ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.04.2003 Справа N 9/290
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Добролюбової - головуючого
Т.Дроботової
Т.Гоголь
за участю представників:
позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі
на постанову від 23.01.2003 р. Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 9/290 господарського суду Донецької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Маркохім"
до - Державної податкової інспекції у м. Маріуполі
- Відділення Державного казначейства у Донецькій
області
про стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості за серпень, вересень, жовтень, листопад 2001 р. у
розмірі 110700,51грн.
В С Т А Н О В И В
ТОВ "Маркохім" звернулось з позовом до господарського суду
Донецької області про стягнення процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості за серпень, вересень, жовтень, листопад
2001р.
Рішенням господарського суду Донецької області від
19.08.2002р.(суддя В.І.Марков) позовні вимоги задоволені повністю,
вирішено стягнути з УДК Донецької області на користь ТОВ
"Маркохім" процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості
за серпень - листопад 2001р.
Судові витрати покладені на ДПІ у м. Маріуполі.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту, що за наслідками господарської діяльності ТОВ "Маркохім" за
серпень - листопад 2001р. різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення у
сумі 4403890грн. Відповідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сума
від'ємного значення підлягає відшкодуванню протягом місяця з дня
подання податкової декларації. Суми, що не відшкодовані платнику
податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються
бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості
нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки
НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь - який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
Таким чином, надмірно сплачена і не відшкодована в строк сума
4403890грн. податку на додану вартість, вважається бюджетною
заборгованістю, на яку обґрунтовано нараховані проценти в сумі
110700,51грн., що підлягають поверненню з держбюджету.
За апеляційною скаргою ДПІ у м. Маріуполі Донецький апеляційний
господарський суд переглянув рішення господарського суду Донецької
області від 19.08.2002р. і постановою від 23.01.2003р. залишив
його без змін з тих же підстав.
ДПІ у м. Маріуполі подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 23.01.2003р., в якій просить рішення та
постанову у даній справі скасувати, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судом норм матеріального
права.
ДПІ у м. Маріуполі, посилаючись на підпункт 6.3 пункту 6 Порядку
відшкодування податку на додану вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
,
затвердженого наказом ДПА України та ГУКД України від 02.07.1997р.
№ 209/72, зареєстрованого в Мінюсті України 08.06.2001р. за №
489/5680 ( z0489-01 ) (z0489-01)
вважає, що право на відшкодування процентів
виникає у позивача після повного перерахунку коштів з бюджету, а
тому, беручи до уваги, що на момент звернення з позовом
задекларована у деклараціях за серпень, вересень, жовтень,
листопад 2001р. сума податку на додану вартість відшкодована в
повному обсязі не була, ТОВ "Маркохім" звернулося до суду за
захистом права,яке не порушено.
Крім того, заявник вважає, що норми статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не містять вимоги
обов'язкового відшкодування з державного бюджету процентів, які
нараховуються на суму бюджетної заборгованості у розмірі 120% від
облікової ставки НБУ.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б., перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції, а саме.
При розгляді справи господарським судом Донецької області було
встановлено, що за наслідками господарської діяльності ТОВ
"Маркохім" за серпень, вересень, жовтень, листопад 2001р. різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового
кредиту має від'ємне значення у сумі 4403890грн.
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом
7.7.1 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Частиною 5 підпункту 7.7.3 статті 7 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що суми, не відшкодовані платнику
податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову є порушення
передбаченого законом права підприємства на отримання з Державного
бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість, у
зв'язку з чим позивачем були нараховані на суму бюджетної
заборгованості передбачені проценти.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за даної
обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що
приписи Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не пов'язують виникнення права платника податку на
стягнення нарахованих процентів на суму бюджетної заборгованості з
моментом повного перерахування коштів бюджетної заборгованості з
державного бюджету.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої та
апеляційної інстанції обґрунтовано були задоволені позовні вимоги
на підставі приписів Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Судова колегія вважає, що доводи ДПІ у м. Маріуполі, викладені у
касаційній скарзі, ґрунтуються на помилковому тлумаченні
податкового законодавства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7, пунктом 1
статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 19.08.2002 р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23.01.2003 р. у справі № 9/290 господарського суду Донецької
області - залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у м. Маріуполі
- без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Су д д і Т. Дроботова
Т. Гоголь