Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
за участю представників сторін:
від позивача присутні
від відповідача присутні
розглянувши матеріали касаційної скарги ВАТ "Донбасенерго" на
постанову від ХХ.11.02 Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 000
за позовом ВАТ "ХХХ" м.Горлівка
до ВАТ "УУУ"
про визнання недійсним договору застави
встановив:
Рішенням господарського суду Донецької області від ХХ.08.02 ВАТ
"ХХХ" м.Горлівка в позові до ВАТ "УУУ" м.Донецьк про визнання
недійсним договору застави від ХХ.12.2000 відмовлено; зустрічний
позов ВАТ "УУУ" м.Донецьк до ВАТ "ХХХ" м.Горлівка щодо звернення
стягнення на заставлене майно та про визнання права власності на
майно за цим договором також залишено без задоволення з підстав
ненадання позивачем витребуваних судом матеріалів.
Рішення суду по основному позову мотивовано тим, що спірний
договір застави з боку ВАТ "ХХХ" м.Горлівка підписаний повноважною
особою на підставі довіреності ВАТ "ХХХ" від ХХ.12.99 № 2; що на
цей договір не поширюються вимоги ч.2 ст.12 Закону України "Про
заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, оскільки заставлене майно не є нерухомим і,
в зв'язку з цим, цей договір не потребує нотаріального
посвідчення, чим спростовуються доводи позивача щодо допущених
порушень нотаріусом при посвідченні вказаного договору; договір
застави не передбачає переходу права власності на заставлене майно
та не є таким, за яким здійснюється відчуження будь-якого майна і
цим підтверджується відсутність необхідності погоджувати з
податковими органами передачу у заставу майна, яке знаходиться в
податковій заставі; відсутня необхідність погоджувати зазначений
договір з органами приватизації, оскільки 85, 77 % акцій ВАТ "ХХХ"
м.Горлівка є державною власністю і в цьому випадку таке погодження
має бути з засновником цього товариства в порядку, передбаченому
для державних підприємств.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
ХХ.11.02 при повторному розгляді справи та перевірці законності і
обгрунтованості рішення господарського суду (ст.101 ГПК) рішення
господарського суду Донецької області від ХХ.08.02 у справі № 000
змінено в частині, що стосується зустрічного позову. Цей позов
залишений без розгляду з тих підстав, що суд першої інстанції
прийняв його до розгляду з порушенням ст. 60 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки він взаємно не пов'язаний з первісним.
Постанова апеляційної інстанції по основному позову мотивована
тим, що договір застави не є таким, за яким відбувається
відчуження майна, а довіреність ВАТ ''ХХХ" м.Горлівка від ХХ.12.99
№ 2 надавала право особі, що підписала цей договір, укладати
господарські договори до яких відноситься і договір застави; що
встановлений рішенням арбітражного суду Донецької області від
ХХ.05.01 у справі № 008 , факт підпису його неповноважною особою
не має преюдиційного значення для справи, т.я. судом давалась
оцінка договору застави, який не є предметом розгляду по даній
справі (поряд з цим зазначено про відсутність оцінки цим судом п.
"а" довіреності від ХХ.12.99 № 2); що процес приватизації ВАТ
"ХХХ" м.Горлівка закінчено в зв'язку з затвердженням плану
розміщення акцій і це свідчить про відсутність обов'язку щодо
погодження договору застави з органами приватизації; що заборона
на відчуження майна ВАТ "ХХХ" м.Горлівка встановлена відділом
Державної виконавчої служби Центрального міського районного
управління юстиції м.Горлівка є тимчасовим обмеженням позивача в
розпорядженні належним йому на праві власності майном, а предметом
застави було майно, на яке законодавством не встановлювалась
заборона та на яке не було звернуто стягнення; що відповідач не
довів факту відношення заставленого майна до нерухомого, та на яке
поширюється дія ч.2 ст.13 ЗУ "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, яка
вимагає нотаріального посвідчення договору застави; що твердження
позивача про невизначеність суті забезпеченої заставою вимоги
суперечить змісту спірного договору.
У поданій касаційній скарзі ВАТ "ХХХ" м.Горлівка просить скасувати
ухвалені по справі рішення та постанову судових інстанцій та
прийняти нове рішення по справі.
Як на правову підставу своїх вимог скаржник посилається на:
- порушення судовими інстанціями вимог ст. 12 Закону України "Про
заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, оскільки в спірному договорі застави не
зазначена суть забезпеченої заставою вимоги та термін виконання
зобов'язання, забезпечуваних заставою;
- порушення ними ч.1 ст.62 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
в зв'язку з
недослідженістю п.п. "б" п.1 довіреності № 2 від ХХ.12.99, виданої
ВАТ "ХХХ" м.Горлівка;
- порушення зазначеними судами ч.5 ст.11 Закону України "Про
заставу" № 2654-ХП від 02.10.92 ( 2654-12 ) (2654-12)
, ст. 1 Закону України
"Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
в частині висновку
про закінчення приватизації з затвердженням плану приватизації або
плану розміщення акцій ВАТ "ХХХ" м.Горлівка;
порушенням судами ч.1 ст.4 ЗУ "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
при оцінці
змісту листа виконавчої служби Центрально-міського районного
управління юстиції м.Горлівка від ХХ.12.00 № 1 щодо заборони
відчуження майна ВАТ "Донбасенерго" м.Горлівка та ст.140 Державної
програми приватизації на 2000-2002 роки, затв. Законом України
"Про державну програму приватизації" від 18.05.2000 № 1723-ІV
( 1723-14 ) (1723-14)
та інш.
ВАТ "УУУ" зазначає, що договір застави укладено на забезпечення
виконання зобов'язань по договору підряду на капітальний ремонт та
реконструкцію блока №1 луганської ТЕС ВАТ "ХХХ" у відповідності з
вимогами чинного законодавства та просить постанову апеляційного
господарського суду залишити без зміни.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засідання, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального
і процесуального права прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з
наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність
застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права у конкретній справі відносно
до фактичних обставин, які вже встановлені судом при розгляді
справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Зокрема, при розгляді справи встановлено, що договір застави не
ототожнюється з договором відчуження заставленого майна, не є
імперативною умовою договору застави, оскільки згідно ст.17 Закону
України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
за заставодавцем зберігається
право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено
договором або Законом, згідно ст.20 Закону України "Про Заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
право звернення стягнення на предмет застави виникає в
зв'язку з невиконанням зобов'язання, таке право не є обов'язковим
для заставодержателя.
ВГС України зазначає, що договір застави майна не передбачає
автоматичний перехід права власності на спірне майно, яке
знаходиться у податковій заставі, не виключає наступної застави
заставленого майна, що не суперечить ст. 18 Закону України "Про
заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
. При цьому касаційна інстанція вказує на
обмеження терміну перебування майна у податковій заставі,
пріоритетності цивільно-правових відносин між сторонами спору та
враховує, що податкова інспекція право на звернення стягнення на
майно, яке знаходиться у податковій заставі з ХХ.09.2002 р. не
підтвердила, спір не носить публічно-правовий характер, Закон
України про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами , який регулює податкову
заставу від ХХ.12.2000р ,зворотньої сили не має.
Касаційна інстанція звертає увагу на те, що судами першої та
апеляційної інстанції на підставі представлених доказів
встановлено, що майно передане у заставу в органах БТІ не
зареєстровано, безпосередньо із землею не пов'язано, а отже не
відноситься до нерухомого майна.
Встановлення інших обставин згідно яких спірне майно може бути
віднесено до нерухомого майна до компетенції суду касаційної
інстанції не відноситься.
Вищий господарський суд України розглядає право сторони на
передачу майна у заставу як один із видів, забезпечення виконання
зобов'язання нарівні з такими видами забезпечення як гарантія,
порука, неустойка, іншими видами забезпечення виконання договірних
зобов'язань, та вказує на право сторони у їх застосуванні при
укладанні договорів згідно ст.ст. 178-196 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Що стосується перевищення повноважень директора при укладенні
договору застави, то ВГС України констатує, що згідно посвідченого
у нотаріальному порядку договору застави нотаріусом перевірені
повноваження посадової особи, належність майна заставодателю. Дії
нотаріуса у встановленому порядку не оскаржені, встановлення
факту, що директор позивача діяв з перевищенням повноважень є по
суті встановленням нових обставин справи на підставі іншої оцінки
представлених доказів, зокрема наданої довіреності та статуту, що
суперечить ст. 111 -7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлені обставини згідно
яких процес розміщення акцій позивача завершено, певна частка
акцій залишилася у власності держави, що не позбавляло право
позивача щодо передачі майна у заставу на загальних засадах,
оскільки завершення приватизації свідчить про відсутність
необхідності звертатися до органу приватизації з відповідним
клопотанням про згоду на укладення договору застави.
Виходячи з викладеного ВГС України констатує, що з урахуванням ст.
111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
України ВАТ "ХХХ" не доведено
обгрунтованість скасування судових рішень шляхом іншого тлумачення
касаційною інстанцією спірних у застосуванні норм закону, а
натомість заявлені вимоги щодо відхилення доведених судами першої
та апеляційних інстанцій обставин справи і як наслідок
застосування іншого законодавства.
У засіданні суду ВАТ "ХХХ" борг перед ВАТ "УУУ" виходячи з
укладених договорів, що спричинило підписання договорів застави
визнає. Зазначене підтверджує виникнення правових підстав для
укладання договору застави.
Касаційна інстанція погоджується із тим, що вимоги зустрічного
позову із первісним позовом не пов'язані, а отже в цій частині
постанова апеляційного господарського суду зміні не підлягає.
По справі оголошувалась перерва до ХХ.03.2003р.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
постановив:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду у справі №
000 від ХХ.11.2002 р. залишити без зміни, а касаційну скаргу без
задоволення.