Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Корпорації "XXX"
на постанову Н-ського апеляційного господарського суду
від ХХ.09.02 року
у справі № Х2
за позовом Корпорації "XXX "
до 1). НАК "SSS",
2). ВАТ "YYY"
про стягнення 24714514,70 дол. США
за участю представників:
Позивача: присутній;
Відповідача: присутні;
Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.03.02 у справі № Х2,
визнано недійсним Договір про порядок, умови і строки погашення
заборгованості від ХХ.12.98 № Х3, укладений між акціонерним
товариством "QQQ" та відкритим акціонерним товариством "YYY", і в
позові до НАК "SSS" про стягнення 24 714 514, 70 дол. США
відмовлено.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.09.02
у справі № Х2, зазначене рішення господарського суду м. Н-ська
залишено без змін з посиланням на те, що воно відповідає чинному
законодавству України і матеріалам справи, підстави для його
скасування відсутні.
Корпорація "XXX " в касаційній скарзі просить скасувати рішення
місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної
інстанції, вважаючи, що при їх винесенні були неправильно
застосовані норми ст. 154 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та
ст. 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
НАК "SSS" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без
задоволення, зважаючи на безпідставність доводів скаржника.
Другий відповідач ВАТ "YYY" (залучений до справи апеляційним
господарським судом) у відзиві на касаційну скаргу не вимагав
скасувати чи залишити в силі оскаржувані судові акти, а лише дав
пояснення по обставинам справи, що вже були досліджені місцевим та
апеляційним судами.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
правильність застосування апеляційним та місцевим господарським
судом норм процесуального та матеріального права, повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки,
колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до
висновку, що оскаржувані рішення та постанова підлягають залишенню
без змін, а касаційна скарга Корпорації "XXX" - без задоволення, з
наступних підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, ХХ.12.1997 року між
Російським акціонерним товариством "WWW" та АТ "QQQ" укладено
договір № Х8 на поставку природного газу у 1998 році. У
відповідності з умовами договору сторони домовились розрахуватись
за газ у грошовій формі або шляхом виконання зобов язань ЗАТ "WWW"
чи його підприємств перед Федеральним бюджетом РФ.
Відповідно додаткових угод № Х1 від ХХ.03.98 р. і № Х4 від
ХХ.11.98 року до основного договору № Х8 відповідач повинен був
частково розрахуватись за поставку газу на 14, 6 млн.Дол.США
шляхом погашення заборгованості підприємства "GGG" перед ВАТ
"YYY".
ХХ.12.2998 року між НАК "SSS" (правонаступник "QQQ") і ЗАТ "YYY"
було укладено договір № Х3 про порядок, умови і строки погашення
заборгованості.
В подальшому ВАТ "YYY" на підставі додаткової угоди № Х1 від
ХХ.12.2998 року здійснило уступку вимоги в розмірі 9 млн.733334
дол. США корпорації "XXX". ???????? На підставі договору № Х1 від
ХХ.12.1998 року про уступку права вимоги, посилаючись на
невиконання умов договору № Х3 від ХХ.12.1998 року, укладеного між
АТ "QQQ" і ВАТ "YYY", корпорація звернулась з позовною заявою про
стягнення заборгованості за поставку газу.
Відмовляючи в позові суди першої та апеляційної інстанцій
посилались на те, що позовні вимоги по суті необгрунтовані,
оскільки позивачем не доведено виконання умов основного договору
по поставці газу АТ "WWW".
Крім того, згідно з ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, що не відповідає вимогам закону є недійсною.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
зовнішньоекономічний договір (контракт) -
матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів,
спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав
та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Як правильно встановлено рішенням господарського суду м. Н-ська
від ХХ.03.02, а також підтверджено постановою Н-ського
апеляційного господарського суду від ХХ.09.02 у справі № Х2,
договір від ХХ.12.98 № Х3, укладений між НАК "SSS" та ВАТ "YYY",
має ознаки зовнішньоекономічної угоди, а тому до нього повинні
застосовуватися чинні на момент укладення вимоги законодавства
України щодо форми та порядку його підписання.
Стаття 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ) (959-12)
в редакції, що діяла на момент підписання договору
передбачає, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається
у письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або
міжнародним договором України а у разі, якщо зовнішньоекономічний
договір (контракт) підписується від імені юридичної
особи--суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - договір
(контракт) повинні підписати дві особи.
Згідно рішення Конституційного суду України від 26.11.98 р.
№16-рп/98 по справі №1-17/98 ( v016p710-98 ) (v016p710-98)
з приводу офіційного
тлумачення положення частини другої статті 6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
та статті 154
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, на неправильне застосування
якої посилається Корпорація "XXX", встановлений частиною другою
статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ) (959-12)
порядок підписання зовнішньоекономічного договору,
відповідно до якого від імені суб'єкта зовнішньоекономічної
діяльності такий договір (контракт) повинні підписати дві особи, є
обов'язковим для любого зовнішньоекономічного договору, крім
випадків коли в ролі зовнішньоекономічного суб'єкта виступає
фізична особа.
Зазначеним рішенням Конституційного Суду України ( v016p710-98 ) (v016p710-98)
також встановлювалося, що "від імені суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності України, що є юридичними особами,
зовнішньоекономічний договір (контракт) підписує особа, яка має
право згідно з посадою відповідно до установчих документів даного
суб єкта зовнішньоекономічної, та особа, яку уповноважено на це
довіреністю, виданою за підписом керівника суб єкта
зовнішньоекономічної діяльності одноособово чи в іншому порядку,
передбаченому установчими документами, або особа, яку уповноважено
на це установчими документами.
З огляду на наведене, а також враховуючи, що договором від
ХХ.12.2998 року № Х3, укладеним між резидентом та нерезидентом
України, встановлюватися право нерезидента - ВАТ "YYY" вимагати
від АТ "QQQ" проведення розрахунків, а також, відповідно,
обов'язок АТ "QQQ" провести розрахунок з нерезидентом, зазначений
договір підпадає під визначення "зовнішньоекономічний", оскільки
він направлений на встановлення взаємних прав та обов язків сторін
у зовнішньоекономічній діяльності.
Як було встановлено судом першої та апеляційної інстанцій,
зазначений договір зі сторони АТ "QQQ" підписано лише однією
особою - головою правління АТ,
Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд, приймаючи рішення, має
право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з
предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Вказана правова норма, надає суду право визнати договір недійсним,
спираючись лише на невідповідність закону та пов'язаність з
предметом конкретного спору, і не ставить можливість використання
цього права в залежність від наявності заяви про це сторони, так
само як і від наявності у неї права такої вимоги.
При цьому, згідно ст. 11(е) Угоди про порядок вирішення спорів,
пов'язаних із здійсненням господарської діяльності учасників СНД
від 20.03.92 ( 997_076 ) (997_076)
до прав та обв'язки сторін щодо угоди
визначаються за законодавством місця її укладення, тому до спірних
правовідносин щодо виконання Договору № Х8 застосовується
російське цивільне законодавство.
За загальними правилами виконання зобов'язань боржник вправі під
час виконання зобов'язання вимагати доказів того, що виконання
приймається самим кредитором або вповноваженою ним на це особою. В
даному випадку позивач в якості доказів права вимоги наводить
договір про уступку права вимоги № Х1 від ХХ.12. 1998 р.
Натомість, як свідчать матеріали справи, права вимоги у позивача
не виникло з огляду на наступне. ХХ.12.1997 р. між РАОТ "WWW" та
АТ "QQQ" було укладено договір № Х8, згідно якого "WWW"
зобов'язався продати в 1998 р. російський природний газ у обсязі
3,0 млрд. куб. метрів, а "QQQ" прийняти його і оплатити. В
наступному Додатком № Х1 від ХХ.03.1998 р. та Додатком № Х4 від
ХХ.07.1998 р., укладеними між ВАТ "WWW" та АТ "QQQ", договір № Х8
від ХХ.12.97 р. було доповнено п. 3.13, відповідно до якого "QQQ"
в рахунок оплати 0,2275 млрд.куб.м. газу на суму еквівалентну 18,2
млн. дол. США забезпечить погашення заборгованості підприємства
"GGG" перед ВАТ "YYY" в сумі 14,6 млн.дол.
За загальними правилами зобов'язання повинно бути здійснено
належним боржником належному кредитору. З цього правила (ст. 164
ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
) є декілька виключень, відповідно до яких
замість боржника або кредитора у виконанні або прийнятті виконання
може брати участь третя особа, тобто сторона, яка не є учасником
певного зобов'язання. В даному випадку йдеться про переадресування
виконання (зобов'язання, яке виконується третій особі). Мова йде
про право кредитора вказати боржнику на необхідність здійснити
виконання не йому, а третій особі. В цьому випадку третя особа не
стає кредитором в основному зобов'язанні, не отримує права вимоги
щодо боржника, який залишається зобов'язаним лише перед своїм
кредитором. Таким чином ВАТ "YYY" ніколи не становився кредитором
по зобов'язанню, яке виникло. В матеріалах справи відсутні докази
передачі права вимоги від ВАТ "WWW" до ВАТ "YYY". Як вже
зазначалось додаткові угоди підписані саме між ВАТ "WWW" та АТ
"QQQ". Договір № Х3 від ХХ.12.98 р., укладений між АТ "QQQ" та ВАТ
" "YYY" не свідчить про те, що ВАТ "WWW" уступило право вимоги
щодо АТ "QQQ" і що ВАТ "YYY" набуло прав кредитора. Виходячи з
цього Позивач не міг набути прав кредитора від ВАТ "YYY". Крім
того, у відповідності з п.п основного договору № Х8 (а.с. 13)
жодна із сторін не може передати свої права і зобов язання за
договором третім особам без письмової згоди іншої сторони. Яке
встановлено судом, АТ "QQQ" (НАК "SSS") не давав згоди на уступку
права вимоги за цим договором.
Відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення або неправильне застосування норм процесуального права є
підставою для скасування судового рішення. При перегляді
оскаржуваного рішення та постанови касаційна інстанція встановила
коло обставин, що входять до предмету доказування у цій справі та
врахувавши її матеріали прийшла до висновку, про відсутність
порушень процесуального права які б могли призвести до істотних
порушень процесуальних прав сторін спору або інших учасників
судового процесу.
З огляду на вищевикладене та обставини справи встановлені місцевим
та апеляційним судами колегія суддів вважає, що висновки зроблені
в оскаржуваних судових актах зроблені у відповідності до
компетенції господарського суду та чинних на відповідний проміжок
часу нормативних актів.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.п. 5, 6 ст. 111-9, ч. 1 ст.
111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
господарського суду України
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Корпорації "XXX" - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Н-ська від ХХ.03.02 та постанову
Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.09.02 у справі №
Х2- залишити без змін.