ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.03.2003 Справа N 2-14/1509-01
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
орендного підприємства "Ялтатеплокомуненерго" на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 жовтня
2002 року у справі № 2-14/1509-01 за позовом відкритого
акціонерного товариства по газопостачанню та газозабезпеченню
"Кримгаз" до орендного підприємства "Ялтатеплокомуненерго"
про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
9 листопада 2000 року відкрите акціонерне товариство по
газопостачанню та газозабезпеченню "Кримгаз" звернулося до
господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до
орендного підприємства "Ялтатеплокомуненерго" про стягнення
124653,87 грн. заборгованості за природний газ, розрахованої за
потужністю газовикористовуючого обладнання із розрахунку його
цілодобової роботи, у зв'язку з виявленим порушенням вимог щодо
роботи приладів обліку газу.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31
травня 2001 року (суддя Крапова З.І.) позов задоволено. Стягнуто з
відповідача на користь позивача 124653,87 грн. заборгованості та
судові витрати.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
11 жовтня 2002 року (судді Шевченко Н.М., Сотула В.В., Голик В.С.)
апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення
місцевого суду - без змін.
У касаційній скарзі орендне підприємство "Ялтатеплокомуненерго"
(правонаступником якого є орендне підприємство
"Кримтеплокомуненерго") просить скасувати рішення місцевого і
постанову апеляційного суду та постановити нове рішення, яким у
позові відмовити, мотивуючи це тим, що судами попередніх інстанцій
неправильно застосовані норми матеріального права.
Заслухавши доводи представників сторін, вивчивши матеріали справи
та обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено судами
попередніх інстанцій, 22 грудня 1999 року між сторонами у справі
був укладений договір поставки природного газу № 28, відповідно до
умов якого постачальник - газотранспортна організація
зобов'язується постачати та транспортувати природний газ по своїм
газовим мережам до задвижки споживача, який зобов'язується
прийняти газ і оплатити його вартість, транспортні витрати в
об'ємі, передбаченому умовами договору.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 договору відповідальність за
експлуатацію і стан приладу обліку природного газу, а також за
своєчасну повірку несе споживач, а постачальник має право
перевіряти правильність приладів обліку витрат природного газу, а
також вимагати для контрольно-вимірюючих приладів проведення
позачергової повірки в органах Держстандарту.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 січня 2000 року
двостороннім актом перевірки котелень зафіксовані порушення вимог
щодо роботи приладів витрат природного газу.
Відповідно до п. 2.7 Правил подачі та використання природного газу
в народному господарстві України ( z0281-94 ) (z0281-94)
, затвердженими
наказом Державного комітету України по нафті і газу від 1
листопада 1994 року № 335 та зареєстрованими в Міністерстві
юстиції України 30 листопада 1994 року під № 181/91 кількість
поданого природного газу повинна визначатися приладами,
дозволеними Держстандартом України з класом точності не гірше ніж
1.0. При застосуванні методу змінного перепаду тиску можуть бути
використані дифманометри, манометри та термометри з класом
точності не гірше ніж 1.0.
Виходячи з встановлених обставин, місцевий та апеляційний суди
вірно дійшли висновку про те, що такими приладами повинні бути
об'ємні, швидкісні та інші лічильники, а манометри та термометри
повинні бути повірені в органах Держстандарту та мати діючі тавра
Держповірки.
Згідно п. 2.10 вказаних Правил ( z0281-94 ) (z0281-94)
за нетривалої
несправності приладів обліку природного газу у споживача кількість
використаного природного газу визначається газозбутовими
організаціями по проектній номінальній потужності неопломбованого
газового обладнання і кількості годин роботи обладнання за період
несправності цих приладів.
Висновок місцевого суду та апеляційної інстанції щодо правильності
розрахунків позивача, проведеними у відповідності з договором та
Правилами подачі та використання природного газу в народному
господарстві України ( z0281-94 ) (z0281-94)
, а також щодо незаконної
експлуатації відповідачем неповіреного манометру є обґрунтованим і
відповідає наявним матеріалам справи.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів
попередніх інстанцій.
Рішення місцевого та постанова апеляційного судів постановлені з
дотриманням норм процесуального і матеріального права,
відповідають матеріалам та фактичним обставинам справи, а тому
підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу орендного підприємства "Ялтатеплокомуненерго"
залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 31 травня 2001 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 жовтня
2002 року у справі № 2-14/1509-01 без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.