ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2003 Справа N 17-3-23/02-9915
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Добролюбової - головуючого
Т.Дроботової
Є.Усенко
за участю представників:
позивача Мартинов С.О. - директор
відповідача Івчанська І.Д - дов.від 17.02.2003 р.
Пушек О.С. - дов. від 18.03.2003 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги - Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси
- Управління Державного казначейства у Одеській
області
на постанову від 09.01.2003 р. Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 17-3-23/02-9915 господарського суду Одеської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєлєс"
до - Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси
- Управління Державного казначейства у Одеській
області
про стягнення бюджетної заборгованості по ПДВ та нарахованих
процентів на загальну суму 5646700,91 грн.
В С Т А Н О В И В
ТОВ "Вєлєс" звернулось з позовом до господарського суду Одеської
області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за квітень 2000р. в сумі 2808000грн. та 2838700,91грн.
нарахованих процентів за несвоєчасне повернення бюджетної
заборгованості.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.11.2002р.
(суддя Владимиренко С.В.) позовні вимоги задоволені частково, а
саме вирішено стягнути з УДК в Одеській області на користь ТОВ
"Вєлєс" 2808000грн. бюджетну заборгованість по ПДВ за квітень
2000р. та 1894881,78грн. нарахованих процентів.
В решті задоволення позовних відмовлено з підстав неврахування
позивачем при розрахунку процентів зміни облікової ставки НБУ.
Судові витрати покладені на ДПІ у Приморському районі м. Одеси.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту, що за наслідками господарської діяльності ТОВ "Вєлєс" у
квітні 2000р. різниця між загальною сумою податкових зобов'язань
та сумою податкового кредиту має від'ємне значення. Відповідно
підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сума від'ємного значення підлягає
відшкодуванню протягом місяця, наступного після подачі податкової
декларації. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь - який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
За апеляційною скаргою Управління Державного казначейства в
Одеський області Одеський апеляційний господарський суд переглянув
рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2002р. і
постановою від 09.01.2003р. залишив його без змін з тих же
підстав.
ДПІ у Приморському районі м. Одеси та Управління Державного
казначейства в Одеській області подали до Вищого господарського
суду України касаційні скарги на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 09.01.03р., в яких просять рішення та
постанову у даній справі скасувати, мотивуючи касаційні скарги
доводами про неправильне застосування судом норм матеріального
права.
При цьому доводи заявників у касаційних скаргах зводяться до того,
що відповідно до вимог статті 50 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
та пункту 4.1 статті 4 Наказу Державної податкової
адміністрації України, Державного казначейства України від
21.05.2001р. № 200/86 "Про затвердження змін та доповнень до
Порядку відшкодування податку на додану вартість" ( z0489-01 ) (z0489-01)
,
відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється
органами Державного казначейства України за висновками податкових
органів.
Крім того, на думку заявників при розгляді справи першою та
апеляційною інстанціями, були безпідставно, в порушення статті 38
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
відхилені клопотання про витребування у позивача підтвердження
банківської установи про надходження сум податку на додану
вартість до бюджету.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції, а саме.
При розгляді справи господарським судом Одеської області було
встановлено, що за наслідками господарської діяльності товариства
за квітень 2000р. різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення у
сумі 2808000грн.
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом
7.7.1 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Частиною 5 підпункту 7.7.3 статті 7 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що суми, не відшкодовані платнику
податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову є порушення
передбаченого законом права підприємства на отримання з Державного
бюджету України надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за даної
обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплаченого податку.
Надане Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника податку на отримання бюджетного
відшкодування не ставиться у залежність від обставини, чи був
податковим органом поданий територіальному органу казначейства
України відповідний висновок.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарський
суд Одеської області обґрунтовано задовольнив заявлені позовні
вимоги на підставі приписів Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Судова колегія вважає, що доводи заявників викладені у касаційних
скаргах, ґрунтуються на помилковому тлумаченні податкового
законодавства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7, пунктом 1
статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2002 р. та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
09.01.2003 р. у справі № 17-3-23/02-9915 господарського суду
Одеської області -залишити без змін, а касаційні скарги ДПІ у
Приморському районі м. Одеси та УДК в Одеській області - без
задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Су д д і Т.Дроботова
Є.Усенко