Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали компанії
"УУУ", Нікосія, Кіпр
на постанову від ХХ.12.2002 Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 000 господарського суду Полтавської
області
за позовом спільного підприємства "ХХХ", м.Полтава
до компанії "УУУ", Нікосія, Кіпр
про визнання угоди недійсною
В судовому засіданні взяли участь представники:
СП "ХХХ" - присутні
компанії "УУУ" - присутні
ВСТАНОВИВ:
Спільне підприємство "ХХХ" у жовтні 2002р. звернулася до
господарського суду Полтавської області з позовом до компанії
"УУУ" про визнання недійсною додаткової угоди від ХХ.04.97 до
угоди № 07 від ХХ.02.97 на продаж нафти, укладеної між сторонами у
справі. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що додаткова угода
від ХХ.04.97 є сфальсифікованою, позивач не визнає існування
додаткової угоди від ХХ.04.97, оскільки підпис особи, що діяла від
його імені, не є підписом комерційного директора СП "ХХХ" - В.,
про що він сам свідчив під присягою при розгляді справи у Високому
Суді Королівської Лави Комерційного Суду (м.Лондон); підписання
угоди комерційним директором без доручення тягне за собою визнання
її недійсною.
Рішенням господарського суду Полтавської області від ХХ.11.2002 у
справі № 000 у позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що
позовні вимоги не обгрунтовані, доказами не доведені. Наданий суду
висновок КНДІСЕ № 0002 від ХХ.05.2002 не містить припущення щодо
фальсифікації додаткової угоди від ХХ.04.97. На підставі статті 35
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказуванню не підлягають ті обставини, що
В. не мав права підписувати спірну угоду, оскільки судом вивчалася
і оцінювалася довіреність від ХХ.04.96, видана на ім'я
комерційного директора генеральним директором П.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
ХХ.12.2002 у справі № 000 рішення господарського суду Полтавської
області від ХХ.11.2002 у справі № 000 скасовано. Провадження у
справі припинено. Постанова мотивована тим, що в угоді від
ХХ.02.97 сторони у справі узгодили всі питання щодо порядку
вирішення спорів між ними на користь англійського законодавства і
англійською юрисдикції (п.п.18.1 та 18.2 вказаної угоди). У
зв'язку з невиконанням відповідачем умов цієї угоди позивач
відповідно до положень п.п.18.1 та 18.2 угоди № 7 від ХХ.02.97
додав заяву до Високого Суду Відділення Королівської Лави
Комерційного Суду (м.Лондон), який ХХ.06.2000 виніс своє рішення
на користь позивача у цій справі. Зазначений Високий Суд виходив з
того, що компанія "УУУ" не спроможна була представити оригінал
додаткової угоди від ХХ.04.97 протягом часу, визначеного
британським суддею, і не змогла переконати Британський суд про
втрату оригіналу додаткової угоди. Такі висновки Британського суду
підтверджені рішенням Кіпрського Верховного Суду від ХХ.06.2002,
який також вважає, що існування додаткової угоди нічим не було
засвідчено та поява в Британському суді і поведінка компанії "УУУ"
свідчать про те, що вона визнала компетенцію Британського суду.
Харківським апеляційним господарським судом ХХ.11.2002 рішення
господарського суду Полтавської області від ХХ.07.2000 у справі №
004 було скасовано, провадження у справі припинено, у зв'язку з
чим посилання суду першої інстанції на факти, встановлені
скасованим судовим рішенням, не заслуговують на увагу. Пояснення
відповідача про те, що оригінал спірної додаткової угоди втрачено
під час поштового пересилання не знайшли свого документального
підтвердження. Харківський апеляційний господарський суд визнав,
що додаткова угода від ХХ.04.97 не може вважатись укладеною і що
про це свідчить рішення Високого Суду Відділення Королівської Лави
Комерційного суду (м.Лондон) від ХХ.06.2003, рішення Кіпрського
Верховного Суду від ХХ.06.2002, свідчення В. під присягою у
Високому Суді Відділення Королівської Лави Комерційного суду
(м.Лондон) та є доказом у справі № 009, крім того, відповідно до
ст. 6 Закону України " Про зовнішньоекономічну діяльність "
( 959-12 ) (959-12)
форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом
місця її укладення, проте в тексті копії додаткової угоди від
ХХ.04.97, наданої суду, взагалі відсутнє місце її укладання. А
тому Харківський апеляційний господарський суд зробив висновок, що
відсутній предмет спору і відповідно до п.1 ст.80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
припинив провадження у справі.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від ХХ.12.2002 і
залишити без змін рішення господарського суду Полтавської області
від ХХ.11.2002 у справі № 000. Скаржник вважає, що постанова від
ХХ.12.2002 прийнята з порушенням норм матеріального і
процесуального права, зокрема, ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до якої не підлягають доказуванню факти, встановлені
рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті
самі сторони, а при вирішенні справи № 004 досліджувався факт
існування додаткової угоди від ХХ.04.97 і було спростовано доводи
СП "ХХХ" стосовно того, що В. не мав прав підписувати спірну
додаткову угоду, також на підставі ст.35 ГПК України доказуванню
не підлягають ті обставини, що В. підписував ряд угод від імені СП
"ХХХ" одноособово (це також було предметом дослідження у судовій
справі № 004 за 2000р.) на підставі цієї ж довіреності від
ХХ.04.96 (із строком дії один рік) та підписаної генеральним
директором П. на право вести переговори та укладати контракти,
отже, було встановлено, що сторони в той час не вимагали наявності
двох підписів посадових осіб на угодах. Скаржник також посилається
на те, що судом неправомірно було визнано недійсною додаткову
угоду від ХХ.04.97 і з тих підстав, що позивачем пропущений строк
позовної давності, і не погоджується з доводами позивача, що йому
стало відомо про існування додаткової угоди від ХХ.04.97 лише у
2000році. У касаційній скарзі зазначено, що посилання на висновок
експертизи КНДІСЕ № 002 від ХХ.05.2002 є неправомірним, оскільки,
на думку скаржника, одержання зазначеного експертного висновку є
незаконним, що позбавляє можливості використовувати його як доказ.
Скаржник вважає безпідставним посилання на рішення Кіпрського
суду, оскільки рішення Верховного Суду Кіпру від ХХ.06.2002
стосується іншого предмету спору.
У відзиві на касаційну скаргу позивач не погоджується з касаційною
скаргою і зазначає, що згідно з вимогами ст.6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
та ст.ст. 568 і 569 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
правом місця укладання визначається: по-перше,
форма зовнішньоекономічної угоди, по-друге, права і обов'язки
сторін зовнішньоекономічної угоди. Відсутність у тексті додаткової
угоди від ХХ.04.97 місця її укладення не дає можливості визначити
форму угоди та права і обов'язки можливих сторін можливого
зобов'язання. Ці обставини та інші фактичні дані, які були
встановлені Харківським апеляційним господарським судом при
розгляді цієї справи та справи № 000 (копія постанови Харківського
апеляційного господарського суду від ХХ.11.2002 у справі № 000 є в
матеріалах справи - а.с.190-193), встановлені Високим Судом
Відділення Королівської Лави Комерційного Суду (м.Лондон) (рішення
від ХХ.06.2000) та Кіпрським Верховним Судом (рішення від ХХ
червня 2002) свідчать про неукладеність додаткової угоди від
ХХ.04.97 до договору № 7 від ХХ.02.97. Позивач вважає
безпідставними посилання відповідача на постанови судової колегії
ВАСУ від ХХ.08.2000 та президії ВАСУ від ХХ.02.2001, оскільки
предметом розгляду цих судових інстанцій було рішення арбітражного
суду Полтавської області від ХХ.07.2000 у справі № 000, яке було
скасоване постановою Харківського апеляційного господарського суду
від ХХ.11.2002.
Заслухавши доповідача та пояснення представників сторін,
перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Харківський апеляційний господарський суд встановив, що між
спільним підприємством "ХХХ" та компанією "УУУ" ХХ лютого 1997р.
була укладена угода про продаж нафти з Н-ської площі № 7, в якій
сторони узгодили всі питання щодо порядку вирішення спорів між
ними на користь англійського законодавства і англійської
юрисдикції (п.п.18.1 та 18.2 вказаної угоди). У зв'язку з
невиконанням компанією "УУУ" умов цієї угоди позивачем відповідно
до положень пл. 18.1 та 18.2 угоди № 7 від ХХ.02.97 була подана
заява до Високого Суду Королівської Лави Комерційного Суду
(м.Лондон), який ХХ червня 2000р. виніс своє рішення на користь
позивача у цій справі і встановив факт неукладення додаткової
угоди від ХХ.04.97 до договору № 7. Відсутність зазначеної
додаткової угоди було підтверджено рішенням Кіпрського Верховного
Суду від ХХ.06.2002.
Отже, факт неукладення додаткової угоди від ХХ.04.97 до договору №
7 від ХХ.02.97 був встановлений судами, які вирішують господарські
спори, при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про
право цивільне.
За таких обставин Харківський апеляційний господарський суд
постановою від ХХ.12.2002 у справі № 001 правомірно припинив
провадження у справі за відсутністю предмету спору.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану
Харківським апеляційним господарським судом обставинам справи
такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному
законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу компанії "УУУ", Нікосія, Кіпр на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від ХХ.12.2002 у
справі № 000 залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
ХХ.12.2002 у справі № 000 залишити без змін.