ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2003 Справа N 20-8/251
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши матеріали касаційної скарги ДП “С” Державного
департаменту рибного господарства
на ухвалу Севастопольського господарського суду від 05.08.2003
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 12.09.2003
у справі № 20-8/251
за позовом Акціонерного товариства із прощеною системою
управління “Ф”
до 1.ДП “СУР”;
2. ДП “С” Державного департаменту рибного господарства
про визнання угоди недійсною
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.08.2003р.
по справі № 20-8/251 суд заборонив: Державному підприємству
“Севастопольській рибодобувної компанії” вчиняти відчуження
судна БАТМ “ГК”, а також передавати його третім особам;
Інспекції Головного державного реєстратора флоту України та
капітану Севастопольського морського рибного порту вчиняти
видачу судового патенту та здійснювати дії по реєстрації
(перереєстрації) права власності на БАТМ “ГК”; вихід морського
транспортного засобу БАТМ “ГК” серійний номер 539, рік
будівництва 1983, державний номер М370033 із акваторії
Севастопольського морського рибного порту.
Ухвала суду мотивована тими обставинами, що заборгованість
відповідача перед позивачем не погашена, право звернення з
позовом виникає в силу
ст. 20 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
, вимоги
Консульського статуту України щодо легалізації документів
позивачем не порушені.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 12.09.2003р апеляційні скарги Державного підприємства “СК”
та Державного підприємства “СУР” задоволені частково.
Ухвала змінена, резолютивна частина викладена в такій редакції:
1. Заборонити ДП “С” здійснювати відчуження судна “КР” (на
даний час назва змінена на БАТМ “ГК”, серійний номер 539, рік
будівництва 1983, державний номер М370033), а також передавати
його третім особам.
2. Заборонити вихід морського транспортного засобу судну “КР”
(на даний час – БАТМ “ГК”) за межі територіальних вод України.
Державне підприємство “С” просить постанову апеляційного суду та
ухвалу господарського суду по цій справі скасувати, оскільки
предметом позову АТ з спрощеною системою управління “Ф” є
визнання угоди по відчуженню судна БАТМ “ГК” (“КР”) недійсною,
позивач на підставі ст. 66 Господарсько-процесуального Кодексу
України подав клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення
позову.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін,
суд встановив наступне:
Відчуження судна, а також передача його третім особам не може
ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення
господарського суду, оскільки рішенням може бути визнано
недійсність угоди. Тим більше, ніяким чином не може ускладнити
виконання рішення вихід судна за межі територіальних вод
України.
Державне підприємство “С”, не може вчиняти відчуження судна БАТМ
“ГК” (“КР”) з наступних підстав: термін “відчуження” передбачає
тільки такі дії як дарування, міна, продаж (як зафіксовано в
Наказі Державної митної служби України “Про затвердження правил
митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та
агрегатів, які переміщуються через митну територію України” від
25.06.1999 року № 393, Розділ “Терміни” – “відчуження – продаж,
дарування, міна). Мета та види діяльності ДП “С” не передбачають
можливість продажу, міни або дарування судна;
Згідно із ст. 225 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
“право
продажу майна, окрім випадків примусового продажу, належить
власнику”.
ДП “С” не є власником судна, воно належить підприємству на праві
повного господарського відання. Здійснюючи право повного
господарського відання підприємство володіє, користується та
розпоряджається певним майном, вчиняючи відносно останнього дії,
які не протирічать закону та меті діяльності підприємства
(продаж судна Державним підприємством протирічить Статуту
підприємства і закону, який не надає такого права – продавати
майно, власником якого підприємство не є) – стаття 37 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
Згідно статей 54, 57 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
при подачі позовної заяви позивач додає
перелік документів та інших доказів, на яких ґрунтуються позовні
вимоги. До таких згідно позовної заяви АТ “Ф” належить акт
звірки взаєморозрахунків сторін від 11.05.2001 р., відзив ДП
“СУР” від 11.05.2001 р. на претензію від 10.05.2001 р., договір
застави від 10.05.2003 р. В ході ознайомлення із матеріалами
справи 04.11.2003 року вказані документи в справі № 20-8/251
були відсутні.
В матеріалах справи відсутні первинні документи, які свідчать
про виникнення обставин, пов’язаних із існуванням боргу між
резидентом та нерезидентом, договір застави від 10.05.2001, на
який посилається позивач, господарський суд міста Севастополя та
Севастопольський апеляційний суд вже був предметом судового
дослідження (постанова Вищого господарського суду України від
19.03.2002р. по справі № 20-6/2001, ухвала Верховного Суду
України від 06.06.2002р. по цій же справі), якими цей договір
застави був визнаний недійсним.
Згідно з ст. 66 Господарсько-процесуального Кодексу України
заходи щодо забезпечення позову здійснюються тільки в разі
необхідності, оскільки безпідставне вжиття таких заходів може
призвести до порушень прав та інтересів відповідача, більше
того, заподіяти йому матеріальну шкоду. Забезпечення позову не
може припиняти виробничу діяльність підприємства та заподіяти
йому матеріальну шкоду.
За таких обставин, суд не мав правових підстав для застосування
ст. 66 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та забороняти відповідачу здійснювати відчуження судна БАТМ
“ГК”, передавати його третім особам та забороняти вихід
морського транспортного засобу БАТМ “ГК” з акваторії
Севастопольського морського рибного порту або за межі
територіальних вод України.
Крім того, судом не враховані вимоги ст. 60 розділу VII Закону
України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
, в частині визначення чи може
спірне майно бути предметом договору застави.
Таким чином, ухвала господарського суду м. Севастополя від
05.08.2003 та постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 12.09.2003 не відповідають вимогам
процесуального закону, а тому підлягають скасуванню.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Державного підприємства “С” задовольнити.
2.Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
по справі № 20-8/251 від 12.09.2003р. та ухвалу господарського
суду міста Севастополя від 05.08.2003р. у справі № 20-8/251
скасувати.
3.Справу передати до господарського суду м. Севастополя для
розгляду по суті.