ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
14.04.2003
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула
касаційну скаргу ДПІ у Франківському районі м. Львова на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 2 січня 2003 р. у
справі за позовом корпорації "Укрнерудпром" до ДПІ про визнання
недійсним рішення.
Рішенням господарського суду Львівської області від 10 жовтня
2002 р. повідомлення-рішення ДПІ від 19 серпня 2002 р.
N 24762/23-2 про застосування фінансових санкцій до корпорації
"Укрнерудпром" за порушення податкового законодавства визнано
недійсним.
Рішення суду мотивовано тим, що згідно з наявними та належним
чином оформленими податковими накладними позивачем правомірно
віднесено до податкового кредиту оспорювані суми.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
2 січня 2003 р. апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а
рішення господарського суду Львівської області від 10 жовтня
2002 р. у справі - без змін.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ДПІ
подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
господарського суду Львівської області від 10 жовтня 2002 р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 січня
2003 р. як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права, та відмовити позивачу в
задоволенні позовних вимог.
На думку заявника, судом допущено порушення норм
матеріального права, що полягає у неправильному застосуванні
положень підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон), пункту 4 Порядку заповнення
податкової накладної, оскільки податок до бюджету за спірними
операціями не було сплачено.
Судом не було взято до уваги, що відповідно до підпункту
7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Крім того, в судових актах у порушення статті 43 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
не було всебічно, повно та об'єктивно оцінено подані
податковою інспекцією докази.
ДПІ проведено тематичну перевірку корпорації "Укрнерудпром",
про що складено акт перевірки від 16.08.2002 N 23-2/2186, в якому
зазначено, що позивачем отримано від приватного підприємства
"Агропромснаб" податкові накладні, включені до податкового кредиту
в сумі 1143282,66 грн. (за листопад 2001 року в сумі
750482,66 грн. та січень 2002 року в сумі 392800 грн.), чим
порушено підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято
повідомлення-рішення від 19 серпня 2002 р. N 24762/10/23-2 про
сплату податкового зобов'язання в сумі 1714923,99 грн., з якої
1143282,66 грн. - сума заниженого податкового зобов'язання і
571641,33 грн. - штрафної санкції.
Предметом спору, як встановлено в судових актах та не
заперечується сторонами, є податкові накладні, отримані позивачем
від ПП "Агропромснаб", N 34 - N 36 на суму 6856965,96 грн.
(ПДВ - 1143282,66 грн.), включені до податкового кредиту в сумі
1143282,66 грн. (за листопад 2001 року в сумі 750482,66 грн. та
січень 2002 року - 392800 грн.).
Місцевий господарський суд, оцінюючи повноту і достатність
позовних матеріалів для вирішення спору, зазначив, що згідно з
наявними та належним чином оформленими податковими накладними
позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту вказані
суми.
Апеляційний господарський суд на підставі зібраних матеріалів
та положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 та підпункту 7.4.5 пункту
7.4 статті 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
погодився із висновками
місцевого господарського суду щодо правомірного віднесення до
податкового кредиту вказаних сум.
Відповідно до пункту 10.1 пункту 10 наказу ДПА від 30 травня
1997 р. N 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
"Про затвердження форм податкової
накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів
(робіт, послуг), порядку їх заповнення" облік придбання товарів
(робіт, послуг) на митній території України у осіб, які
зареєстровані як платники ПДВ, ведеться виключно на підставі
податкової накладної.
Положення цієї норми кореспондується із підпунктом 7.4.5
пункту 7.4 статті 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в якому забороняється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У цьому випадку
твердження податкової інспекції про безпідставне включення до
податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, не
може розцінюватися як обґрунтоване.
Отже, вимоги про порушення позивачем пункту 4 Порядку
заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України
від 30 вересня 1997 р. ( z0250-97 ) (z0250-97)
, не можуть вважатись такими,
що ґрунтуються на законі.
Чинне в період, протягом якого оформлені податкові накладні,
законодавство України не передбачає обов'язку позивача як платника
податку здійснювати перевірку правильності ведення постачальником
податкового та бухгалтерського обліку.
Отже колегія суддів вважає, що твердження податкової
інспекції про відсутність бази для відшкодування ПДВ при наявності
неспростованих податкових накладних не є обґрунтованим.
Таким чином, оскаржувана податковою інспекцією постанова
апеляційного господарського суду від 2 січня 2003 р. винесена з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і є
законною, а наведені в касаційній скарзі підстави для її
скасування не відповідають фактичним обставинам і вимогам Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтею 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Франківському районі м. Львова
залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 2 січня 2003 р. - без змін.
"Господарське судочинство в Україні", 2004 р.