Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" квітня 2003 року
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"ХХХ" на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від ХХ.01.2003р. у справі № 000 господарського суду
Івано-Франківської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "ХХХ" до відповідача
Галицької районної державної адміністрації
про визнання недійсним розпорядження
за участю представників:
ВАТ "ХХХ" - не з'явилися;
Галицької райдержадміністрації- не з'явилися
встановила:
Відкрите акціонерне товариство "ХХХ" звернулося до господарського
суду Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсним
розпорядження Галицької районної державної адміністрації від
ХХ.12.99р. №505 "Про створення робочих місць для працевлаштування
інвалідів у 2000р.". В обгрунтування заявлених вимог, позивач
посилається на те, що при прийнятті спірного розпорядження,
відповідачем перевищені власні повноваження, оскільки відповідно
до ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
визначення нормативів робочих
місць для працевлаштування інвалідів віднесено до компетенції
місцевих Рад народних депутатів (а.с.2).
Відповідач у справі - Галицька районна державна адміністрація
заявлені вимоги не визнала. У поданому відзиві на позов,
відповідач вказує, що спірне розпорядження прийнято ним з
урахуванням повноважень, визначених Указом Президента України від
21.08.95р. "Про Положенням про обласну, Київську, Севастопольську
міську державну адміністрацію та Положення про районну, районну у
містах Києві та Севастополі державну адміністрацію" ( 760/95 ) (760/95)
та
на виконання розпорядження обласної державної адміністрації від
17.11.99р. №767 "Про створення робочих місць для працевлаштування
інвалідів у 2000 році" (а.с.19).
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
ХХ.10.2002р. у задоволенні заявленого позову відмовлено. Прийняте
рішення мотивовано судом тим, що на момент прийняття спірного
розпорядження повноваження щодо встановлення квоти робочих місць
для працевлаштування інвалідів було визначено чинним Указом
Президента України від 21.08.95р. № 760/95 "Про Положення про
обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію
та Положення про районну, районну у містах Києві та Севастополі
державну адміністрацію" ( 760/95 ) (760/95)
(а.с.26).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
ХХ.01.2003р. рішення господарського суду Івано-Франківської
області від ХХ.10.2002р. залишено без змін. Погоджуючись з
висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції
зазначив, що:
- вирішення питання щодо конституційності Указу Президента України
від 21.08.95р. №760/95 ( 760/95 ) (760/95)
, на який посилався суд приймаючи
рішення у справі, віднесено до компетенції Конституційного суду
України;
- забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до ст.23
Закону України "Про місцеві державні адміністрації" ( 586-14 ) (586-14)
,
покладено на місцеві державні адміністрації.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "ХХХ"
звернулося до Вищого господарського суду України та просить їх
скасувати, прийнявши рішення про відмову в задоволенні заявленого
позову.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами
при прийнятті оскаржуваних судових актів, в порушення вимог ст.4
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої господарський суд не
застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не
відповідають законодавству України, застосовано Указ Президента
України від 21.08.95р. № 760/95 "Про Положення про обласну,
Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію та
Положення про районну, районну у містах Києві та Севастополі
державну адміністрацію" ( 760/95 ) (760/95)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу до ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні", ради правомочні розглядати і вирішувати питання,
віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх
відання.
Згідно п.6 ст.92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, виключно
законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
На момент прийняття спірного розпорядження, щорічне визначення
нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування
інвалідів, за змістом ст.19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, належало до
компетенції місцевих Рад народних депутатів, які повинні були
визначати їх спільно з підприємствами (об'єднаннями), установами і
організаціями, громадськими організаціями інвалідів, за участю
відділень Фонду України соціального захисту інвалідів у Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на
підставі пропозицій органів Міністерства соціального захисту
населення України.
Разом з тим, визначені вказаною нормою повноваження, за змістом
ст.26 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні "
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
не належать до виключної компетенції рад, отже
можуть бути делеговані виконавчому органу відповідної місцевої
ради.
Так, згідно підпункту 12 пункту "а" ч.2 ст.34 Закону України "Про
місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, до відання
виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать,
зокрема, делеговані повноваження щодо бронювання в порядку,
встановленому законом, на підприємствах, в установах та
організаціях незалежно від форм власності робочих місць,
призначених для працевлаштування осіб, які відповідно до
законодавства потребують соціального захисту і не спроможні
конкурувати на ринку праці, визначення нормативів таких робочих
місць.
Районна державна адміністрація є органом виконавчої влади,
повноваження якої визначені нормами Закону України "Про місцеві
державні адміністрації"( 586-14 ) (586-14)
. Повноваження місцевих державних
адміністрацій в галузі соціального забезпечення та соціального
захисту населення встановлені ст.23 Закону України "Про місцеві
державні адміністрації"( 586-14 ) (586-14)
. До визначених вказаної нормою
повноважень не віднесено встановлення нормативів робочих місць для
працевлаштування інвалідів.
Отже, спірне розпорядження, яким визначено нормативи робочих місць
для працевлаштування інвалідів, прийнято з перевищенням власної
компетенції відповідача.
Указ Президента України від 21.08.95р. №760/95 "Про Положення про
обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію
та Положення про районну, районну у містах Києві та Севастополі
державну адміністрацію" ( 760/95 ) (760/95)
невірно застосований судами у
даному випадку.
Так, відповідно до п.6 підпункту "е" розділу ІV Положення про
районну, районну у містах Києві та Севастополі державну
адміністрацію ( 760/95 ) (760/95)
, до повноваження державної адміністрації
віднесено визначення для підприємств, організацій і установ
незалежно від форм власності квоти робочих місць для
працевлаштування інвалідів.
Отже, має місце регулювання одних і тих же правовідносин двома
нормами права, у зв'язку з чим виникає колізія, яка вирішується
відповідно до загальних засад застосування права, а саме:
- якщо конкуруючі норми видані різними органами, то діє норма, яка
має виту силу;
- якщо конкуруючі норми видані одним і тим же органом, то діє
норма, видана пізніше.
Враховуючи наведене, суд невірно надав перевагу при застосуванні
законодавства нормам Указу Президента України від 21.08.95р. №
760/95 "Про Положення про обласну, Київську, Севастопольську
міську державну адміністрацію та Положення про районну, районну у
містах Києві та Севастополі державну адміністрацію" ( 760/95 ) (760/95)
і
не застосував норми вищезгаданих Законів.
Таким чином, судами допущено порушення у вигляді не застосування
норм, які підлягали застосуванню у даному випадку, у зв'язку з чим
прийняті судові акти підлягають скасуванню, а заявлений позов -
задоволенню.
Понесені судові витрати у вигляді оплати позову, апеляційної та
касаційної скарг державним митом у сумі 170грн. підлягають
відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів , -
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
ХХ.01.2003р. та рішення господарського суду Івано-Франківської
області від ХХ.10.2002р. у справі № 000 господарського суду
Івано-Франківської області скасувати.
3. Позов задовольнити.
Визнати недійсним розпорядження Галицької районної державної
адміністрації від ХХ.12.99р. №505 "Про створення робочих місць для
працевлаштування інвалідів у 2000 році".
4. Стягнути з Галицької районної державної адміністрації на
користь Відкритого акціонерного товариства "ХХХ" 170грн. в рахунок
відшкодування витрат, понесених на оплату позовної заяви,
апеляційної та касаційної скарг державним митом.
5. Доручити видати наказ на виконання п.4 резолютивної частини
постанови господарському суду Івано-Франківської області.