ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.03.2003 Справа N 04/238-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
В. Цвігун
за участю представників:
позивача Ісаков М. Г. - дов. від 21.02.2003 p.
відповідача Яловенко Н. М. - дов. від 07.11.2002 p.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Харкова
на постанову від 21.11.2002 p. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 04/238-02 господарського суду Харківської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ
Інтервест"
до - Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Харкова
- Відділення Державного казначейства у
Ленінському районі м. Харкова
про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення №
0003622310/0 від 01.08.2002 p., розпорядження № 34/23-1 від
02.08.2002 ДПІ у Ленінському районі м. Харкова та стягнення 170291
грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивачем заявлені до суду вимоги про визнання недійсними
податкового повідомлення-рішення № 0003622310/0 від 01.08.2002,
розпорядження № 34/23-1 від 02.08.2002 ДПІ у Ленінському районі м.
Харкова та стягнення 170291 грн. бюджетної заборгованості.
Підставою для прийняття оспорюваного рішення ДПІ став акт
перевірки від 15.07.2002 № 182/23-104/30753578, в якому
зафіксовано заниження податкових зобов'язань з податку на додану
вартість при здійсненні експортних операцій, що виявилось у
неправомірному застосуванні нульової ставки податку при реалізації
товарно - матеріальних цінностей за межі митної території України,
експорт яких, здійснено іншою, ніж позивач особою.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.09.2002
(суддя А. М. Григоров) позовні вимоги задоволено повністю шляхом
визнання недійсними податкового повідомлення-рішення №
0003622310/0 від 01.08.2002, розпорядження № 34/23-1 від
02.08.2002 ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, а також вирішено
стягнути з державного бюджету 170291 грн. бюджетної заборгованості
з податку на додану вартість та стягнути з ДПІ у Ленінському
районі м. Харкова витрати по сплаті державного мита (1785 грн.),
на інформаційно - технічне забезпечення (118 грн.), на оплату
послуг адвоката (15000 грн.).
Рішення суду мотивовано тим, що донарахування позивачу спірним
рішенням податкового зобов'язання з ПДВ, застосування штрафної
санкції та зменшення бюджетного відшкодування суперечить
положенням підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки судом
встановлено факт перетину товаром митного кордону України.
Мотивуючи рішення, господарський суд з посиланням на пункт 8.1
статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначив також про обов'язковість відшкодування
податку на додану вартість протягом 30 календарних днів з дня
подання розрахунку експортного відшкодування в разі здійснення
платником операцій з вивезення товарів за межі митної території
України.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Харкова Харківський апеляційний
господарський суд (судді: Філатов Ю. М. - головуючий, Бабакова Л.
М., Кравець Т. В.), переглянувши рішення господарського суду
Харківської області від 19.09.2002 в апеляційному порядку,
постановою від 21.11.2002 залишив його без зміни з тих же підстав.
ДПІ у Ленінському районі м. Харкова подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Харківського апеляційного господарського суду, в якій просить
рішення та постанову у справі скасувати, у задоволенні позовних
вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема,
підпункту 6.2.1 статті 6, підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яке виявилось, на
думку скаржника, у відсутності підстав для застосування позивачем
нульової ставки до операцій з продажу товарів, оскільки вивезення
товару за межі митної території України здійснювалось іншою
особою.
Крім того, скаржник також вважає, що, оскільки управління наявними
коштами Державного бюджету покладено на органи Державного
казначейства, податкова інспекція не є належним відповідачем по
такій категорії спорів як відшкодування з бюджету сум податку на
додану вартість.
В касаційній скарзі також вказується на порушення судом
процесуальних вимог в частині розподілу судових витрат, оскільки
позивачем не доведено розумної обґрунтованості та співрозмірності
суми у розмірі 15000 грн., сплачених адвокату за надання послуг
при розгляді справи.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутнього
в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до підпункту 6.2.1. підпункту 6.2. статті 6 вказаного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції з продажу товарів, що були вивезені
(експортовані) платником податку за межі митної території України,
оподатковуються за нульовою ставкою.
Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за
межі митної території України в разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчено належно оформленою вантажною митною
декларацією.
Вимоги щодо оформлення цього документу визначені Постановами
Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 "Про затвердження
Положення про вантажну митну декларацію" ( 574-97-п ) (574-97-п)
та від
01.03.2002 № 243 "Про вдосконалення механізму відшкодування
заборгованості з податку на додану вартість за операціями з
експорту продукції" ( 243-2002-п ) (243-2002-п)
, Інструкцією про порядок
заповнення вантажної митної декларації ( z0443-97 ) (z0443-97)
, затвердженої
наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307,
Порядком заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до
митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення
(вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі
( z0469-98 ) (z0469-98)
, затвердженого наказом Державної митної служби
України від 30.06.1998р. № 380.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та
апеляційної інстанції, вивіз товару за межі митного кордону
України підтверджений належно оформленими вантажними митними
деклараціями, поданими позивачем до ДПІ у Ленінському районі м.
Харкова, в яких позивач вказаний як особа, відповідальна за
фінансове врегулювання (графа 9), та є відмітки митниці про
перетин товаром митного кордону відповідно до вимог Постанови
Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення механізму
відшкодування заборгованості з податку на додану вартість за
операціями з експорту продукції" ( 243-2002-п ) (243-2002-п)
, що не оспорюється
ДПІ та відображено в акті перевірки.
Позивач відповідно до підпункту 7.3.1 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
включив податкові
зобов'язання по проведених господарських операціях до декларації з
податку на додану вартість за травень 2002 року, визначивши їх за
нульовою ставкою.
Оскільки застосування нульової ставки податку на додану вартість
до операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані)
платником податку за межі митної території України, передбачено
підпунктом 6.2.1 статті 6 названого Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, місцевий
та апеляційний господарські суди дійшли правомірного висновку про
відсутність підстав для донарахування позивачу податкового
зобов'язання по вказаних операціях за ставкою 20% спірним рішенням
ДПІ та зменшення експортного бюджетного відшкодування, на виплати
якого позивач мав право у цьому ж звітному податковому періоді
відповідно до статті 8 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що суми податку,
які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь - яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
Відповідно до законодавства про оподаткування така сума, як
надміру сплачена, підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України, зокрема, згідно з пунктом 8.1. статті
8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересиланням)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт)
і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками
податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування
протягом 30 календарних днів з дня подання розрахунку.
Таким чином, колегія суддів визнає обгрутнованим висновок суду
першої та апеляційної інстанції про невідповідність оспорюваного
рішення ДПІ вимогам чинного законодавства та безпідставність
зменшення суми бюджетного відшкодування.
Судова колегія вважає, що твердження ДПІ у Ленінському районі м.
Харкова про те, що вона не може бути відповідачем у спорі про
стягнення експортного бюджетного відшкодування ґрунтуються на
помилковому тлумаченні приписів податкового та бюджетного
законодавства.
Крім того, доводи касатора стосовно неповноти з'ясування судами
першої та апеляційної інстанції обставин даної справи щодо наданих
позивачу юридичних послуг адвокатом А.А.А. спростовується
матеріалами справи, оскільки факт надання адвокатських послуг був
встановлений вказаними судами при розгляді справи, про що
зазначено в рішенні та постанові у даній справі. Розподіл судових
витрат здійснено судом на підставі статті 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
правомірно, а тому
відсутні правові підстави для зміни чи скасування судових рішень в
цій частині.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2002 p.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
21.11.2002 p. у справі № 04/238-02 господарського суду Харківської
області залишити без зміни, а касаційну скаргу ДПІ у Ленінському
районі м. Харкова - без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т. Дроботова
В. Цвігун