Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2003 року

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у   відкритому  судовому  засіданні  касаційну  скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "УУУ"

на рішення господарського суду м. Києва від ХХ листопада 2002 року

та  постанову  Київського  апеляційного господарського суду від ХХ

грудня 2002 року

у справі № 000

за позовом відкритого акціонерного товариства "ХХХ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "УУУ"

про розірвання договору, -

                            ВСТАНОВИВ:

ХХ вересня  2002  року  відкрите   акціонерне   товариство   "ХХХ"

звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства

з обмеженою відповідальністю "УУУ" про розірвання договору № 1 від

ХХ  серпня  1999 року на ведення системи реєстру власників іменних

цінних паперів та витребування реєстру  власників  іменних  цінних

паперів, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань

за вказаним договором.

Рішенням господарського суду м.  Києва від ХХ листопада 2002 року,

залишеним    без    змін    постановою   Київського   апеляційного

господарського суду від ХХ грудня 2002 року,  провадження у справі

в  частині вимог позивача щодо розірвання укладеного між сторонами

договору припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору, а позов

в  частині  передачі позивачу документів системи реєстру власників

іменних  цінних  паперів   задоволено.   Зобов'язано   відповідача

передати  позивачу  належним  чином  оформлений  реєстр  власників

іменних цінних паперів в паперовому  та  електронному  вигляді  та

стягнуто судові витрати.

У касаційній  скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "УУУ"

просить  скасувати  постановлені  судові  рішення,  а   в   позові

відмовити,   посилаючись   на   порушення   попередніми   судовими

інстанціями норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до ХХ квітня 2003 року.

Заслухавши пояснення  представників  сторін,  вивчивши   матеріали

справи,   обговоривши   доводи  касаційної  скарги  та  додаткових

пояснень до неї,  суд вважає,  що  касаційна  скарга  не  підлягає

задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, сторони, укладаючи договір № 1 від ХХ серпня

1999 року,  дійшли взаємної згоди щодо права будь-якої  із  сторін

припинити  договір  в односторонньому порядку,  повідомивши про це

іншу  сторону  не  менше  ніж  за  45  календарних  днів  до  дати

припинення (п.п. 2.5.3, 6.2 договору).

Дія спірного договору припинена на вимогу позивача,  відповідно до

листа № 000 від ХХ травня 2002 року, з ХХ липня 2002 року.

Відповідно до ст.  162 Цивільного   кодексу   України  ( 1540-06 ) (1540-06)
        

одностороння  відмова  від  виконання  зобов'язання і одностороння

зміна  умов  договору  не  допускаються,  за  винятком   випадків,

передбачених законом.

За таких   обставин,   суд  дійшов  до  правильного  висновку  про

необхідність припинення  провадження  у  справі  в  даній  частині

позову в зв'язку з відсутністю предмету спору, а доводи касаційної

скарги в цій частині не спростовують висновку суду.

При розгляді справи судом встановлено,  що відповідач, в порушення

п.6.3  договору  і  п.п.  8.5,  8.10 Положення Про порядок ведення

реєстрів власників іменних цінних паперів,  затвердженого рішенням

Державної  комісії  з  цінних  паперів  та  фондового ринку від 26

травня 1998 року № 60 ( vr060312-98 ) (vr060312-98)
        ,  із змінами і доповненнями,

не передав систему реєстру емітенту.

Встановивши факт  припинення дії договору та допущені відповідачем

вказані порушення,  суд правильно застосував норми матеріального і

процесуального права і задовольнив позовні вимоги про витребування

системи реєстру власників іменних цінних паперів.

В іншому доводи касаційної скарги зводяться  до  вирішення  питань

достовірності   доказів   та   їх   оцінки,  тому,  з  урахуванням

повноважень касаційної інстанції, суд залишає їх поза увагою.

Враховуючи наведене,  постановлені  судові  рішення   відповідають

вимогам закону і обставинам справи,  отже,  підстав для їх.  зміни

або скасування немає.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   Господарського

процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський

суд України, -

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "УУУ"

залишити без задоволення,  а рішення господарського суду м.  Києва

від ХХ листопада 2002 року та  постанову  Київського  апеляційного

господарського  суду  від  ХХ  грудня 2002 року у справі № 000 без

змін.