Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників сторін:
від позивача присутній,
від відповідачів присутній,
розглянувши у
відкритому засіданні
касаційну скаргу ТОВ "ХХХ"
на постанову від ХХ.12.2002 р.
Н-ського апеляційного господарського суду
у справі № Х2
за позовом ВАТ "YYY"
до ТОВ "XXX" та Н-ського МБТІ
про визнання незаконною та скасування
реєстрації за ТОВ "ХХХ" права власності
на 3-х поверховий будинок з прибудовою
цеху № ХХ в м. Н-ську по вул. Ц-ній, 88
(головний корпус ВАТ "YYY") та
зобов'язання другого відповідача поновити
анульовані записи щодо права власності
ВАТ "YYY" на трьохповерхову будівлю в
м. Н-ськ по вул. Ц-ній, 88, загальною
площею 2600 кв.м. та на прибудову до неї
площею 100 кв.м.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від ХХ.10.2002 господарського суду м. Н-ська (суддя
А.А.А.) позов задоволено частково - визнано недійсною реєстрацію
за ТОВ "XXX" права власності на трьохповерховий будинок з
прибудовою цеху № ХХ в м. Н-ську по вул. Ц-ній, 88 з посиланням на
передачу позивачем будівлі в якості внеску до статутного фонду ТОВ
"XXX" без зазначення в установчих документах відомостей щодо
передачі об'єкту нерухомості у власність першого відповідача, а в
решті позовних вимог відмовлено.
Постановою від ХХ.12.2002 Н-ського апеляційного господарського
суду (судді: Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення залишено без змін з
тих же підстав.
ТОВ "XXX" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову
скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, оскільки
вважає, що позивач на підставі акту прийому передачі від ХХ.05.95
передав трьохповерхову будівлю з прибудовою цеху № ХХ в м. Н-ську
по вул. Ц-ній, 88 в якості внеску до статутного фонду ТОВ "XXX" у
власність останнього, в зв'язку з чим перший відповідач відповідно
до ст. 26 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
та ст. 12
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
набув
право колективної власності на нерухоме майно, передане
засновником.
Водночас скаржник вказує на помилкове незастосування судами першої
та апеляційної інстанцій при вирішенні спору строку позовної
давності, пропущеного позивачем, та обумовлену цим наявність
підстав для відмови в позові. Окрім того, перший відповідач
посилається на те, що акт прийому-передачі нерухомого майна, на
його думку, відповідно до ст.ст. 4, 41 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
є
самостійною цивільно-правовою угодою, за формою і змістом
відповідає законодавству України і може бути визнаний недійсним
тільки за рішенням суду, однак позивач не оспорював відповідності
чинному законодавству акту прийому-передачі спірної будівлі.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини)
справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом та
заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін,
дійшла висновку, що рішення та постанова підлягають залишенню без
змін, а касаційна скарга ТОВ "XXX" - відхиленню з наступних
підстав.
На спірні правовідносини власності, які пов'язані з формуванням в
1994-1995 р.р статутного фонду товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" за рахунок грошових та майнових внесків
засновників - ВАТ "YYY" та АТ "ZZZ" , зокрема шляхом передачі ТОВ
"XXX" в якості внеску позивача трьохповерхової будівлі разом з
прибудовою цеху № ХХ в м. Н-ську по вул. Ц-ній, 88, а також
подальшої реєстрації переданого засновником нерухомого майна за
іншим господарським товариством, поширюється дія ст.ст. 12, 13, 39
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст.ст.
21, 26 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
та Інструкції про
порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах
міського типу Української РСР ( n0001303-66 ) (n0001303-66)
(затверджена наказом
Міністерства комунального господарства УРСР від 31.01.1966 р.), що
враховано судом першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
товариство є власником майна, переданого
йому засновниками і учасниками у власність, а вкладами учасників
та засновників товариства можуть бути будинки і споруди,
обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права
користування будинками, спорудами тощо.
Судом першої та апеляційної інстанцій на підставі ретельної
правової оцінки положень Статуту ТОВ "XXX" (том. 1, а.с. 49-56),
установчої угоди про заснування ТОВ "XXX" від ХХ.05.94 (том 1,
а.с. 59-61), реєстраційного посвідчення від ХХ.05.95 за № Х0,
свідоцтва про власність від ХХ.06.94 № Х3, листа Міністерства
юстиції України від ХХ.03.2002 № Х9 та інших наявних у справі
доказів з достовірністю встановлено фактичні обставини передачі
позивачем спірної будівлі в якості внеску до статутного фонду ТОВ
"XXX" лише у користування останнього без вибуття із власності ВАТ
"YYY". Адже, установчі документи ТОВ "XXX", на підставі яких
власне здійснено передачу будинку до статутного фонду ТОВ "XXX",
не містять будь-яких вказівок щодо переходу до першого відповідача
права власності на триповерхову виробничу будівлю разом з
прибудовою в м. Н-ську по вул. Ц-ній, 88.
Натомість судом першої інстанції правомірно на підставі ст. 34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
відхилено як неналежні докази акти
прийому-передачі зазначеного об'єкту нерухомості від ХХ.05.95, від
ХХ.07.95 та від ХХ.10.97, які протирічать один одному та складені
на виконання установчого договору від ХХ.05.94, в зв'язку з чим не
можуть вважатися самостійними цивільними угодами в розумінні
ст.ст. 4, 41 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, чим спростовуються твердження
скаржника про зворотне.
Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про
відсутність підстав виникнення права колективної власності ТОВ
"XXX" на спірну будівлю, визначених ст. 21 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
.
Необґрунтованими визнаються посилання скаржника на ненадання
належної оцінки згаданим актам прийому-передачі та акту про
приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від
ХХ.04.97 № Х1, які по суті є запереченнями щодо оцінки судом
доказів по справі, оскільки згідно імперативних вимог ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у
справі докази.
В зв'язку з цим порушені скаржником питання щодо неврахування
судом при прийнятті рішення та постанови певних доказів
відхиляються як такі, що виходять за межі юрисдикції касаційної
інстанції. Адже, згідно зі ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
судова колегія не вправі в касаційному провадженні
піддавати сумніву правильність оцінки доказових матеріалів в їх
сукупності, наданої судом першої інстанції та підтвердженої судом
апеляційної інстанції.
Окрім того, наявні заперечення скаржника по суті зводяться до
посилань на недоведеність обставин передачі позивачем належної
йому будівлі у користування ТОВ "XXX", встановлених судом першої
та апеляційної інстанцій, однак згідно вимог ч. 2 ст. 111 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційній скарзі не допускаються посилання
на недоведеність обставин справи. В розрізі цього не заслуговують
на увагу також доводи першого відповідача щодо достатності
зазначення у в установчому договорі ТОВ "XXX" від ХХ.05.94
обставин передачі до статутного фонду товариства нерухомого майна
як безумовного свідчення набуття товариством права власності на
зазначене майно, оскільки в установчому договорі не вказується про
його передачу у власність новоствореного товариства, а згідно зі
ст. 13 Закону України " Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
вкладами учасників можуть бути права користування будинками,
спорудами.
Додатковим підтвердженням відсутності набуття ТОВ "XXX" права
власності на належну позивачу виробничу будівлю по вул. Ц-ній, 88
в м. Н-ську є встановлені судом обставини щодо відсутності
зменшення розміру статутного фонду ВАТ "YYY" у порядку,
передбаченому ст. 39 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, що нерозривно пов'язано з відчуженням майна,
внесеного до статутного фонду ВАТ "YYY", яке в даній правовій
ситуації не відбулося.
ВАТ "YYY" відповідно до реєстраційного посвідчення від ХХ.05.95 та
свідоцтва про власність від ХХ.06.94 № Х3 є власником майна
цілісного майнового комплексу, придбаного за договором
купівлі-продажу від ХХ.02.94, в тому числі головного корпусу -
триповерхової будівлі загальною площею 2600 кв.м, та прибудови до
неї площею 100 кв.м. в м. Н-ську по вул. Ц-ній, 88, і ця будівля
не виділялася зі складу цілісного майнового комплексу ВАТ "YYY", в
зв'язку з чим не приймаються до уваги посилання скаржника в
обґрунтування своїх заперечень на ст. 131 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
яка не стосується спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції також правомірно застосував до спірних
правовідносин положення Інструкції про порядок реєстрації будинків
та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР
( n0001303-66 ) (n0001303-66)
(затвердженої наказом Міністерства комунального
господарства УРСР від 31.01.1966 р), чинної на момент видачі
реєстраційного посвідчення від ХХ.05.95 (том 1, а.с. 111), та як
наслідок встановив порушення другим відповідачем порядку та умов
реєстрації, закріплених зазначеною вище Інструкцією, при вчиненні
реєстраційних записів, що не заперечується скаржником.
Адже, згаданою вище Інструкцією не передбачено в якості підстави
для реєстрації акта приймання - передачі, а серед переліку
правовстановлюючих документів прямо зазначено про необхідність
надання для проведення реєстрацій цивільних угод.
Отже, здійснення Н-ським міським БТІ ХХ.05.95 реєстрації за ТОВ
"XXX" права власності на спірну будівлю, яка не вибула із
власності позивача, сталося внаслідок помилкового ототожнення акта
прийому-передачі від ХХ.05.95 з цивільною угодою всупереч вимогам
вказаної вище Інструкції ( n0001303-66 ) (n0001303-66)
, причому касаційна скарга
ТОВ "XXX" не містить жодних заперечень щодо встановлених судом
порушень процедури реєстрації належної позивачу та праві власності
будівлі за іншою особою.
Водночас касаційна інстанція відхиляє помилкові посилання
скаржника на безпідставне незастосування судом строку позовної
давності при вирішенні даного спору, оскільки згідно зі ст. 76 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
перебіг строку позовної давності починається з
дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення
свого права, а як вбачається зі змісту позовної заяви ВАТ "YYY"
дізнався про вчинення реєстрації права власності щодо належної
йому будівлі за ТОВ "XXX" з листа Н-ського МБТІ від ХХ.08.2002 р.
№ Х4. Позивач об'єктивно не міг дізнатися про вчинену ХХ.05.95
другим відповідачем реєстрацію будівлі за ТОВ "XXX", оскільки
реєстраційне посвідчення від ХХ.05.95 було видане першому
відповідачу, а реєстраційні записи про дійсного власника
(позивача) не було анульовано. Зважаючи на це, позивачем не було
пропущено строк позовної давності, що враховано судом першої
інстанції, а ТОВ "XXX" у відзиві на позовну заяву та апеляційній
скарзі не наведено жодних заперечень з цього приводу.
За таких обставин, колегія погоджується з висновками суду першої
та апеляційної інстанцій щодо недійсності проведеної ХХ.05.95
Н-ським міським БТІ реєстрації за ТОВ "XXX" права власності на
триповерховий нежилий будинок загальною площею 2600 кв.м. разом з
прибудовою площею 100 кв.м. по вул. Ц-ній, 88 в м. Н-ську та
наявність підстав для відновлення порушених прав позивача як
легітимного власника.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція дійшла висновку про
правомірність застосування судом першої та апеляційної інстанцій
до спірних правовідносин норм цивільного законодавства та
відсутність будь-яких підстав вважати, що судом помилково
застосовано матеріальне чи процесуальне право в розрізі даного
спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - ст. 111-9,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від ХХ.07.2002 господарського суду м. Н-ська та постанову
від ХХ.12.2002 Н-ського апеляційного господарського суду у справі
№ Х2 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "XXX" - без
задоволення.