ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
25.03.2003
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула
касаційну скаргу Надвірнянської ОДПІ в Івано-Франківській області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26 квітня 2002 р. у справі за позовом ТОВ фірми "Турінвест" (далі
- Фірма) до ДПІ про визнання рішення недійсним.
У грудні 2001 року Фірма звернулася до господарського суду
Івано-Франківської області з позовом до ДПІ про визнання недійсним
рішення від 29 листопада 2001 р. N 23/22194654/262, яким
донараховане ПДВ в сумі 32203,86 грн. та застосовано фінансові
санкції в сумі 8198,71 грн.
Позивач зазначав, що порушень податкового законодавства не
допускав, і підстав для донарахування ПДВ та застосування
фінансових санкцій у відповідача не було.
У подальшому позивач змінив позовні вимоги і просив визнати
рішення недійсним у частині донарахування ПДВ в сумі 31523,34 грн.
та застосування штрафних санкцій в сумі 7880,83 грн.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
25 грудня 2001 р. позов задоволено.
Визнано недійсним рішення ДПІ від 29 листопада 2001 р. у
частині донарахування ПДВ в сумі 31523,34 грн. та застосування
фінансових санкцій в сумі 7880,83 грн.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив із того, що
позивачем до податкового кредиту віднесено суму ПДВ, підтверджену
податковою накладною від 15.03.2000 N 3/4-00, виданою ПП
"Мікротек". Подальше скасування державної реєстрації та визнання
установчих документів ПП "Мікротек" недійсними не впливає на
оформлені в минулому цим підприємством розрахункові та звітні
документи.
Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон про ПДВ) не передбачає обов'язку або права одного
платника податків контролювати іншого платника податків і не
наділяє ДПА України повноваженнями щодо встановлення додаткового
порядку заповнення податкової накладної.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26 квітня 2002 р. рішення залишено без змін з тих самих підстав.
У касаційній скарзі ДПІ просить рішення господарського суду
та постанову апеляційного господарського суду скасувати і
постановити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на
порушення судовими інстанціями підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7
Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача,
перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону про
ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування податку та складення
податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як
платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи,
позивачем до податкового кредиту включено суму 31523,34 грн. на
підставі податкової накладної від 15.03.2000 N 3/4-00, складеної
ПП "Мікротек".
Рішенням Бориспільського міського суду від 15 березня 2001 р.
визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи:
статут ПП "Мікротек", свідоцтво платника ПДВ ПП "Мікротек",
свідоцтво про державну реєстрацію ПП "Мікротек" N 5258.
У цьому рішенні зазначено, що ПП "Мікротек" зареєстровано за
паспортними даними громадянина Ш., паспорт якого втрачено
28 листопада 1998 р., підприємство він не реєстрував,
підприємницькою діяльністю не займався, установчі документи не
підписував.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 25 жовтня 2000 р.
зобов'язано Ленінградську районну державну адміністрацію м. Києва
скасувати державну реєстрацію ПП "Мікротек" у зв'язку з неподанням
ним протягом року звіту про фінансово-господарську діяльність та
неподанням відомостей про зміну свого місцезнаходження.
Отже, не можна погодитися з висновком суду про те, що
податкова накладна, складена ПП "Мікротек", дає право позивачу
відносити вказану в ній суму ПДВ до податкового кредиту.
Податкові накладні, видані особою (ПП "Мікротек"), реєстрацію
якої як суб'єкта підприємницької діяльності і платника ПДВ визнано
недійсною, не надають покупцеві (Фірмі) права віднести відповідні
суми ПДВ до податкового кредиту.
Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що у
разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму
податкового зобов'язання платника податків за підставами,
викладеними у пункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього
Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у
розмірі 5% від суми недоплати за кожний із податкових періодів,
установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу),
починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата,
та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання
таким платником податків податкового повідомлення від
контролюючого органу, але не більше 25% такої суми та не менше
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Фірмі обґрунтовано донараховано податкове зобов'язання з ПДВ,
а тому правомірно застосовані фінансові санкції. Враховуючи, що
судом повно досліджено обставини справи, але неправильно
застосовано норми матеріального права, постановлені судові рішення
підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в
задоволенні позову.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Надвірнянської ОДПІ в Івано-Франківській
області задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26 квітня 2002 р. та рішення господарського суду
Івано-Франківської області від 25 грудня 2001 р. скасувати.
У позові ТОВ фірмі "Турінвест" до Надвірнянської ОДПІ в
Івано-Франківській області про визнання недійсним рішення від
29 листопада 2001 р. N 23/22194654/262 відмовити.
"Господарське судочинство в Україні", 2004 р.