ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2003 Справа N А27/167-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Добролюбової - головуючого
Т.Дроботової
Є.Усенко
за участю представників:
позивача не з'явилися
відповідача не з'явилися
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському
районі м. Харкова
на постанову від 24.12.2002 р. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № А27/167-02 господарського суду Харківської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківський
завод поліграфічних машин" (далі ВАТ "ХЗПМ")
до Державної податкової інспекції у Фрунзенському
районі м. Харкова
про визнання частково недійсним рішення ДПІ у Фрунзенському
районі м. Харкова № 319-23-00243180/5641 від 18.03.2002 р.
В С Т А Н О В И Л А:
ВАТ "ХЗПМ" звернулось з позовом до господарського суду Харківської
області про визнання недійсним рішення ДПІ у Фрунзенському районі
м. Харкова № 319-23-00243180/5641 від 18.03.2002р. в частині
застосування фінансових санкцій в сумі 20092,39грн. за порушення
порядку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на
додану вартість відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті
17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетом та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є акт
перевірки своєчасності сплати узгодженого зобов'язання по податку
на додану вартість ВАТ "ХЗПМ" за період з 01.04.2001р. по
28.02.2002р.
Під час перевірки було встановлено порушення ВАТ "ХЗПМ" строків
сплати податку на додану вартість, встановлених підпунктом 7.7.1
пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29.10.2002р.
(суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволені повністю, а саме,
рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №
319-23-00243180/5641 від 18.03.2002р. визнано недійсним в частині
застосування та стягнення штрафних санкцій в сумі 20092,39грн.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив, що відповідно до
пункту 19.6 статті 19 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
закони та інші нормативно - правові
акти діють у частині, що не суперечать нормам цього Закону.
Беручи до уваги, що строки погашення податкового зобов'язання,
встановлені пунктом 5.3 статті 5 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, а
саме протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем
відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4
пункту 4.1 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
для подання
податкової декларації, господарський суд Харківської області
прийшов до висновку про відсутність факту порушення встановлених
строків щодо сплати суми узгодженого податкового зобов'язання.
За апеляційною скаргою ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова
Харківський апеляційний господарський суд переглянув рішення
господарського суду Харківської області від 29.10.2002р. і
постановою від 24.12.2002р. залишив його без змін з тих же
підстав.
ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2002р., в
якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, в
позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судом норм матеріального права.
При цьому ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова у касаційній
скарзі вказує на те, що в пункті 1.2 статті 1 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено поняття
податкового зобов'язання як зобов'язання платника податків
сплатити в бюджети та державні цільові фонди відповідну суму
коштів у порядку та в строки, встановлені цим Законом або іншими
законами України.
Таким чином, на думку заявника, Закон України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не встановлює єдиного
порядку сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а
передбачає, що порядок та строки сплати можуть встановлюватися цим
Законом або іншими законами України з питань оподаткування. Тобто,
якщо спеціальним законом з питань сплати окремого податку
встановлено інші граничні строки сплати податку, ніж ті, що
встановлено Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, то діють положення закону з питань
оподаткування окремими податками, в даному випадку це Закон
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б., перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції.
З 1 квітня 2001р. набув чинності Закон України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, який є спеціальним
законом з питань оподаткування, установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами з податків, нарахування
і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників
податків контролюючими органами. У пункті 19.6 статті 19 вказаного
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
зазначено, що закони та інші нормативно -
правові акти діють у частині, що не суперечать нормам цього
Закону.
Виходячи зі змісту підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
строки погашення податкового зобов'язання з усіх видів податків
уніфіковані і настають упродовж десяти календарних днів, наступних
за останнім днем відповідного граничного строку подачі податкової
декларації.
При цьому термін "податкове зобов'язання" вжитий у значенні
зобов'язання платника податків сплатити до бюджету відповідну суму
коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими
законами України.
Розуміння цього припису, як посилання в даному випадку на строки
сплати податку, встановленого Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є помилковим, оскільки не випливає
з тексту Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
У разі застосування відповідного закону з питань оподаткування це
визначається у тексті Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Наприклад, у підпункті 4.1.4
пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що для
цілей цього підпункту під терміном "базовий податковий період"
слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з
питань оподаткування. Тому господарським судом вірно при
з'ясуванні строку сплати узгодженої суми податку на додану
вартість, застосовані норми спеціального закону, прийнятого
пізніше.
Таким чином, за приписами пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
строки сплати
податку, в даному випадку, податку на додану вартість настають
упродовж 10 днів з дня подачі декларації.
Беручи до уваги, що при розгляді справи судом першої та
апеляційної інстанції була встановлена своєчасна сплата узгодженої
суми податкового зобов'язання, в строки встановлені Законом
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, про
що зазначено у рішенні та постанові, колегія суддів вважає
обґрунтованим висновок господарського суду першої та апеляційної
інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування
штрафних санкцій, запроваджених приписами статті 17 вказаного
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Судова колегія вважає, що доводи ДПІ у Фрунзенському районі м.
Харкова ґрунтуються на помилковому тлумаченні податкового
законодавства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7, пунктом 1
статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2002 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.12.2002 р. у справі № А-27/167-02 господарського суду
Харківської області - залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у
Фрунзенському районі м. Харкова - без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Су д д і Т.Дроботова
Є.Усенко