ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2003 Справа N 34/298a
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Спеціалізованої державної
судовому засіданні касаційну податкової інспекції по роботі з
скаргу великими платниками податків у
м. Донецьку
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 03.02.2003
у справі № 34
господарського суду Донецької області
за позовом Донецької залізниці
до Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у
м. Донецьку
за участю заступника прокурора Донецької області на стороні
відповідача
про визнання недійсним рішення,
заслухавши представників сторін від:
позивача присутні,
відповідача присутній,
прокуратури присутній,
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.08.2002 у
справі № 34 задоволено позовні вимоги Донецької залізниці про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з
великими платниками податків у м. Донецьку № 185 від 20.06.2002,
№ 186 від 20.06.2002, № 189 від 21.06.2002 про стягнення з
позивача донарахованих сум податку на додану вартість, податку на
прибуток, акцизного збору та штрафних санкцій на загальну суму 20
970 449 грн..
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
03.02.2003 рішення місцевого господарського суду залишено без
змін, а апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Донецьку - без задоволення.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку не
погоджується з прийнятими у справі судовим рішенням господарського
суду Донецької області від 05.08.2002 та постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 03.02.2003, подала касаційну
скаргу, в якій просить скасувати наведені судові акти та відмовити
в задоволенні позову Донецькій залізниці.
На думку заявника скарги, судом допущено порушення норм
матеріального права, а саме: невірно застосовано пп. 6.2.4 п. 6.2
ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операцій з надання послуг з перевезення вантажів від
пункту проведення митних процедур по випуску вантажів за межі
митної території України до портів України оподатковуються
податком на додану вартість за ставкою 0 %.
В порушення п. 11.6 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Закону України від 11.05.2000 "Про
внесення змін в Закон України "Про державний бюджет України та
2000 рік" ( 2168-14 ) (2168-14)
, а також ст. 11 Закону України "Про
державний бюджет України на 2001 рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
від 07.12.2000
Донецька залізниця відносила до складу податкового кредиту ПДВ по
придбаним товарам (роботам, послугам) у результаті надання
транспортних послуг з перевезення вантажів за межами митного
кордону України згідно з пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
розрахунки, за які
здійснювались шляхом товарообмінних операцій.
Щодо повідомлення рішення від 20.06.2002 № 186 про донарахування
податку на прибуток у сумі 4 947 300 грн. та штрафних санкцій у
сумі 2 473 650 грн. в судових актах здійснено необґрунтоване
посилання матеріального та процесуального права при прийнятті
оскаржуваного судового акта.
Заслухавши представників сторін та прокурора, проаналізувавши
правильність застосування господарським судом норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
ВСТАНОВИЛА:
Як слідує з матеріалів справи та встановлених обставин, що СДПІ по
роботі з великими платниками податків у м. Донецьку здійснено
перевірку позивача щодо дотримання податкового та валютного
законодавства за період з 01.07.1999 - 01.07.2001, результати якої
знайшли своє відображення у акті від 19.06.2002 № 92/08-41-1, на
підставі якого прийняті податкові-повідомлення рішення № 185 від
20.06.2002, № 186 від 20.06.2002, № 189 від 21.06.2002.
Місцевим господарським судом зазначено, що позивач надавав АТ "Д"
та ТОВ "Л" послуги з перевезення вантажів за межами митної
території України, частина цих послуг містить операції
транспортування вантажів до морських портів України.
В судовому рішенні щодо оподаткування наведених операцій, з
урахуванням Висновку Інституту економіко-правових досліджень НАН
України, суд дійшов висновку, що операції з надання транспортних
послуг по перевезенню вантажів, які знаходяться під митним
контролем від станції дороги до станції порту для наступної
відправки на експорт, є невід'ємною складовою частиною єдиного
транспортного процесу з випуску вантажів за межі митного кордону
(включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного
кордону України, і згідно з пп. 6.2.4 ст. 6 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
повинні оподатковуватися
ПДВ за нульовою ставкою.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого
господарського суду та з урахуванням фактичних обставин дійшов
висновку, що пп. 6.2.4 ст. 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не містить обмежень щодо застосування
правової норми лише перевізником, що безпосередньо транспортує
вантаж від кордону України до пункту призначення за її межами, і,
що нульова ставка ПДВ повинна застосовуватись для операцій з
транспортування вантажів від пункту проведення митних процедур
(включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного
кордону, а не від пункту перевантаження у портах до пунктів поза
межами державного кордону.
Відповідно до пп. 6.2.4 ст. 6 Закону України від 03.04.1997 "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
оподатковуються за
нульовою ставкою операції з надання транспортних послуг з
перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону
України, а саме:
- від пункту за межами державного кордону України до пункту
проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів зпід
митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні
митниці);
- від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або
вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні
митниці) до пункту поз межами державного кордону України;
- між пунктами поза межами митного кордону України.
Колегія суддів зазначає, що в судових актах не досліджено та не
дано належної правової оцінки питанню, що в себе включали послуги
Донецької залізниці з перевезення вантажів за межі митної
території України, чи складались з операцій по транспортуванню
вантажів до морських портів України, в судових актах відсутнє
обґрунтування та докази тому, чи є порт пунктом поза межами
державного кордону України.
Що стосується донарахування на прибуток та фінансових санкцій,
застосованих на підставі податкового повідомлення рішення від
20.06.2002 № 186, місцевим та апеляційним господарськими судами
проаналізовано законодавство щодо основної діяльності залізничного
транспорту та підприємств, які входять до його складу в розумінні
приписів п. 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та наказу Укрзалізниці № 57-ц від
10.02.2000 про віднесення до складу основної діяльності: підсобне
сільське господарство (рослинництво, тваринництво, переробка
продукції тваринництва), господарства електропостачання,
водопостачання і водовідведення, лісозахисних насаджень, робітниче
постачання (роздрібна торгівля, суспільне харчування), додаток
№ 13) зроблено висновок, що донарахування податку на прибуток по
структурних підрозділах не вплинуло на загальний податковий облік
Донецької залізниці.
Втім, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.1998 № 173,
прийнятої відповідно до пункту 2.2 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, затверджено
Перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності
залізничного транспорту.
За змістом наведених нормативно-правових актів, до переліку робіт
(послуг), що належать до основної діяльності залізничного
транспорту не можуть бути віднесені роботи (послуги), зазначені в
актах перевірок структурних підрозділів Донецької залізниці
(зокрема, деповський ремонт колісних пар, вагонів сторонніми
організаціями, вирощування і продаж саджанців дерев і квітів,
перукарські послуги, тощо).
За таких обставин, в судових актах не в повному обсязі досліджено
обставини та докази щодо діяльності Донецької залізниці, а отже
висновок про те, що донарахування податку на прибуток не по
структурних підрозділах не вплинуло на загальний податковий облік
Донецької залізниці є безпідставним.
За результатами перевірки прийнято повідомлення-рішення від
21.06.2002 № 189 про донарахування акцизного збору на суму 113
грн. та штрафної санкції у сумі 36 041 грн..
Господарський суд, на підставі матеріалів справи та даних ЗАТ
"УН", зробив висновок про недійсність податкового повідомлення
рішення від 21.06.2002 № 189 про донарахування акцизного збору.
Апеляційний господарський суд визнав доводи місцевого
господарського суду обґрунтованими, зазначивши, що не можуть бути
прийняті доводи СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Донецьку, які базуються на даних, зазначених в накладній
перевіряючим, оскільки перевірка має здійснюватись на підставі
первинних документів.
Враховуючи вищенаведені обставини слід визнати, що Донецький
апеляційний господарський суд неправильно застосував законодавство
при вирішенні зазначеного спору.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
порушення або неправильне застосування норм
матеріального або процесуального права є підставою для скасування
або зміни рішення або постанови суду.
Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне
з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від
28.02.2003 № 5304/10/08-41-1 задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.02.2003 та рішення господарського суду Донецької області від
05.08.2001 - скасувати, а справу № 34 передати на новий розгляд
господарському суду Донецької області.