ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.03.2003 Справа N 25/242
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Є. Усенко
за участю представників:
позивача не з'явились
відповідачів Галій Ю. М. - дов. від 13.03.2003 p.
Бевз О. М. - дов. від 27.03.2003 p.
Мандрик В. Ф. - дов. від 27.03.2003 p.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва
на постанову від 12.12.2002 p. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 25/242 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Файт"
до - Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва
- Відділення Державного казначейства у
Печерському районі м. Києва
про стягнення 15238 грн.
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Файт" до господарського суду м. Києва був заявлений позов про
стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
листопад 2001р. в сумі 15238 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.06.2002р. (суддя
Муравйов О. В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі:
вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ
"Файт" 15238 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за листопад 2001р.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту, що за наслідками господарської діяльності ТОВ "Файт" у
листопаді 2001р. різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення.
Відповідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 та пункту 8.1
статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сума від'ємного значення підлягає відшкодуванню
протягом 30 календарних днів з дня подання розрахунку експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця. Платник податку
має право у будь - який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів
бюджету.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва Київський апеляційний господарський
суд (судді: Новіков М. М. - головуючий, Мартюк А. І., Мачульський
Г. М.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва в
апеляційному порядку, постановою від 12.12.2002 змінив його,
відмовивши в позові до Відділення Державного казначейства у
Печерському районі м. Києва.
Постанова суду з посиланням на статтю 2 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
мотивована тим, що
Відділенням Державного казначейства у Печерському районі м. Києва
права та охоронювані інтереси позивача порушені не були, а тому
останнє слід звільнити від відповідальності у даній справі.
ДПІ у Печерському районі м. Києва подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального права.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом не
враховані положення Постанови Кабінету Міністрів України "Про
впорядкування відшкодування податку на додану вартість та
розрахунків з бюджетом" ( 1270-2001-п ) (1270-2001-п)
, якою затверджений порядок
проведення розрахунків з відшкодування сум ПДВ у частині, що
належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку.
Зокрема, відповідно до згаданого порядку відшкодування сум податку
проводиться:
- у рахунок погашення заборгованості кредитора (кредиторів)
платника податку з платежів до державного бюджету;
- у рахунок погашення платнику податку наданих йому або його
кредитору (кредиторам) кредитів, залучених під гарантії держави,
та бюджетних позичок, не сплачених на дату проведення
відшкодування, в порядку, визначеному Державним казначейством.
Державна податкова інспекція звертає увагу суду і на те, що,
відшкодування позивачеві бюджетної заборгованості з ПДВ можливе
лише за умови додержання останнім вимог Постанови Кабінету
Міністрів України "Про впорядкування відшкодування податку на
додану вартість та розрахунків з бюджетом" ( 1270-2001-п ) (1270-2001-п)
, якою
встановлено, що у разі відшкодування сум податку в рахунок
погашення заборгованості кредитора (кредиторів) платника податку з
платежів до державного бюджету розрахунки здійснюються між органом
державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку,
якому проводиться відшкодування з бюджету податку на додану
вартість, та кредитором (кредиторами) платника, у якого на дату
проведення відшкодування є заборгованість перед державним
бюджетом. Відшкодування платнику податку сум податку проводиться
одночасно з погашенням його кредиторові (кредиторам)
заборгованості з платежів до державного бюджету.
Крім того, скаржник також посилається на те, що судами до спірних
правовідносин помилково не застосовано спільний наказ Державної
податкової адміністрації України та Головного управління
Державного казначейства "Про затвердження Порядку відшкодування
податку на додану вартість" ( z0263-97 ) (z0263-97)
від 02.07.1997 № 209/72,
зі змісту якого випливає, що навіть за рішенням суду Державне
казначейство зобов'язане отримати висновок від органу податкової
служби про відшкодування ПДВ з бюджету, про що розроблено та
затверджено відповідну форму висновку.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т. Б. та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників відповідачів, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з таких підстав.
При розгляді справи господарським судом м. Києва було встановлено,
що за наслідками господарської діяльності ТОВ "Файт" у листопаді
2001 р. різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та
сумою податкового кредиту має від'ємне значення і становить 15328
грн.
Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
така сума, як надміру сплачена,
підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.
Пунктом 8.1 статті 8 цього ж Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що
платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт)
і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками
податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування
протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Згідно з частиною 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, не відшкодовані платнику
податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного
банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом
строку її дії, включаючи день погашення.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом
права підприємства на отримання з Державного бюджету України
надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за даної
обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплаченого податку.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Надане Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника податку на отримання бюджетного
відшкодування не ставиться у залежність від обставини, чи був
податковим органом поданий територіальному органу казначейства
України відповідний висновок.
Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо
стягнення заявленої суми бюджетної заборгованості з ПДВ, що
підлягає відшкодуванню на підставі підпункту 8.1. статті 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Доводи заявника про те, що судом не враховані положення Постанови
Кабінету Міністрів України "Про впорядкування відшкодування
податку на додану вартість та розрахунків з бюджетом"
( 1270-2001-п ) (1270-2001-п)
й спільного наказу Державної податкової
адміністрації України та Головного управління Державного
казначейства "Про затвердження Порядку відшкодування податку на
додану вартість" ( z0263-97 ) (z0263-97)
від 02.07.1997 № 209/72, визнаються
судовою колегією непереконливими, оскільки визначене підпунктом
8.1 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника податку на отримання бюджетного
відшкодування не залежить від дотримання платником встановленої
даними підзаконними актами процедури.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарськими
судами обґрунтовано задоволено заявлені позовні вимоги на підставі
приписів Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Проте, касаційна інстанція відмічає помилковість висновку
Київського апеляційного господарського суду стосовно відмови у
позові ТОВ "Файт" до Відділення Державного казначейства у
Печерському районі м. Києва, оскільки відділення Державного
казначейства є особою, відповідальною за розпорядження коштами
Державного бюджету та забезпечує стягнення коштів державного
бюджету в рахунок погашення бюджетної заборгованості за висновком
ДПІ або рішенням суду.
Щодо відсутності вини відділення Державного казначейства у
виникненні даного господарського спору, то судом першої інстанції
правомірно, з огляду на зазначене, судові витрати покладені на ДПІ
у Печерському районі м. Києва у відповідності зі статтею 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова у справі
підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням вимог
чинного законодавства, рішення у справі слід залишити без зміни.
З огляду на викладене та керуючись статтями 1, 111-5, 111-7,
пунктом 6 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову від 12.12.2002 p. Київського апеляційного господарського
суду у справі № 25/242 господарського суду м. Києва скасувати,
рішення від 30.05.2002 p. господарського суду м. Києва у даній
справі - залишити без зміни.
Головуючий Т.Добролюбова
Су д д і Т.Дроботова
Є.Усенко