300/3457/20 Про визнання протиправною бездіяльність, що полягає у відмові у нарахуванні та виплаті особі заборгованості по пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 за відповідний період - 22.11.2023 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 (головуючий суддя: Панікар І.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 (головуючий суддя: Заверуха О.Б., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі № 300/3457/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУПФУ в Івано-Франківській області або відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність, що полягає у відмові у нарахуванні та виплаті заборгованості по пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 за період з 07.09.2017 по 06.09.2018;

зобов`язати нарахувати та виплатити заборгованість по пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 за період з 07.09.2017 по 06.09.2018.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 19.01.2021, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021, відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Івано-Франківській області і з 07.09.2018 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Водночас призначенню позивачу пенсії з 07.09.2018 передували наступні обставини.

Вперше за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 позивач звернувся 30.08.2016, проте отримав відмову з підстав недостатності пільгового стажу.

Не погоджуючись із таким рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2016 у справі № 348/2182/16-а визнано неправомірними дії Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до його пільгового стажу за Списком № 2 періоду з 22.08.1992 по 15.02.1995; зобов`язано Надвірнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області включити до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.08.1992 по 15.02.1995 на посаді майстер будівельно-монтажного цеху, яка передбачена Списком № 2. В іншій частині позову відмовлено.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.02.2017 скасував постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2016 і прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд постановою від 12.07.2019 скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 і залишив в силі постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2016.

Також, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 у справі № 0940/1618/18 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю:

визнано протиправною відмову Надвірнянського об`єднаного управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

зобов`язано Надвірнянське об`єднане управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 07.09.2018 - з наступного дня після досягнення пенсійного віку, враховуючи період роботи ОСОБА_1 за Списком № 2 з 20.09.1983 по 10.09.1986 на посадах майстра та виконроба в будівельно-монтажному управлінні № 5 тресту "Средазнефтегазмонтаж".

Водночас, зважаючи на підтверджений у судовому порядку пільговий стаж роботи (понад 9 років), який дає право на призначення пільгової пенсії за віком, а також на досягнення ним 57 річного віку, позивач очікував, що після надходження до ГУПФУ в Івано-Франківській області постанови Верховного Суду у справі №348/2182/16-а, пенсію буде призначено з 07.09.2017.

У зв`язку із тим, що очікування не справдилися, позивач 06.08.2020 звернувся до ГУПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 07.09.2017.

За результатом розгляду цієї заяви, ГУПФУ в Івано-Франківській області листом від 28.08.2020 за № 2530-2402/С-02/8-0900/20 повідомило заявника про відсутність законних підстав для призначення пенсії з 07.09.2017. Відмова обґрунтована тим, що пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2 призначена позивачу з 07.09.2018 на виконання судового рішення у справі №0940/1618/18. Пенсія призначена на умовах Закону № 1058-IV (1058-15) з урахуванням страхового стажу 40 років 9 місяців (в тому числі робота за Списком № 2 - 9 років 3 місяці, коефіцієнт стажу становив - 0,40750) та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.08.2018 (згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу), коефіцієнт стажу становив 4,15228.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що після ухвалення Верховним Судом рішення у справі № 348/2182/16-а мав легітимні очікування, що враховуючи стаж та вік, пенсія за віком на пільгових умовах буде призначена з 07.09.2017. Однак у зв`язку із тим, що з моменту надходження постанови Верховного Суду від 12.07.2019 пройшов певний час, а заборгованість по пенсії позивача за період з 07.07.2017 по 06.09.2018 так і не була повернута, 06.08.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплати йому пенсії з 07.09.2017. Позивач наголосив, що заява подана із додержанням вимог Закону № 1058-IV (1058-15) та Порядку № 22-1. Крім того, у заяві від 06.08.2020 містилося застереження про те, що розгляд заяви необхідно провести у відповідності до вимог Закону № 1058-IV (1058-15) та Порядку № 22-1, а не як звернення у порядку Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) . Проте, відповідач у належний спосіб із прийняттям рішення, як того вимагає пенсійне законодавства, заяву не розглянув, а відповідь надав листом.

Позивач не погоджується із такою відмовою та наполягає, що має достатній пільговий стаж (понад 9 років при мінімально необхідному 7 років і 6 місяців) і вік для призначення йому пільгової пенсії саме з 07.09.2017.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що заява подана до пенсійного органу без дотримання встановленого Порядком № 22-1 форми звернення. Відповідно за відсутності заяви встановленого зразка, пенсійним органом рішення про відмову у призначенні пенсії за результатом розгляду цієї заяви не приймалося.

Одночасно відповідач наполягає, що ним виконано судове рішення у справі №348/2182/16-а шляхом зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 22.08.1992 по 15.02.1995 на посаді майстра будівельно-монтажного цеху. Натомість зазначене судове рішення не містило вимоги зобов`язального характеру призначити позивачу пенсію з більш раннього терміну.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою початку проведення пенсійних виплат є призначення (перерахунок) пенсії або перехід з одного виду пенсії на інший. Водночас, заборгованість з виплати пенсій - це невиплачені суми пенсій більш ніж за календарний місяць. Позивачу тільки з 07.09.2018 призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2, окрім того, позовні вимоги в даній справі не стосуються визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо призначення пенсії та зобов`язання призначити пенсію з 07.09.2017, а охоплюють вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності, що полягає у відмові в нарахуванні та виплаті заборгованості по пенсії, а тому позовні вимоги є передчасними.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції.

Додатково суд апеляційної інстанції констатував, що ГУПФУ в Івано-Франківській області виконано рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2016. До пільгового стажу ОСОБА_1 зараховано період роботи з 22.08.1992 по 15.02.1995 на посаді майстер будівельно-монтажного цеху. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 у справі № 0940/1618/18, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) з 07.09.2018 з врахуванням періодів роботи за Списком № 2 з 20.09.1983 по 10.09.1986.

Водночас у матеріалах справи відсутні доказів того, що позивачу пенсія за віком на пільгових умовах по Списку № 2 була призначена у період з 07.09.2017 по 06.09.2018. Відповідно, заборгованість по виплаті позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 за цей період також відсутня.

Одночасно суд апеляційної інстанції зауважив, що підставою для призначення пенсії є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку, за результатом розгляду яких пенсійний орган приймає відповідне рішення.

Втім оцінивши заяву від 06.08.2020 суд апеляційної інстанції констатував, що ОСОБА_1 не звертався до пенсійного органу із заявою встановленого зразка про призначення пенсії, як це передбачено статтею 44 Закону № 1058-IV, а подана позивачем заява є довільної форми (письмове звернення).

Відтак ГУПФУ в Івано-Франківській області не приймало рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії.

Натомість, за висновками суду апеляційної інстанції, відносини, які склалися між сторонами у цій справі, унормовані положеннями Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , згідно із якими відповідачем було надано письмову відповідь листом №2530-2402/С-02/8-0900/20 від 28.08.2020.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідь пенсійного органу не є рішенням у розумінні частини другої статті 2 КАС України та не порушує права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся.

Апеляційний суд зазначив, що аналогічна правова позиція у справах з подібними правовідносинами міститься у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 (справа № 636/863/17) та від 12.09.2019 (справа № 158/1226/16-а).

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Скаржник наполягає, що звернувся до відповідача в установленому законодавством порядку із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, проте відповідач ухилився від прийняття рішення за результатами розгляду порушеного позивачем у заяві питання, та формально відписався листом, при тому, що у заяві містилося застереження щодо розгляду питання у відповідності до вимог Закону № 1058-IV (1058-15) та Порядку № 22-1, а не як звернення у порядку Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) . Позивач наполягає, що заява містить необхідну інформацію, яка дає змогу оцінити намір заявника.

Крім того, відповідач у листі від 28.08.2020 не посилався на невідповідність форми звернення позивача за призначенням пенсії. Водночас, перевірка правильності поданих документів, надання необхідних бланків, а також допомоги в одержанні документів, яких бракує, покладається на відповідальних працівників територіальних органів ПФУ, а не на заявника.

У контексті наведених доводів скаржник послався на правові позиції Верховного Суду, викладені у справах №590/871/17, №300/1199/20, №300/1138/19, №0940/2232/18, №0940/2011/18, №0940/1187/18, №0940/1370/18, №0940/1351/18, №0940/1314/18 та інших.

Одночасно скаржник наполягає, що його право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 підтверджено в судовому порядку.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Доводи відповідача повністю дублюють його правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону № 1058-IV, згідно положень якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (z1566-05) (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.1. цього Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

За правилами пункту 1.7. Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно із пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

Зміст положень частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV, пунктів 4.3 та 4.10 Порядку дає підстави дійти висновку, що результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію.

У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що, уникаючи формального підходу до оцінки дій суб`єктів владних повноважень, та з метою процесуальної економії, в судовій практиці непоодинокі випадки, коли суди розцінюють відповіді органу влади, оформлені листами, в якості рішень по суті спору. Проте в цій ситуації спеціальний нормативний акт чітко вимагає прийняття розпорядження, оскільки за його відсутності, у тому числі, неможливо оцінити позицію відповідача.

Суд наголошує, що визначена Порядком № 22-1 процедура є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "пенсійного" питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Водночас результат розгляду порушеного позивачем у заяві від 06.08.2020 питання відповідач оформив листом від 28.08.2020 № 2530-2402/С-02/8-0900/20.

Поряд із цим, лист від 28.08.2020 не містить в собі інформації щодо порушення порядку звернення (не за формою).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Колегія суддів зазначає, що встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень визначеним статтею 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про незаконність відмови, оформленої листом, пенсійного органу у розгляді заяви позивача про призначення пільгової пенсії.

Своєю чергою, зміст частини другої статті 9 КАС України дає підстави стверджувати, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, та за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.

В контексті наведеної норми, колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин).

Водночас у спірному випадку, суд апеляційної інстанції вдався до оцінки форми та змісту поданої позивачем заяви, хоча відповідь пенсійного органу не містить інформації про те, що позивач звернувся до пенсійного органу із порушеного питання у неналежній формі.

Відтак, зважаючи на те, що недодержання форми поданої заяви не було підставою для її нерозгляду пенсійним органом, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для надання правової оцінки цим обставинам.

Також оскільки заява позивача у належний спосіб (з прийняттям відповідного рішення у формі розпорядження) розглянута не була, колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки обставинам, викладеним пенсійним органом у листі від 28.08.2020.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання ГУПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2020 про призначення пільгової пенсії із прийняттям за наслідками такого розгляду рішення в порядку та за формою, визначеною Законом № 1058-IV (1058-15) та Порядком № 22-1.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі № 300/3457/20 і ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.08.2020 про призначення пільгової пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2020 про призначення пільгової пенсії із прийняттям за наслідками такого розгляду рішення в порядку та за формою, визначеною Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (z1566-05) .