ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.04.2003 Справа N 25/210
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Т. Гоголь
за участю представників:
позивача Заєць Н.А - дов. від 06.02.2003 р.
відповідачів Дзюба В.В. - дов. від 21.02.2003 р.
Денисенко А.Ю. - дов. від 07.04.2003 р.
Литвин О.Т. - дов. від 27.12.2002 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському
районі м. Києва
на постанову від 19.12.2002 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 25/210 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Видавничий дім "Альтернативи"
до - Державної податкової інспекції у Оболонському
районі м. Києва
- Державної податкової адміністрації у м. Києві
- Державної податкової адміністрації України
про визнання недійсними: рішень ДПІ у Мінському районі м. Києва
№ 63/10/26-14-21474587-4582 від 26.04.2001 р. та № 65/10/26-14 від
15.10.2001 р.; рішення ДПА у м. Києві № 5218/10/25-0014 від
02.07.2001 р.; рішення ДПА України № 4794/625-0115 від
20.07.2001 р.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 24 квітня 2003 р.
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Видавничий дім "Альтернативи" до господарського м. Києва був
заявлений позов про визнання недійсним рішення ДПІ у Мінському
районі м. Києва № 63/10/26-14-21474587-4582 від 26.04.2001р., яким
визначена сума податкових зобов'язань позивача з податку на додану
вартість і вирішено стягнути 12507,96грн. податку на додану
вартість та 3127 грн. штрафних санкцій в розмірі 25% від суми
недоплати з податку на додану вартість, за порушення позивачем
(ТОВ "Видавничий дім "Альтернативи") пункту 3.2.1 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на підставі пункту
17.1.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Оскаржуване рішення ДПІ у Мінському районі м. Києва було прийнято
на підставі акта від 25.12.2000р. № 340 про результати проведення
додаткової перевірки дотримання вимог податкового законодавства
ТОВ "Видавничий дім "Альтернативи" за період взаєморозрахунків у
березні 1998р. з нерезидентом, в якому зазначено, що відповідно до
вимог контракту між позивачем та нерезидентом № 2098004 від
02.02.1998р., останній надає послуги з друку поліграфічної
продукції (книжка "Наш номер 01") на підставі наданого ТОВ
"Видавничий дім "Альтернативи" оригіналу макету цієї книжки на
фотоплівці. Загальна сума контракту склала 29160 доларів США.
24.03.1998р. згідно з ВДМ № 107465 на адресу позивача надійшов
вантаж - книга "Наш номер 01" у кількості 40500 примірників, на
загальну суму 59448,49грн. При розмитненні книжок податок на
додану вартість у сумі 12507,96грн. був нарахований умовно.
Здійснюючи вказану перевірку, ДПІ у Мінському районі м. Києва
дійшла висновку, що ТОВ "Видавничий дім "Альтернативи" у березні
1998р. здійснив операцію з одержання від нерезидента послуг з
виготовлення книжки "Наш номер 01", а не операцію, що звільнена
від оподаткування відповідно до статті 5 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(продаж книжок
вітчизняного виробництва).
Крім того, з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог від
15.04.2002р. та уточнення позовних вимог від 14.05.2002р. позивач
також просив визнати недійсними: рішення ДПІ у Мінському районі м.
Києва № 65/10/26-14 від 15.10.2001р. про стягнення податкового
боргу з рахунку платника податку; рішення ДПА у м. Києві №
5218/10/25-0014 від 02.07.2001р. та рішення ДПА України №
4794/625-0115 від 20.07.2001р. про результати розгляду скарг.
Позивач вважає неправомірним застосування до нього згаданих
фінансових санкцій, оскільки згідно з підпунктом 5.5 статті 5
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
оподаткування звільняються товари (роботи, послуги), передбачені
підпунктами 5.1 та 5.3 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, під час їх
ввезення (пересилання) на митну територію України, а тому беручи
до уваги, що в даному випадку ввозилися книжки вітчизняного
виробництва, він мав право користуватися пільгою щодо звільнення
від оподаткування, передбаченою підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 та
пунктом 5.5 статті 5 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.05.2002р. (суддя
Муравйов О.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі шляхом
визнання недійсними: рішень ДПІ у Мінському районі м. Києва №
63/10/26-14-21474587-4582 від 26.04.2001р. та № 65/10/26-14 від
15.10.2001р.; рішення ДПА у м. Києві № 5218/10/25-0014 від
02.07.2001р.; рішення ДПА України № 4794/625-0115 від 20.07.2001р.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки нерезидент виконував
тільки тиражування книги, а її зміст та форма були розроблені
позивачем, позивач є вітчизняним виробником, а зазначені книжки -
книжками вітчизняного виробництва (що також підтверджується і
сертифікатом походження товару), а тому позивач обґрунтовано
користувався пільгою на підставі підпункту 5.1.2 пункту 5.1 статті
5 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Крім того, в рішенні господарського суду зазначено, що рішення ДПІ
у Мінському районі м. Києва № 63/10/26-14-21474587-4582 від
26.04.2001р. було прийнято з порушенням вимог підпункту 15.1.1
пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(який набрав чинності з
01.04.2001 p. ), оскільки було прийнято поза межами встановленого
строку, а саме, пізніше закінчення 1095 дня, наступного за
останнім днем граничного строку подання податкової декларації за
березень 1998р.
За апеляційною скаргою ДПІ у Оболонському районі м. Києва
(правонаступник ДПІ у Мінському районі м. Києва) Київський
апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського
суду м. Києва від 28.05.2002р. і постановою від 19.12.2002р.
змінив його, а саме, рішення господарського суду м. Києва від
28.05.2002р. в частині визнання недійсним рішення ДПА у м. Києві №
5218/10/25-0014 від 02.07.2001р. скасував, припинив провадження у
справі в цій частині. В іншій частині рішення залишено без змін.
ДПІ у Оболонському районі м. Києва подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального права, зокрема, підпункту 5.1.2 статті 5 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, дія якого,
на думку скаржника, не розповсюджується на операції, здійснені
позивачем, оскільки операція з одержання від нерезидента послуг з
виготовлення книжки "Наш номер 01" не є операцією, що звільнена
від оподаткування відповідно підпункту 5.1.2 статті 5 вказаного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме продажем книжок вітчизняного
виробництва.
Крім того, заявник вважає, що перевіряючими при самостійному
визначенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість
за березень 1998р. не було порушено граничного терміну визначення
податкових зобов'язань, оскільки на момент перевірки
(25.12.2000 р.) 1095 днів, з моменту граничного строку подання
податкових декларацій (20.04.2001 р.), ще не минули.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т. Б. та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні суду, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Відповідно до підпункту 5.1.2 статті 5 закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, діючій у березні
1998р.) звільняються від оподаткування операції з продажу
(передплати) і доставки періодичних видань друкованих засобів
масової інформації вітчизняного виробництва; продажу книжок
вітчизняного виробництва; продажу учнівських зошитів, підручників
та навчальних посібників.
Крім того, у пункті 5.5 статті 5 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в
редакції, діючій у березні 1998р.) зазначено, що звільнення від
оподаткування, передбачене пунктами 5.1 та 5.3 цієї статті
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, поширється на операції з ввезення (пересилання) на
митну територію України зазначених товарів (робіт, послуг).
Підтвердженням того, що підприємство здійснює виготовлення та
розповсюдження видавничої продукції відповідно до вимог Закону
України "Про видавничу справу" ( 318/97-ВР ) (318/97-ВР)
, є державна
реєстрація цього підприємства як суб'єкта видавничої справи у
Державному реєстрі України видавців, виготовлювачів і
розповсюджувачів видавничої продукції та наявність відповідного
свідоцтва. Але таке свідоцтво не свідчить, яку саме видавничу
продукцію - вітчизняну чи не вітчизняну виготовляє та розповсюджує
зазначене підприємство.
Для підтвердження правомірності використання вищезазначеної
податкової пільги і визнання видавничої продукції - продукцією
вітчизняного виробництва, є підтвердження Книжкової палати
України, яка відповідно до статті 27 Закону України "Про видавничу
справу" ( 318/97-ВР ) (318/97-ВР)
здійснює державну реєстрацію всіх видів
видань, випущених в Україні.
Проте, вирішуючи питання щодо визначення книжок - книжками
вітчизняного виробництва, оскільки в Законі України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
умовою застосування пільги є
саме вітчизняне виробництво, суди першої та апеляційної інстанції
обмежились Сертифікатом походження товару від 19.03.1998р.,
виданого Словацькою торгово - промисловою палатою, який став
підставою для надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності
преференції та пільг щодо сплати митних зборів у межах режиму
найбільшого сприяння або іншого правового режиму. Тобто наведений
документ не є належним підтвердженням вітчизняного виробництва
оспорюваного товару, через його невідповідальність приписам статті
27 Закону України "Про видавничу справу" ( 318/97-ВР ) (318/97-ВР)
.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відхиляючи будь - які
доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські
суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове
обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці
доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні
лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається
рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо рівності всіх
учасників судового процесу перед законом і судом.
Однак, вирішуючи питання щодо правомірності застосування пільги
позивачем, судом першої та апеляційної інстанції були
невмотивовано залишені без уваги доводи ДПІ у Оболонському районі
м. Києва.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами та доповненнями, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу
у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Судові рішення у даній справі цим вимогам не відповідають. У
зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на
новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене.
Всебічно і повно розглянути всі обставини справи в їх сукупності
та вирішити спір відповідно до закону.
З огляду на викладене, керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті
111-9, статтями 111-10, 111-11, Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва задовольнити
частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2002 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.12.2002 р. у справі № 25/210 господарського суду м. Києва
скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського
суду м. Києва.
Головуючий Т. Добролюбова
С у д д і Т. Дроботова
Т. Гоголь