 грн.
 
Враховуючи викладене,     постанова     Н-ського      апеляційного
господарського суду від ХХ.01.2003 р. підлягає скасуванню як така,
що прийнята з порушенням  норм  процесуального  права,  а  рішення
господарського  суду  м.  Н-ська  від ХХ.07.2002 р.  - залишенню в
силі.
 
На підставі викладеного,  керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , колегія суддів
 
                          ПОСТАНОВИЛА:
 
1. Касаційну   скаргу  Відкритого  акціонерного  товариства  "XXX"
задовольнити.
 
2. Постанову  Н-ського  апеляційного   господарського   суду   від
ХХ.01.2003 р.  скасувати,  залишивши в силі рішення господарського
суду м. Н-ська від ХХ.07.2002 р.