ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.04.2003 Справа N 84/8-62
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Рідний
край" на постанову Київського апеляційного господарського суду від
24 грудня 2002 року у справі № 84/8-62 за позовом прокурора
Липовецького району Вінницької області в інтересах держави в особі
сільськогосподарського акціонерного товариства "Турбівське" до
сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Рідний
край"
про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
14 лютого 2002 року прокурор Липовецького району Вінницької
області в інтересах держави в особі сільськогосподарського
акціонерного товариства "Турбівське" звернувся до господарського
суду Вінницької області з позовом до сільськогосподарського
приватно-орендного підприємства "Рідний край" про стягнення
вартості насіння неналежної якості в сумі 27250 грн., посилаючись
на неповне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором
від 26 березня 2001 року, в зв'язку з чим позивачем були понесені
матеріальні збитки.
В заяві № 250 від 27 квітня 2002 року позивач, за підтримкою
прокурора, зменшив суму позову до 22708,34 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 29 квітня 2002
року (суддя І. Мельник) у позові про стягнення 22708,34 грн.
відмовлено, а провадження у справі в частині стягнення 4541,66
грн. збитків припинено. У задоволенні клопотання про відновлення
строку позовної давності відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24
грудня 2002 року (судді Бенедисюк І.М., Коробенко Г.П., Львов
Б.Ю.) рішення місцевого суду скасовано, позов задоволено, стягнуто
з відповідача на користь позивача 22708,34 грн. збитків та судові
витрати.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду
залишити в силі, посилаючись на те, що апеляційним судом були
неправильно застосовані норми матеріального права.
Заслухавши пояснення представників відповідача, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено судами
попередніх інстанцій, 26 березня 2001 року між сторонами був
укладений договір на проведення товарообмінної операції, за яким
позивач поставляє відповідачу насіння гороху на суму 30000 грн., а
відповідач поставляє насіння кукурудзи на таку ж суму.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
за
договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на
інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем
свого майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він
одержує.
Згідно ст. 242 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
до договору
міни застосовуються відповідно правила про договір
купівлі - продажу, а, відповідно до ст. 237 вказаного Кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
, строки позовної давності за позовом про недоліки
проданої речі встановлюються в 6 місяців з дня відхилення
претензії.
Встановивши, що укладений між сторонами договір за своєю юридичною
природою є договором міни, оскільки йому притаманні риси
відсутності грошей, як еквіваленту під час міни, та одночасної
втрати і набування права власності на майно, яке є предметом
обміну, а також те, що позивачем заявлена претензія у зв'язку з
недоліками насіння у визначений ст. 235 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
строк, та подано позов з дотриманням строку,
встановленого ст. 237 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
апеляційний суд підставно дійшов до висновку, що строк позовної
давності позивачем не пропущений.
Також відповідає матеріалам справи та вимогам закону висновок
апеляційного суду щодо неправомірності припинення судом першої
інстанції провадження у справі в частині позову про стягнення
4541,66 грн. на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки зазначена норма
процесуального права передбачає припинення провадження у зв'язку
із відмовою позивача від позову, чого в дійсності не відбувалось.
Апеляційною інстанцією встановлено, що за договором міни була
здійснена передача кукурудзи неналежної якості, без супровідних
документів щодо якості та при наявності прямої заборони
компетентного державного органу на реалізацію цього товару.
Висновок суду попередньої інстанції про необхідність відшкодування
збитків, спричинених позивачу діями відповідача за рахунок
останнього є обґрунтованим, відповідає закону, фактичним
обставинам справи, а доводи, наведені позивачем у касаційній
скарзі, його не спростовують.
Враховуючи викладене, постанова апеляційного господарського суду
прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права,
тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу сільськогосподарського приватно-орендного
підприємства "Рідний край" залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2002
року у справі № 84/8-62 без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.