Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників сторін -присутні, розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства "ХХХ"
на ухвалу від ХХ.04.2002 року господарського суду Н-ської області
та постанову від ХХ.12.2002 року Н-ського апеляційного
господарського суду
у справі № Х5
за позовом Державного комітету України з державного матеріального
резерву
до відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
про стягнення 3 376 644 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою від ХХ квітня 2002 року господарський суд Н-ської області
(суддя А.А.А.), залишеною без змін постановою від ХХ грудня 2002
року Н-ського апеляційного господарського суду (судді Б.Б.Б.,
В.В.В., Г.Г.Г.), відновлено пропущений строк для пред'явлення
наказу до виконання з мотивів втрати стягувачем частини документів
у зв'язку з тривалою його реорганізацією.
Відкрите акціонерне товариство "ХХХ" наполягає на касаційному
перегляді зазначених судових актів з огляду на порушення судами
статті 119 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та просить відмовити позивачу у відновленні
процесуального строку.
Державний комітет України з державного матеріального резерву
вважає оспорювані акти законними і обґрунтованими і просить
залишити їх без змін.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши
правильність застосування місцевим і апеляційним господарськими
судами норм процесуального права, колегія суддів знаходить за
необхідне касаційну скаргу задовольнити з таких підстав.
Як встановлено судами, рішенням від ХХ травня 1999 року Вищого
господарського суду України позов задоволено частково з
відстрочкою виконання рішення до ХХ жовтня 1999 року та видано
наказ.
Ухвалою від ХХ жовтня 1999 року Вищого господарського суду України
виконання рішення було повторно відстрочено до ХХ грудня 1999 року
і наступного дня наказ був пред'явлений до виконання банку, який в
подальшому повернув його стягувачеві на підставі статті 19 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Позивач ХХ січня 2002 року звернувся до господарського суду
Н-ської області із заявою про відновлення пропущеного строку для
пред'явлення наказу до виконання.
За результатами розгляду заяви Державного комітету України з
державного матеріального резерву винесено ухвалу від ХХ квітня
2002 року, якою, крім відновлення строку, видано наказ від ХХ
січня 2003 року.
Як поважну причину відновлення строку судами визнано те, що
протягом 2000-2001 років здійснювалась реорганізація Державного
комітету України по матеріальному резерву відповідно до Указу
Президента України від 7 серпня 2001року № 603/2001 "Про Державний
комітет України з державного матеріального резерву" ( 603/2001 ) (603/2001)
,
постанов Кабінету Міністрів України від 30 червня 2000 року № 1041
"Про утворення Державного агентства з управління державним
матеріальним резервом" ( 1041-2000-п ) (1041-2000-п)
та від 15 серпня 2001 року
№ 1050 "Про ліквідацію Державного агентства з управління державним
матеріальним резервом" ( 1050-2001-п ) (1050-2001-п)
, у зв'язку з чим було
втрачено частину документів, що не дало змогу позивачу вчасно
звернутись до господарського суду.
Водночас, суди не з'ясували дійсної поведінки сторін щодо
виконання рішення суду, а саме: коли стягувач отримав наказ від
банківської установи; яким чином реорганізація позивача вплинула
на пропуск строку; ступінь цього впливу на спірні правовідносини;
втрата саме яких документів перешкодила позивачу пред'явити наказ
до виконання і чи вчинив він встановлені Законом України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
дії, направлені на примусове
виконання судового рішення, з урахуванням того, що сам наказ
втрачений не був.
Відповідно до вимог статті 119 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд вправі відновити процесуальний
строк за умови поважності причин його пропуску.
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно
непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані
з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного
вчинення стороною у справі відповідних процесуальних дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у господарського суду
Н-ської області та Н-ського апеляційного господарського не було
підстав визнавати зазначені причини пропуску строку поважними як
підставу для відновлення строку дії наказу.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 119 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
за результатами
розгляду заяви господарським судом виноситься ухвала, яка
надсилається стягувачеві та боржнику, і новий наказ не видається.
В порушення вимог цієї статті кодексу господарський суд Н-ської
області повторно видав наказ від ХХ січня 2003 року, тим самим
удруге надавши стягувачеві виконавчий документ на примусове
виконання судового рішення про стягнення з відкритого акціонерного
товариства "ХХХ" суми боргу, і Н-ський апеляційний господарський
суд цього порушення процесуального закону не усунув.
Неправильне застосування судами статті 119 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для
скасування оспорюваних судових актів з прийняттям нового рішення.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
задовольнити.
Ухвалу від ХХ квітня 2002 року господарського суду Н-ської області
та постанову від ХХ грудня 2002 року Н-ського апеляційного
господарського суду у справі № Х5 скасувати.
У відновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до
виконання відмовити.