Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.04.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Н-ську касаційну
скаргу ЗАТ "XXX" на постанову Н-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.11.2002 р. у справі за позовом ЗАТ "XXX" до
громадської організації "YYY", третя особа орендне підприємство
"ZZZ" про визнання недійсним договору суборенди, виселення
суборендаря та повернення майна, переданого в суборенду
УСТАНОВИВ:
У вересні 2001 року ЗАТ "XXX" звернулося до суду з позовною заявою
до громадської організації "YYY" в якій, посилаючись на те, що
договором оренди № Х0 від ХХ.05.91 р. між ЗАТ "XXX" та ОП "ZZZ" не
передбачалося без згоди орендодавця укладення орендарем договорів
суборенди, просило визнати недійсними договори №№ Х, Х2 від
ХХ.09.96 р. співробітництва та суборенди майна, укладених між
орендарем - ОП "ZZZ" та ГО "YYY", виселити відповідача з приміщень
першого та другого поверхів велосипедної бази спортивного
комплексу, зобов'язати відповідача повернути ЗАТ "XXX" отримане за
договорами суборенди майно.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.10.2001 р. (суддя
А.А.А.) позов задоволено частково : визнано недійсними договори №№
Х, Х2 від ХХ.09.96 р. співробітництва та суборенди майна,
укладених між орендарем - ОП "ZZZ" та ГО "YYY", виселено ГО "YYY"
з приміщень першого та другого поверхів велосипедної бази
спортивного комплексу та передано його позивачу. В частині вимог
про повернення іншого майна, що передано відповідачу за договорами
суборенди, залишено без розгляду.
Позивач оскаржив зазначене рішення суду в апеляційному порядку.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.11.2002 (судді Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) апеляційну скаргу
відповідача було задоволено, рішення першої інстанції скасовано, в
задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить постанову суду другої
інстанції скасувати, рішення господарського суду м. Н-ська
залишити без змін, посила-ючись на порушення судом норм
матеріального і процесуального права.
Касаційною інстанцією об'являлась у справі перерва з ХХ.02.03 р.
на ХХ.03.03 р. з ХХ.03.03 р. на ХХ.03.03 та ХХ.04.03 р.
При цьому, з огляду заяви представників ЗАТ "XXX", що їх
клопотання про залучення до матеріалів справи скарги на дії суддів
касаційної інстанції не є відводом і такий ними не заявляється, а
також виходячи з того, що скарга не стосується суті перегляду в
касаційному порядку постанови апеляційного суду, у задоволенні
клопотання відмовлено.
Заслухавши пояснення представників сторін, 3 особи, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав. Як видно з матеріалів даної справи, предметом спору
сторін є договори суборенди № Х та Х2 від ХХ.06.1996 р. (один і
той самий договір), укладені між орендним підприємством "ZZZ"
(орендодавець) та громадською організацією "YYY" (орендар) за яким
останньому були передані відповідні приміщення та спортивні
споруди (п. 2.1 договору). (а.с. 9-12, 20-25)
За умовами договору суборенди строк його дії було обумовлено з
ХХ.09.96 р. по ХХ.07.2001 р., з наступною його пролонгацією до
2016 р. з орендарем (ОП "ZZZ") або власником.
Позов було заявлено з посиланням на те, що договір суборенди
укладено без згоди ЗАТ "XXX", та з перевищенням терміну дії
договору оренди.
Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, на
підставі наявних у справі доказів, позивачем надавалась згода на
укладання договору суборенди, а на момент пред'явлення вказаного
позову і вирішення спору по суті, строк дії оспореного договору
суборенди, у зв'язку з пролонгацією договору оренди, не перевищив
строк дії останнього (а.с. 36, 153-154).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, на
зазначене уваги не звернув.
Саме ж по собі ухвалення судових рішень щодо оспореного позивачем
договору оренди по іншій справі № Х1, то з огляду межі перегляду
справи в апеляційному порядку, не може впливати на обґрунтованість
прийнятої постанови.
При цьому за клопотаннями позивача, обставини пов'язані з подачею
апеляційної скарги були предметом розгляду суду апеляційної
інстанції і знайшли своє правильне вирішення.
Водночас до цього звертає увагу і те, що у процесі розгляду
справи, позивач мав можливість ознайомитися з апеляційною скаргою,
останнім надавався відзив на неї, як і те, що оскарження ухвали
про відновлення процесуального строку, господарським процесуальним
кодексом України не передбачено.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені судом другої
інстанції фактичні обставини справи та з огляду припису ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів не вбачає підстав для скасування ухваленої судом
апеляційної інстанції постанови.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "XXX" залишити без задоволення, а постанову
Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.11.2002 р. без
змін.