ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.03.2003 Справа N 1/7/1067
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Добролюбової Т.В. - головуючого
Дроботової Т.Б.
Усенко Є. А.
за участю представників:
від позивача не з'явились
від відповідача Гришко Р. Ю. - дов. від 25.03.2003 p.
Гіренко Л. О. - дов. від 25.09.2002 p.
Біляченко О. В. - дов. від 03.02.2003 p.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
на постанову від 19.12.2002p. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 1/7/1067 господарського суду Запорізької
області
за позовом Державного комунального підприємства "Управління
капітального будівництва Запорізького
міськвиконкому"
до Державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
про визнання рішення недійсним
ВСТАНОВИВ:
ДКП "Управління капітального будівництва Запорізького
міськвиконкому" до господарського суду Запорізької області був
заявлений позов про визнання недійсним рішення ДПІ у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 28.02.2002 №
264/26-02/04054151/4206 в частині донарахування 198540 грн.
податку на прибуток та 49635 грн. фінансових санкцій по даному
податку.
Ухвалою від 25.10.2002 господарський суд Запорізької області
(суддя Проскуряков К. В.) зупинив провадження у справі на підставі
частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
до закінчення провадження у кримінальній справі,
порушеній відносно службових осіб ДКП "Управління капітального
будівництва Запорізького міськвиконкому" за фактом умисного
ухилення від сплати податків.
Ухвала суду мотивована неможливістю розгляду даної господарської
справи до вирішення кримінальної справи № 140213, а також тим, що
об'єкт злочинного посягання у кримінальній справі пов'язаний з
предметом судового розгляду.
За апеляційною скаргою ДКП "Управління капітального будівництва
Запорізького міськвиконкому" Дніпропетровський апеляційний
господарський суд (судді: Євстигнеєв О. С. - головуючий, Тищик І.
В., Чимбар Л. О.), переглянувши ухвалу від 25.10.2002
господарського суду Запорізької області в апеляційному порядку,
постановою від 19.12.2002 скасував її, справу направив на розгляд
по суті до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду мотивована підпунктом 5.2.6 статті 5 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно
до якого, якщо платник податків оскаржує рішення податкового
органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків
не може грунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до
остаточного вирішення справи судом, за винятком коли таке
обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу,
а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до
вимог кримінально-процесуального законодавства України.
В постанові суду також зазначено, що в матеріалах справи відсутні
будь - які інші додатково зібрані докази обвинувачення посадових
осіб позивача.
До того ж кримінальна справа порушена у відношенні фізичних осіб,
а за захистом свого права звернулась юридична особа, тобто об'єкт
злочинного посягання не збігається з предметом судового розгляду у
господарській справі.
ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
19.12.2002, просить її скасувати, посилаючись на неправильне
застосування судом норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, скаржник вважає помилковим застосування судом підпункту
5.2.6 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки зі змісту вказаної норми випливає,
що платник податків, до якого застосовуються штрафні санкції та
особа, що обвинувачується у скоєнні податкового злочину повинні
співпадати. В даному ж випадку суб'єкти відповідальності не
співпадають (рішення прийняте відносно юридичної особи (позивача)),
а кримінальну справу порушено відносно фізичних осіб).
Крім того, заявник звертає увагу касаційної інстанції на те, що
оригінали необхідних для вирішення господарського спору документів
знаходяться в матеріалах кримінальної справи, що позбавляє сторін
у справі можливості дотриматись вимог статей 33, 36 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т. Б. та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши
матеріали справи на предмет правильності застосування
Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд зупиняє провадження
у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення
пов'язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські
спори, або відповідного питання компетентними органами.
Зі змісту наведеної норми випливає, що вирішення питання про
зупинення провадження у зв'язку з порушенням податковим чи іншим
компетентним органом кримінальної справи можливе лише в разі, якщо
об'єкт кримінального посягання пов'язаний з предметом судового
розгляду у господарській справі.
Підставою зупинення господарським судом Запорізької області
провадження у даній справі є порушення органами податкової служби
кримінальної справи відносно службових осіб ДКП "Управління
капітального будівництва Запорізького міськвиконкому" за фактом
зловживання службовим становищем та умисного ухилення від сплати
податків.
З постанови слідчого про порушення кримінальної справи вбачається,
зокрема, що ухилення від сплати податків виникло у зв'язку з
заниженням податку на прибуток ДКП "Управління капітального
будівництва Запорізького міськвиконкому" на 198500 грн.
Предметом позову у даній господарській справі є
матеріально-правова вимога підприємства визнати недійсним рішення
Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.
Запоріжжя від 28.02.2002 № 264/26-02/04054151/4206 в частині
донарахування 198540 грн. податку на прибуток та 49635 грн.
фінансових санкцій по даному податку.
Вказане рішення прийняте на підставі акта від 19.02.2002 № 3Д
тематичної позапланової перевірки дотримання вимог податкового
законодавства ДКП "Управління капітального будівництва
Запорізького міськвиконкому". З акта перевірки вбачається,
зокрема, що заниження підприємством податку на прибуток сталось
внаслідок заниження сум валового доходу на 250000 грн. при
здійсненні операцій з продажу бурого вугілля та обладнання, а
також внаслідок завищення на 411800 грн. валових витрат у зв'язку
з порушенням порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової
вартості покупних товарів, матеріалів, сировини на складах, у
незавершеному виробництві і залишках готової продукції.
При цьому, в порушення вимог статті 79 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ухвала про зупинення
провадження у справі не містить посилань на те, з'ясування яких
саме обставин в ході розслідування у кримінальній справі,
унеможливлює розгляд заявленої позовної вимоги. Господарським
судом Запорізької області не надано будь - яких пояснень, в чому
ним вбачається зв'язок об'єкту кримінального посягання з предметом
судового розгляду у справі. Крім того, слід зазначити, що про
відсутність такого зв'язку наголошує і заявник у своїй касаційній
скарзі.
А тому, не зважаючи на доводи апеляційної інстанції, колегія
суддів вважає обгрунтованим викладений у оскаржуваній постанові
висновок про безпідставність зупинення провадження у даній справі.
Крім того, касаційна інстанція зазначає, що у господарській справі
міститься достатньо матеріалів для вирішення даного господарського
спору та прийняття судового рішення у справі по суті, зокрема, акт
перевірки ДКП "Управління капітального будівництва Запорізького
міськвиконкому", на підставі якого прийняте оспорюване рішення
ДПІ, розшифровка приросту (убутку) балансової вартості інвентарних
запасів, податкові накладні, декларації про прибуток підприємства,
що дає суду всі підстави для оцінки правомірності визначених
податковим органом податкових зобов'язань позивача з податку на
прибуток та виключає неможливість розгляду господарської справи до
вирішення кримінальної справи. При цьому з матеріалів перевірки не
вбачається будь-яких сумнівів перевіряючих щодо достовірності
наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів.
Зважаючи на викладене, судова колегія зазначає, що підстав для
зміни або скасування постанови від 19.12.2002 p.
Дніпропетровського апеляційного господарського суду не вбачається.
Керуючись статтями 79, 111-5, пунктом 6 статті 111-9, статтею
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову від 19.12.2002 p. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 1/7/1067 господарського суду
Запорізької області залишити без зміни, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.
Запоріжжя - безе задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Су д д і Т.Дроботова
Є.Усенко