ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.04.2003 Справа N А25/175
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Добролюбової - головуючого
Т.Дроботової
Т.Гоголь
за участю представників:
позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
відповідача Яковець О.В - дов. від 02.01.03 р.
Бондарюк А.Л. - дов. від 16.04.03 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Дніпропетровська
на постанову від 28.01.2003 р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № А25/175 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо
-комерційної фірми "ВАРД" (далі - ТОВ ВКФ "ВАРД")
до Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Дніпропетровська
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у
Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 08.05.2003 p. №
0000012303/0
В С Т А Н О В И В:
ТОВ ВКФ "ВАРД" до господарського суду Дніпропетровської області
був заявлений позов про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
№ 0000012303/0 від 08.05.2002р., яким позивачу визначено суму
податкового зобов'язання по податку на додану вартість за січень
2002р. у сумі 68388грн. та нараховані фінансові санкції у сумі
34194грн.
Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення -
рішення став акт від 07.05.2002р № 2393 про результати перевірки
ТОВ ВКФ "ВАРД" з питання правильності визначення суми податку на
додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету по
декларації за січень 2002р., в якому зазначено, що в порушення
підпункту 7.2.3 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
ТОВ ВКФ "ВАРД" безпідставно віднесло до складу
податкового кредиту у січні 2002р. податок на додану вартість у
сумі 2203504грн., не підтверджений податковими зобов'язаннями
продавця (ДП "Техбудскло") та до бюджету останнім не сплачено.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
07.11.2002р. (суддя А.Є.Чередко) позовні вимоги задоволені
повністю, а саме: податкове повідомлення - рішення ДПІ у
Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 0000012303/0 від
08.05.2002р. визнано недійсним.
Приймаючи рішення, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
включення контрагентом позивача - ДП "Техбудскло" податкових
зобов'язань за січень 2002р. з податку на додану вартість в
розмірі 2203504грн. не може бути підставою для зменшення
бюджетного відшкодування позивачу і застосування до останнього
фінансових санкцій.
За апеляційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
Дніпропетровський апеляційний господарський суд переглянув рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2002р. в
апеляційному порядку і постановою від 28.01.2003р. залишив його
без змін з тих же підстав.
ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій
просить рішення та постанову у даній справі скасувати, в позові
відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального права.
При цьому ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська обґрунтовує
касаційну скаргу тим, що відповідно до підпункту 7.2.3 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова
накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань
продавця.
В зв'язку з тим, що сплата податку на додану вартість до бюджету
ДП "Техбудскло" не підтверджена Костянтинівської ОДПІ, джерело
відшкодування ПДВ у позивача на суму визначеного ПДВ відсутнє, а
тому в порушення Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
ТОВ ВКФ "ВАРД" безпідставно відобразило у січні
2002р. податковий кредит в сумі 2203503,50грн.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б., пояснення присутніх у
судовому засіданні представників відповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським
судом при розгляді спору, ДП "Техбудскло" на підставі договору
купівлі - продажу № 1 від 30.01.2002р. по накладній № 1 від
31.01.2002р. передало у власність ТОВ ВКФ "ВАРД" фарбу акрілову у
кількості 17419л. на загальну суму 13221021грн. (в том числі ПДВ
2203503,50грн.).
Виконуючи умови договору, в рахунок оплати за товар ТОВ ВКФ "ВАРД"
емітовано простий вексель № 65305299610989 від 31.01.2002р. на
суму 13221021грн. з терміном погашення до 30.01.2005р.. Вексель
передано по акту прийому - передачі від 31.01.2002р.
ДП "Техбудскло" податкові декларації з податку на додану вартість,
починаючи з грудня 2001р., до Костянтинівської ОДПІ не надавало та
значення податкових зобов'язань по особовому рахунку платника
податку не відображало.
Відповідно до пункту 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли платник податку
здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), які є
об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, під забезпечення боргових зобов'язань покупця,
надане такому платнику податку у формі простого або переказного
векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель),
випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є
договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування
дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за
процентними векселями - договірна вартість таких товарів (робіт,
послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що
мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
Векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані,
але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових
зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку,
незалежно від видів операцій, по яких такі векселі
використовуються.
Положення даної норми кореспондується зі змістом підпункту 7.4.5
пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у якому забороняється включення до
податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при
імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг).
Беручи до уваги, що в даному випадку розрахунок за придбані товари
(між підприємствами) здійснювався векселем, строк погашення якого
30.01.2005р., судова колегія вважає, що позивач не мав підстав на
податковий кредит щодо включеної до векселя суми податку на додану
вартість, оскільки видані, але не оплачені платником податку
векселі не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового
кредиту платника податку.
Таким чином, приймаючи рішення та постанову, суди першої та
апеляційної інстанцій помилково дійшли висновку про
обґрунтованість включення до податкового кредиту сум фактично не
сплачених позивачем та сплата яких не підтверджена належним чином
оформленою (відповідно до вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
)
податковою накладною.
Зважаючи на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій дана
не вірна юридична оцінка обставинам справи, внаслідок чого
помилково було визнано недійсним податкове повідомлення - рішення
ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 0000012303/0 від
08.05.2002р.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 2 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
07.112002 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 28 січня 2003 р. у справі № А25/175
скасувати. В позові відмовити.
Головуючий Т. Добролюбова
С у д д і Т. Дроботова
Т. Гоголь