Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
 
( Скасовано постановою Верховного суду України від 07.10.2003 ( sp02/736-2 ) (sp02/736-2) )
 
                ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
23.04.2003 року
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
- головуючого судді,
суддів;
 
розглянувши  матеріали
касаційної скарги       ВАТ "Виробниче підприємство "YYY"
 
на постанову            Н-ського  апеляційного господарського суду
                        від ХХ.01.2003 р.
 
у справі                № Х7
 
за позовом              ВАТ "XXX"
 
до                      ВАТ "Виробниче підприємство "YYY"
 
про                     зобов'язання передати трикімнатну квартиру
 
в судовому засіданні взяли
участь представники:
 
від позивача:           присутні,
від відповідача:        присутні;
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Підприємство ВАТ "XXX" звернулось до господарського суду м. Н-ська
з позовом до ВАТ "Виробниче підприємство  "YYY"  про  зобов'язання
передати  у  власність  позивача  трикімнатну квартиру у житловому
будинку за адресою:  Н-ська область,  м.  Ч-ськ,  вул.  Р-ська, 33
(четвертий поверх).
 
Рішенням господарського суду м.  Н-ська від ХХ.09.2002 р.  (суддя:
Б.Б.Б.)  позов  задоволено  повністю  та  зобов'язано  відповідача
передати  у  власність  позивача  трикімнатну квартиру у житловому
будинку за адресою:  Н-ська область,  м.  Ч-ськ,  вул. Р-ська, 33.
Стягнуто  з  ВАТ "Виробниче підприємство "YYY" на користь позивача
557,  28 грн.  - витрат по сплаті держмита та 69  грн.  витрат  на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
 
Рішення мотивоване    тим,   зобов'язання   повинні   виконуватись
відповідно   до   вимог   ст.  161   Цивільного  кодексу   України
( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Не погоджуючись  з вищевказаним рішенням,  відповідач звернувся до
Н-ського апеляційного господарського суду з  апеляційною  скаргою,
в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Н-ська від
ХХ.09.2002 р. та наказ № Х7 від ХХ.11.2001 р. В позові відмовити.
 
Постановою Н-ського   апеляційного   господарського    суду    від
ХХ.01.2003 р.  (судді:  В.В.В., Г.Г.Г., Д.Д.Д.,) апеляційна скарга
ВАТ  "Виробниче  підприємство  "YYY"  залишена  без   задоволення,
рішення господарського суду м. Н-ська від ХХ.09.2002 р. у справі №
Х7 залишено без змін з тих же підстав.
 
ВАТ "Виробниче підприємство "YYY",  не  погодившись  з  постановою
Н-ського  апеляційного  господарського  суду  звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою,  в якій  просить
рішення  господарського  суду  м.  Н-ська  від  ХХ.09.2002  р.  та
постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.01.2003
р.  у  справі  №  Х7  скасувати та відмовити позивачу у задоволені
позовних вимог.
 
ХХ.04.2003 р. судом оголошено перерву та призначено розгляд справи
на ХХ.04.2003 р. на 9.50 год.
 
ХХ.04.2003 р.  до  Вищого  господарського  суду  України  надійшло
клопотання ВАТ "XXX",  в  якому  вони  просять  відкласти  розгляд
справи на більш тривалий термін в зв'язку з тим,  що відповідач не
був  належним  чином  повідомлений  про  час  і   місце   розгляду
касаційної скарги.
 
Суд, в   порядку  ст.  22  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  вважає за необхідне задовольнити  клопотання
та перенести розгляд справи на ХХ.04.2003 р. об 11.00.
 
ХХ.04.2003 р. об 11.00. слухання справи розпочато спочатку.
 
Судова колегія,  заслухавши  доповідь  судді  Е.Е.Е.,  розглянувши
наявні матеріали справи,  обговоривши  доводи  касаційної  скарги,
перевіривши   юридичну   оцінку  обставин  справи  та  повноту  їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та
апеляційної  інстанції норм матеріального та процесуального права,
заслухавши  пояснення  та  заперечення  представників   сторін   в
судовому засіданні, дійшла висновку про наявність правових підстав
для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
 
Відповідно до вимог ст.  4 Цивільного кодексу України  ( 1540-06 ) (1540-06)
        
цивільні  права  і  обов'язки  виникають  з підстав,  передбачених
законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян
і  організацій,  які  хоч  і  не  передбачені законом,  але в силу
загальних  начал  і  змісту  цивільного  законодавства  породжують
цивільні права і обов'язки.
 
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають:
 
з угод,   передбачених   законом,   а  також  з  угод,  хоч  і  не
передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
 
з адміністративних   актів,   у   тому   числі   для    державних,
кооперативних   та   інших   громадських  організацій  -  з  актів
планування;
 
в результаті    відкриттів,     винаходів,     раціоналізаторських
пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;
 
внаслідок заподіяння  шкоди  іншій  особі,  а  так  само внаслідок
придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої  особи  без
достатніх підстав;
 
внаслідок інших дій громадян і організацій;
 
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових
наслідків.
 
Отже зобов'язання  виникають  з  договору   або   інших   підстав,
зазначених в ст. 4 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Як вбачається з матеріалів справи,  у 1991 р.  у м.  Ч-ськ по вул.
Р-ська,  33  розпочалося  будівництво  225-ти  квартирного  жилого
будинку.  Замовником будинку було ВО "YYY" Міністерства сільського
господарства  та  продовольства  України,  яке  було   ліквідоване
відповідно до наказу № 35" Міністерства сільського господарства та
продовольства України та створено фірму ВО "QQQ".
 
Позивач входив  до  складу  ліквідованого  ВО  "YYY"  та   являвся
учасником по фінансуванню будівництва жилого будинку.
 
ХХ.01.1994 р.   відповідач   надіслав  листа  позивачеві  №  Х6  з
проханням забезпечити свого робітника А.А.А. та робітника позивача
Я.Я.Я.  трикімнатною  квартирою,  шляхом передачі квартири № 99 по
вул. Ц-на, 88 в м. Н-ську, яка належить позивачеві в розпорядження
відповідача,  а  відповідач  в  свою чергу зобов'язався,  що площа
наданої позивачем квартири буде компенсовано за  рахунок  площі  у
будинку № 33 по вул. Р-ській у м. Ч-ську.
 
Я-ською районною державною адміністрацією м.  Н-ська було прийняте
розпорядження №  Х3  від  ХХ.02.1994  р.  про  видачу  ордерів  на
квартири у будинку № 88 по вул. Ц-ній працівнику ПП "YYY" А.А.А.
 
Матеріалами справи   підтверджено,  що  відповідно  до  угоди  від
ХХ.07.1996 р.  на дольову участь на будівництві 225-ти квартирного
жилого  будинку  в  м.  Ч-ськ  по вул.  Р-ській при введенні в дію
об'єкту ВКБ Ч-ського міськвиконкому  передає  ВП  "YYY"  житло  14
квартир,  з  яких  2-х  кімнатних  7  квартир  та  3-х кімнатних 7
квартир.
 
Рішенням виконкому Ч-ської міської ради Н-кої області від ХХ2.2001
р.  №  Х1  було  прийнято  в  експлуатацію 70 квартир з вбудованим
приміщенням магазину 167-ми квартирного будинку по  вул.  Р-ській,
33.
 
Відповідно до вимог ст. 161 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
        
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в  установлений
строк відповідно до вказівок закону,  акту планування, договору, а
при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог,  що звичайно
ставляться.
 
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 71),будинок № 88 по вулиці
Ц-ній у м.  Н-ську був споруджений за  бюджетні  кошти,  які  були
виділені   колишньому   Міністерству   сільського  господарства  і
продовольства України.
 
Згідно розпорядження представника  президента  України  (а.с.  72)
родині А.А.А. був виданий ордер на квартиру № 99 по вул. Ц-ній, 88
в м. Н-ську. (а.с. 27 - копія ордера).
 
Тобто у власність позивача (ВАТ  "XXX")  квартира  №  99  по  вул.
Ц-ній,  88 в м.  Н-ськ не передавалась, будь-які правовстановлюючі
документи на спірну квартиру,  які б свідчили  про  її  належність
позивачу, відсутні.
 
Крім  того,  як   вбачається   з  матеріалів  справи, ніяких актів
прийому-передачі спірної квартири № 99 по  вул.  Ц-ній,  88  в  м.
Н-ську між позивачем та відповідачем не укладалось.
 
Таким чином,  ніякої  угоди  між  позивачем  та  відповідачем  про
передачу квартири № 99 по вул. Ц-ній, 88 в м. Н-ськ не існувало.
 
Оскільки договірні відносини між сторонами відсутні,  вимоги  щодо
передачі  ВАТ  "XXX"  трикімнатної квартири у житловому будинку за
адресою: Н-ська область, м. Ч-ськ, вул. Р-ській, 33 задоволенню не
підлягають.
 
Отже, судові  рішення  попередніх  інстанцій прийняті з порушенням
норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню.
 
Зважаючи на  вищевикладене  та,  керуючись статтями 111-5,  111-7,
1119 - 111-11   Господарського   процесуального  кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
1. Касаційну скаргу ВАТ "Виробниче підприємство "YYY" на постанову
Н-ського  апеляційного  господарського  суду  від ХХ.01.2003 р.  у
справі № Х7 задовольнити.
 
2. Рішення господарського суду м.  Н-ська  від  ХХ.09.2002  р.  та
постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.01.2003
р. у справі № Х7 скасувати.
 
3. Прийняти  нове  рішення, яким  в  позові   ВАТ "XXX"   до   ВАТ
"Виробниче підприємство "YYY" у справі № Х7  відмовити.