Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши матеріали касаційної скарги
Державного комунального підприємства "ХХХ"
на постанову № 000 від ХХ.04.2002
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 000 господарського суду Донецької області
за позовом Державного комунального підприємства "ХХХ"
до відповідача ВАТ "УУУ"
про стягнення 1981536,33грн.
за участю представників сторін
від позивача: присутні
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від ХХ.12.2001 у
справі № 000 задоволено позовні вимоги державного комунального
підприємства "ХХХ" - стягнуто з відкритого акціонерного товариства
"УУУ" 1872918,77 грн. заборгованості з оплати послуг
водопостачання та водовідведення за липень - вересень 2001р, 3%
річних в сумі 13275,88грн., пеню в сумі 87953,13 грн. та
інфляційні в сумі 7389,55 грн.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що факт надання послуг
відповідачеві підтверджено договором № 1 від ХХ.01.98 та
виставленими для сплати рахунками, прийнятими і підписаними
представником відповідача.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
ХХ.04.2002 у справі № 000 рішення господарського суду Донецької
області від ХХ.12.2001 було скасовано, а в позові відмовлено з
мотивів недоведення позивачем позовних вимог, оскільки: про перше,
в підтвердження факту надання послуг позивачем , подано рахунки,
які підписані особами, прізвища, посадове становище та
повноваження яких не зазначено, по-друге, позивачем не подано до
суду первинних документів обліку кількості поданої води та
скинутих стічних вод.
Державне комунальне підприємство "ХХХ" в касаційній скарзі просить
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
ХХ.04.2002 у справі № 000 скасувати, рішення господарського суду
Донецької області від ХХ.12.2001 залишити в силі, посилаючись на
неправильне застосування Донецьким апеляційним господарським судом
норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.2 ст.63
Цивільного Кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь
його представника в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали
справи, повноту встановлення судами першої та апеляційної
інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки,
колегія суддів Вищого господарського суду приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ХХ.01.98
між сторонами було укладено договір № 1 водопостачання та
приймання господарсько-побутових стоків. Відповідно до п.1.4
вказаного договору обсяги поданої води встановлюються відповідно
до приладів обліку. Пунктом 10.1 Правил користування системами
комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах
України ( z0165-94 ) (z0165-94)
встановлено, що знімання показань водомірних
пристроїв представником водопостачальної організації здійснюється
не рідше одного разу в місяць в присутності представника абоненту,
який сприяє представнику водопостачальної організації у цьому.
Позивач (який вважає, що факт надання послуг відповідачеві
підтверджено рахунками, підписаними представниками відповідача)
звернувся до господарського суду з позовом про стягнення
заборгованості з оплати послуг водопостачання та водовідведення за
липень-вересень 2001р., річних та пені за несвоєчасну оплату
послуг.
Обов'язок господарського суду оцінити докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом, покладений на господарський суд статтею 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В порушення вимог вищевказаної норми ГПК України господарські суди
як першої, так і апеляційної інстанції неповно з'ясували фактичні
обставини справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, не дали оцінку всім доказам у справі.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції
виходив з того, що факт надання послуг по водопостачанню та
водовідведенню підтверджено рахунками на оплату послуг,
підписаними представником відповідача.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та
відмовляючи в позові, Донецький апеляційний господарський суд
виходив з того, що факт надання послуг відповідачеві позивачем не
доведено, оскільки: по-перше, два рахунки від імені відповідача
було підписано особами, прізвище, посадове становище і
повноваження яких не зазначено, а один рахунок підписано гр. М.,
яка не працювала і не працює на підприємстві відповідача (що не
підлягає доказуванню відповідно до ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки цей факт було встановлено при розгляді справи № 001 за
участю тих самих сторін); по-друге, позивач не подав до суду
первинних документів обліку кількості поданої води та скинутих
стічних вод.
Однак, вищезазначені висновки суду не можна вважати такими, що
ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванні всіх
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, та оцінці всіх доказів по справі.
Так, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не
досліджувалося питання щодо посадових осіб відповідача, на яких
покладено обов'язок підписувати рахунки водопостачальної
організації на оплату послуг по водопостачанню і водовідведенню
(згідно з посадовими інструкціями), а також не з'ясовано якими
конкретно посадовими особами відповідача рахунки були прийняті до
оплати, підписані та засвідчені штампами ВАТ "УУУ".
Крім того, господарським судом апеляційної інстанції не взято до
уваги, що при розгляді справи № 000 встановлено, що працівник з
прізвищем М. не працювала на підприємстві відповідача на день
прийняття рішення господарського суду, а не взагалі, (що
підтверджується довідкою відповідача, яка в матеріалах справи
відсутня), у зв'язку з чим господарський суд не з'ясовував, чи
працювала М. на підприємстві відповідача на день підписання
рахунків і чи мала вона на це відповідні повноваження.
Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій не
досліджувалося питання щодо оплати відповідачем послуг позивача по
водопостачанню та водовідведенню згідно з додатковими угодами до
договору № 1 від ХХ.01.98 та актами приймання-передачі векселів
(а.с. 14-16, 19-20, 23-25), актом безбанківського взаємозаліку за
липень 2001р. (в т.ч. не з'ясовано, за які конкретно послуги і за
який період проведено оплату).
Крім того, в матеріалах справи відсутній повний текст Статуту ВАТ
"УУУ", на який посилається господарський суд апеляційної інстанції
в підтвердження доводів щодо відсутності повноважень у будь-яких
посадових осіб підприємства (крім голови правління) діяти від
імені підприємства без довіреності.
Порушення судом першої та апеляційної інстанції вимог ст.43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
повноти з'ясування обставин справи свідчить про неправильне
застосування судами норм процесуального права і виключає
можливість перевірки правильності висновків судів, попередніх
інстанцій.
Відповідно до ч.2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові
суду.
Оскільки відповідно до ч.2 ст.111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не наділена
повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні
встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
всіх обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства
вирішити спір.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, п.3 ст.111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного комунального підприємства "ХХХ"
задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду Донецької області від
ХХ.12.2001 і постанову Донецького апеляційного господарського від
ХХ.04.2002 у справі № 000, а справу передати на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.