Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників сторін - присутні, розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного
підприємства "ХХХ"
на рішення від ХХ грудня 2002 року господарського суду Н-ської
області
у справі № Х0
за позовом Державного підприємства "ХХХ"
до Н-ського обласного дочірнього підприємства ДАК "YYY"
про стягнення 38 326 грн. 22 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від ХХ грудня 2002 року господарського суду Н-ської
області (суддя А.А.А.) в позові відмовлено у зв'язку з відсутністю
зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті робіт.
В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалося.
Державне підприємство "ХХХ" вважає, що місцевий господарський суд
припустився порушень норм зобов'язального права в частині
виникнення та виконання зобов'язання і просить скасувати рішення у
справі, ухваливши нове, яким позов задовольнити.
Відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує з огляду на
їх безпідставність, наполягає на відсутності обов'язку сплатити
ціну позову і просить в задоволенні скарги відмовити.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши
правильність застосування господарським судом Н-ської області норм
матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з
урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія
суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу Державного
підприємства "ХХХ" залишити без задоволення з таких підстав.
Позивач обґрунтовує свою вимогу Актом від ХХ червня 2001 року про
виконання робіт за договором від ХХ червня 2001 року без номеру.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході підготовки справи до
розгляду господарський суд першої інстанції витребував від
позивача текст цього договору, проте вимога суду стороною виконана
не була через його відсутність. Також в судовому засіданні позивач
не довів, що між сторонами виникли цивільні права і обов'язки,
зокрема шляхом укладення угоди на підставі статті 43 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
або шляхом, зокрема, обміну
листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами,
радіограмами або з їх дій, які в силу загальних начал і змісту
цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
У колегії суддів також відсутні підстави визнавати спірний Акт від
ХХ червня 2001 року цивільно-правовою угодою, оскільки ним
засвідчується виконання якоїсь іншої угоди.
Таким чином, за умови відсутності доказів, які б засвідчили
виконання зобов'язання одним контрагентом і прострочення іншим,
місцевий господарський суд з урахуванням вимог статті 33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
правомірно відмовив у позові.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені судом на підставі всебічного, повного і
об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду
відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з
правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від ХХ грудня 2002 року господарського суду Н-ської
області залишити без змін, а касаційну скаргу Державного
підприємства "ХХХ" без задоволення.