ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.04.2003                                    Справа N 2430/4-33

   Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                  Перепічая В.С. (головуючого),

                  Вовка І.В.,

                  Гончарука П.А.,

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

акціонерно-комерційного банку Соціального розвитку "Укрсоцбанк" на

постанову Харківського  апеляційного  господарського  суду  від  4

грудня    2002    року   у   справі   №   2430/4-33   за   позовом

акціонерно-комерційного банку Соціального розвитку "Укрсоцбанк" до

відкритого   акціонерного   товариства  "Промзв'язок",  за  участю

третьої особи - приватної фірми "ПМ"

про   звернення    стягнення   на     заставлене     майно  в сумі

50464,38  грн., -

                            ВСТАНОВИВ:

20 лютого   2002   року  акціонерно-комерційний  банк  Соціального

розвитку "Укрсоцбанк" звернувся до господарського суду Харківської

області   з   позовом   до   відкритого   акціонерного  товариства

"Промзв'язок" про звернення стягнення на майно відповідача в  сумі

50464,38  грн.,  заставлене в забезпечення кредитного договору № 4

від  10  лютого  1997  року,  укладеного  між  третьою  особою  та

позивачем  в  особі  комунального  відділення Харківської обласної

дирекції  акціонерно-комерційного   банку   Соціального   розвитку

"Укрсоцбанк",   посилаючись   на  невиконання  відповідачем  своїх

зобов'язань за договором  застави  та  поруки,  у  зв'язку  з  чим

виникла заборгованість по відсотках за користування кредитом,  які

не ввійшли до виконавчого напису.

Рішенням господарського суду Харківської  області  від  18  квітня

2002  року  (суддя  Савченко А.А.),  залишеним без змін постановою

Харківського апеляційного господарського суду від  4  грудня  2002

року  (судді  Карбань  І.С.,  Івакіна  В.О.,  Твердохліб А.Ф.),  в

задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені  судові

рішення і прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі,

посилаючись  на  те,  що  попередніми  судовими  інстанціями  були

порушені норми матеріального права.

Заслухавши пояснення   представників  сторін,  вивчивши  матеріали

справи,  обговоривши доводи  касаційної  скарги,  суд  вважає,  що

касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в   задоволенні   позовних   вимог,  попередні  судові

інстанції виходили з того,  що за договором № 4 від 10 лютого 1997

року   звернуто   стягнення   на  заставлене  майно,  і  виконавче

провадження за виконавчим написом  до  цього  часу  не  припинено,

предмет  застави за договором оцінений сторонами в 200000 грн.,  а

заборгованість за  розрахунками  позивача  складає  лише  50464,38

грн.,  позивач  має  можливість вжити заходів та задовольнити свої

вимоги шляхом реалізації заставленого майна за  договором  застави

від   10  лютого  1997  року.  Відкритим  акціонерним  товариством

"Промзв'язок" заборгованість погашена повністю,  а на одне і те  ж

майно не може бути двічі звернено стягнення.

Крім того,  позивачем  було  пропущено  строк  позовної  давності,

оскільки строк погашення суми кредиту та відсотків по  ньому  було

визначено 25 вересня 1998 року.

Проте, з  такими  висновками  погодитись не можна,  оскільки вони,

всупереч  вимог  ст.  43  Господарського  процесуального   кодексу

України   ( 1798-12   ) (1798-12)
        ,  ґрунтуються  на  неповно  встановлених

обставинах справи та оцінки доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст.  216 Цивільного  кодексу  України  ( 1540-06  ) (1540-06)
        

зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Всупереч вимог   вказаного   закону  судами  попередніх  інстанцій

належним чином не перевірено і не  зазначено  в  судових  рішеннях

коли і в яких сумах погашався кредит, яка сума відсотків підлягала

сплаті за користування кредитом та в якій сумі вона погашена.

Без встановлення  даних  обставин  висновок  суду   про   те,   що

заборгованість  по кредиту і відсоткам погашена,  не можна визнати

законним і обґрунтованим.

Крім того,  даний  висновок  суду   суперечить   іншому   висновку

апеляційного  суду про пропуск позивачем строку позовної давності,

оскільки строком позовної давності обмежене тільки порушене  право

і,  відповідно  до ст.  80 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,

закінчення строку позовної  давності  для  пред'явлення  позову  є

підставою для відмови в позові.

До того   ж,   висновок   про  пропуск  строку  позовної  давності

ґрунтується без урахування п.  7.8 кредитного договору № 4 від  10

лютого 1997 року,  яким визначено строк дії договору з дня надання

кредиту і до повного погашення кредиту та відсотків.

За таких обставин рішення місцевого суду і постанову  апеляційного

суду  не  можна  визнати  законними  та обґрунтованими,  тому вони

підлягають скасуванню,  а справа - передачі на  новий  розгляд  до

суду першої інстанції.

При новому   розгляді   справи  суду  першої  інстанції  необхідно

врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини

справи і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти

законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,  111-10,  111-11,  111-12

Господарського    процесуального     кодексу   України ( 1798-12 ) (1798-12)
        

( 1540-06 ) (1540-06)
        , Вищий господарський суд України -

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу   акціонерно-комерційного    банку    Соціального

розвитку "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Постанову Харківського  апеляційного  господарського  суду  від  4

грудня 2002 року і рішення господарського суду Харківської області

від  18 квітня 2002 року у справі № 2430/4-33 скасувати,  а справу

передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий Перепічай В.С.

Судді      Вовк І.В.

           Гончарук П.А.