ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.03.2003 Справа N 16/206
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 17 грудня 2002 року у справі № 16/206 за позовом Луганського
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до
товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзовніштрейдінвест"
про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
15 серпня 2002 року Луганське обласне відділення Фонду соціального
захисту інвалідів звернулося до господарського суду Луганської
області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю
"Укрзовніштрейдінвест" про стягнення 77366,80 грн., посилаючись на
те, що відповідачем не сплачені штрафні санкції за незайняті
інвалідами робочі місця.
Доповненням до позову від 10 вересня 2002 року позивач збільшив
розмір позовних вимог до 79038 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 25 вересня
2002 року (суддя Бородіна Л.І.) позов задоволено. Стягнуто з
відповідача на користь позивача 79038 грн. та судові витрати.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17
грудня 2002 року (судді Українська Р.М., Калантай М.В.,
Кондратьєва С.І.) апеляційну скаргу відповідача задоволено,
рішення місцевого суду скасовано, а у позові відмовлено.
У касаційній скарзі Луганське обласне відділення Фонду соціального
захисту інвалідів просить скасувати постанову апеляційного суду, а
рішення суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи це тим,
що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми
матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(у редакції до 5 липня 2001 року
( 2606-14 ) (2606-14)
) місцеві Ради народних депутатів спільно з
підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями,
громадськими організаціями інвалідів, за участю відділень Фонду
України соціального захисту інвалідів, на підставі пропозицій
органів Міністерства соціального захисту населення України щорічно
визначають нормативи робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів.
Таким чином, зазначений закон встановлював порядок визначення
нормативу робочих місць, призначених для інвалідів, і в якості
обов'язкової умови передбачав, що такий норматив має бути
встановлений спільно з підприємством.
В матеріалах справи відсутні дані про залучення відповідача до
визначення нормативу робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів.
У відповідності з главою 2 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
до компетенції виконавчих
органів сільських, селищних, міських рад належать власні
(самоврядні) та делеговані повноваження. Пунктом 12 статті 34
цього закону ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
встановлено, що до делегованих
повноважень належить бронювання в порядку, встановленому законом,
на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм
власності робочих місць, призначених для працевлаштування осіб,
які відповідно до законодавства потребують соціального захисту і
не спроможні конкурувати на ринку праці, визначення нормативів
таких робочих місць.
Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування
інвалідів, для товариства з обмеженою відповідальністю
"Укрзовніштрейдінвест" був визначений рішенням виконавчого
комітету Сєвєродонецької міської ради м. Северодонецька № 935 від
24 квітня 2001 року.
Проте, ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(у редакції до 5 липня 2001 року
( 2606-14 ) (2606-14)
) передбачає, що нормативи робочих місць визначаються
на сесіях місцевих рад.
Із матеріалів справи не вбачається, що Сєвєродонецька міська рада
делегувала виконавчому комітету вказані повноваження.
Таким чином, судами попередніх інстанцій не досліджено належним
чином питання дотримання порядку встановлення нормативів робочих
місць для інвалідів та його відповідність вимогам Закону України
"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
.
Поза увагою суду залишилось і те, що відповідно до ст. 18
наведеного вище закону ( 875-12 ) (875-12)
працевлаштування інвалідів
здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства
соціального захисту населення України, місцевими Радами народних
депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
В матеріалах справи відсутні дані про те, що у 2001 році вказані
органи направляли інвалідів або безпосередньо інваліди звертались
до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзовніштрейдінвест"
для працевлаштування.
Окрім цього, на підставі ч. 3 ст. 20 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
сплату
штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації
провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який
залишається в їх розпорядженні після всіх податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Попередніми судовими інстанціями при розгляді справи не було
з'ясовано, чи був прибуток у товариства з обмеженою
відповідальністю "Укрзовніштрейдінвест".
Таким чином, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість
позовних вимог та протилежний висновок апеляційної інстанції
ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи, що вплинуло
на правильність застосування норм матеріального права, а тому
постановлені судові рішення не можна визнати такими, що
відповідають вимогам закону.
До того ж, не ґрунтується на вимогах закону висновок апеляційного
господарського суду про відсутність у позивача права на звернення
до суду з позовами про стягнення штрафних санкцій.
Так, згідно з п. 11 Положення про Фонд України соціального захисту
інвалідів ( 92-91-п ) (92-91-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України № 92 від 18 липня 1991 року (у редакції від 28 вересня
1998 року № 1538 ( 1538-98-п ) (1538-98-п)
), Фонд і його відділення в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
є юридичними особами.
Абзацом 4 частини 3 вказаного положення ( 92-91-п ) (92-91-п)
Фонд України
соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним і
повним надходженням до бюджету Фонду коштів від підприємств
(об'єднань), установ і організацій, які не забезпечують
установлених нормативів робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів.
Наведене свідчить, що здійснювати функції контролю за своєчасним і
повним надходженням коштів до бюджету Фонду неможливо без
застосування і стягнення Фондом штрафних санкцій з підприємств
(об'єднань), установ і організацій, які не забезпечують
установлених нормативів робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються
до відповідного відділення Фонду штрафні санкції за кожне робоче
місце, не зайняте інвалідом.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи, встановити
дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого
та вимог закону, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17
грудня 2002 року і рішення господарського суду Луганської області
від 25 вересня 2002 року у справі № 16/206 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.