ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2003 Справа N 20/680.20/710
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників:
позивача - присутній,
відповідача - присутні;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ТОВ "ХХХ"
на постанову від 19.03.2003 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № Х1, Х2
за позовом ТОВ "ХХХ"
до ЗАТ "YYY"
про спонукання до виконання зобов'язань за
генеральним договором про сумісну
підприємницьку діяльність від
31.07.2000 р. № 16
та зустрічного позову
про усунення перешкод у користуванні
приміщенням
В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання
про відкладення розгляду справи, яке колегія відхиляє у зв'язку з
своєчасним отриманням та обізнаністю відповідача з касаційною
скаргою позивача, наданням відзиву на касаційну скаргу, а також
своєчасним розсиланням судом ухвали від 04.04.2003р. про порушення
касаційного провадження у даній справі та одержанням цієї ухвали
відповідачем завчасно до судового засідання.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 25.12.2002 господарського суду м. Києва (суддя
К.К.К.) в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено
з посиланням на недоведеність порушення прав ТОВ "ХХХ", пов'язаних
із позбавленням права володіння та користування спірним
приміщенням, а також на ті обставини, що ТОВ "ХХХ" володіє та
користується зазначеним приміщення на законних підставах
відповідно до п.3 протоколу № 1 від 31.07.2000 до генерального
договору від 31.07.2000 № 16.
Постановою від 19.03.2003 Київського апеляційного господарського
суду (судді: А.А.А., Б.Б.Б., В.В.В.) апеляційну скаргу ЗАТ "YYY"
задоволено частково, первісне рішення скасовано в частині відмови
в задоволенні зустрічного позову, прийнято нове рішення про
зобов'язання ТОВ "ХХХ" звільнити приміщення площею 157,2 кв.м. на
першому поверсі будинку № 88 по вул. Х-ва в м. Києві з огляду на
відсутність у ТОВ "ХХХ" законних підстав для користування
зазначеним приміщенням, що обумовлено обставинами анулювання
сторонами протоколу № 1 від 31.07.2000 до генерального договору
від 31.07.2000 № 16 та укладення між КП "SSS" та ЗАТ "YYY"
договору оренди № 2550-3 від 17.09.2002, згідно п.5.1 якого
останній не має право передавати орендоване приміщення в суборенду
без згоди орендодавця, а в решті рішення залишено без змін. ТОВ
"XXX" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати,
рішення залишити без змін, оскільки вважає, що згідно протоколу №
2 від 27.12.2001 припинив дію протокол № 1 від 31.07.2001, а право
користування приміщенням строком на 5 років було надано ТОВ "XXX"
за протоколом № 1 від 31.07.2000, дію якого не було припинено.
Водночас позивач вказує на те, що в протоколі № 1 від 31.07.2001
не міститься ніякої умови про припинення дії протоколу № 1 від
31.07.2000, а тому протокол № 1 від 31.07.2001 не може
розглядатися як заміна одного зобов'язання іншим з точки зору ст.
220 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, так як зміст зобов'язання залишився
незмінним.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини)
справи на предмет правильності застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права та заслухавши
пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла
висновку, що касаційна скарга ТОВ "XXX" підлягає задоволенню, а
оскаржувана постанова - скасуванню із залишенням без змін рішення
суду першої інстанції з наступних підстав.
На спірні договірні правовідносини сумісної діяльності, пов'язані
з відсутністю правових підстав для припинення права користування
позивача нежилим приміщенням, поширюється дія ст.ст. 161, 162 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, що не враховано судом апеляційної інстанції.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, право
тимчасового користування нежилим приміщенням по вул. Х-ва, 88 в м.
Києві ТОВ "XXX" набув від ЗАТ "YYY" на підставі генерального
договору про сумісну діяльність № 16 від 31.07.2000 та протоколу
від 31.07.2000 № 1 до цього договору, причому зазначеним
протоколом визначено п'ятирічний термін користування спірним
приміщенням. В подальшому між сторонами укладено генеральний
договір про сумісну діяльність від 31.07.2001 та складено і
підписано протоколи № 1 від 31.07.2001 та № 2 від 27.12.2001, які
є невід'ємними частинами генерального договору від 31.07.2001.
Помилкові висновки суду апеляційної інстанції про відсутність
підстав для користування позивачем з 27.12.2001 зазначеним вище
приміщенням ґрунтуються по суті на неправомірному ототожненні
протоколів № 1 від 31.07.2000 та № 1 від 31.07.2001, проте, згідно
п.2 протоколу № 2 від 27.12.2001 сторони дійшли згоди вважати
такою, що втратила юридичну силу виключно угоду між сторонами, що
закріплена п.1 та п.3 протоколу № 1 від 31.07.2001. Судом першої
інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов укладених між
сторонами генеральних договорів про сумісну діяльність від
31.07.2000 та від 31.07.2001, протоколів № 1 від 31.07.2000, № 1
від 31.07.2001 та № 2 від 27.12.2001 встановлено, а судом
апеляційної інстанції не спростовано чинність генерального
договору від 31.07.2000 № 16 та протоколу № 1 від 31.07.2000, які
є підставами зайняття ТОВ "XXX" спірного приміщення. В зв'язку з
цим передчасними визнаються вміщені в оскаржуваній постанові
висновки суду про анулювання протоколу від 31.07.2000 до
генерального договору від 31.07.2000 без чіткого зазначення
підстав припинення його дії.
Колегією також не вбачається підстав для висновків про автоматичне
припинення зобов'язання, оформленого протоколом № 1 від
31.07.2000, шляхом підписання сторонами протоколу № 1 від
31.07.2001, оскільки останній протокол не містить жодних вказівок
про заміну зобов'язання, визначеного протоколом № 1 від
31.07.2000, а обидва згадані протоколи є невід'ємними частинами
самостійних цивільно-правових угод - генерального договору від
31.07.2000 № 16 та генерального договору від 31.07.2001 № 16.
За своїм правовим змістом протокол № 1 від 31.07.2001 жодним чином
не змінює суті зобов'язання щодо користування приміщенням,
встановленого генеральним договором від 31.07.2000 № 16 та
протоколом від 31.07.2000 № 1, в зв'язку з чим в дійсності не
відбулося припинення зобов'язання за протоколом від 31.07.2000
угодою сторін про його заміну іншим зобов'язанням за протоколом
від 31.07.2001 в розумінні ч. 1 ст. 220 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до імперативних вимог ст. 162 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
одностороння відмова від договору не допускається. ТОВ "ХХХ" не
надавало згоди на припинення дії генерального договору № 16 від
31.07.2000 та протоколу № 1 від 31.07.2000, питання щодо
розірвання генерального договору від 31.07.2000 № 16 не були
предметом судового розгляду, а тому не підлягають задоволенню
зустрічні позовні вимоги ЗАТ "YYY" про звільнення ТОВ "XXX"
займаного на договірних засадах приміщення, які є проявом
односторонньої відмови від договору всупереч вимогам ст. 162 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Необґрунтованими вважаються також посилання суду апеляційної
інстанції на п.5.1 договору оренди від 17.09.02 № 2550-3 як на
додаткову підставу для задоволення зустрічного позову, оскільки
право ТОВ "XXX" на тимчасове користування спірним приміщенням
виникло раніше на підставі генерального договору № 16 від
31.07.2000 та протоколу № 1 від 31.07.2000, які зберігають
чинність, оскільки не розірвані та не визнані недійсними у
встановленому порядку.
Вищезгаданий договір оренди, укладений між ЗАТ "YYY" та КП "SSS",
не може бути підставою для односторонньої відмови чи зміни
генерального договору від 31.07.2000 № 16, укладеного між
сторонами у даній справі.
Окрім того, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити про
порушення судом апеляційної інстанції вимог п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
шляхом незазначення в оскаржуваній постанові
мотивів застосування законів та інших нормативно-правових актів,
оскільки в постанові не міститься жодних посилань на акти
законодавства, які необхідно застосовувати при вирішенні даного
спору.
З огляду на те, що підставою часткового скасування рішення від
25.12.2002 судом апеляційної інстанції стало помилкове
незастосування ст.ст. 161, 162 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, а судом
першої інстанції встановлено відсутність підстав для припинення у
ТОВ "ХХХ" права користування займаним нежилим приміщенням та як
наслідок необґрунтованість зустрічних позовних вимог і ці
обставини не спростовано апеляційним господарським судом, первісне
рішення є правомірним та відповідає чинному цивільному
законодавству і фактичним встановленим обставинам даної справи.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про помилкове
застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин
норм матеріального та процесуального права в частині розгляду
зустрічного позову, в зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає
скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись 111-5, 111-7 , п. 6 ст. 111-9,
ч. 1 ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "XXX" задовольнити.
Постанову від 19.03.2002 Київського апеляційного господарського
суду у справі № Х1, Х2 скасувати, а рішення від 25.12.2002
господарського суду м. Києва у даній справі залишити без змін.
Стягнути з ЗАТ "YYY" на користь ТОВ "XXX" 42 грн. 50 коп. витрат
по держмиту, сплаченому за перегляд справи в порядку касації.
Наказ доручити видати господарському суду м. Києва