ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2003 Справа N 8/199
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.
суддів : Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в
особі філії - Газопромислового управління
"Полтавагазвидобування"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
14.11.02 p.
у справі господарського суду Донецької області
за позовом ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в
особі філії - Газопромислового управління
"Полтавагазвидобування"
до Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу"
про стягнення 12 399 552, 08 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: А.А.А.- дов. № 2-343д від 26.12.02 p.
від відповідача: Б.Б.Б. - дов. № 11-2002 від 14.02.02 p.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 17.07.02 господарського суду Донецької області
відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення
заборгованості за наданий природний газ.
Постановою від 14.11.02 Донецького апеляційного господарського
суду дане рішення залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 404 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, на підставі якої позивачем заявлено
позов, комітент вправі вимагати від комісіонера передачі всього,
що ним було одержано по виконанні доручення, а також передачі всіх
прав до 3-ої особи, які випливають з угоди, укладеної комісіонером
з цією особою.
Не погоджуючись з судовими рішеннями газопромислове управління
"Полтавагазвидобування" звернулось у Вищий господарський суд
України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись
на те, що відповідно до ст. 398 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
майно, що надійшло до комісіонера від комітента, або
набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього,
тобто природний газ отриманий за договором комісії № 12/97мс від
07.03.97 Українським газоресурсним консорціумом і переданий
останнім відповідачу також за договором комісії № 2/97 від
21.01.97 залишився у власності позивача. Відповідач не довів
обставин про укладення з третьою особою угоди, укладений ним за
рахунок комітента, що мають значення для справи, а суд їх визнав
встановленими.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Підприємством "Полтавагазпром" (правонаступником всіх прав та
обов'язків якого відповідно до наданих документів є позивач) та
Українським газоресурсним консорціумом 07.03.97 укладений договір
комісії №12/97мс.
21.01.97 Українським газоресурсним консорціумом укладений договір
комісії №2/97мс з відповідачем.
На виконання договору №12/97мс позивач протягом березня-червня
1997 року передав Українському газоресурсному консорціуму
природний газ в кількості 287795,53 тис. м. куб., який останнім
був переданий відповідачу на підставі договору №2/97мс за актами
приймання-передачі.
Господарським судом Полтавської області встановлено, що внаслідок
укладення договорів комісії №12/97мс та №2/97мс поставлений
позивачем на адресу Українського газоресурсного консорціуму
природний газ в кількості 287795.53 тис. м. куб. був переданий
відповідачу для укладення останнім угод, щодо реалізації
природного газу споживачам України.
За приписами ст. 404 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
комітент вправі вимагати від комісіонера передачі всього, що ним
було одержано по виконанні доручення, а також передачі всіх прав
до третьої особи, які випливають з угоди, укладеної комісіонером з
третьою особою. Комісіонер зобов'язаний представити комітентові та
передати йому все отримане за виконаним дорученням.
Частиною 2 ст. 402 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
визначено, що комітент не відповідає перед комісіонером за
виконання третьою особою угоди, укладеної ним за рахунок
комітента. Тобто, відповідач як комітент взагалі не може бути
відповідачем за зобов'язаннями щодо сплати вартості отриманого ним
за договором №2/97мс природного газу.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд Донецької області обґрунтовано відмовив позивачу
у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач на підтвердження
своїх позовних вимог не надав відповідних документів, які повинні
були бути предметом дослідження в судовому засідання
господарського суду.
Договір №2/97мс укладений між відповідачем та Українським
газоресурсним консорціумом. Позивач, як сторона в цій угоді, не
визначений.
Тобто, позивач, як комісіонер за договором №І2/97мс, може вимагати
від Українського газоресурсного консорціуму передачі йому права
вимоги до відповідача за договором №2/97мс.
Угодою про уступку права вимоги №15-97/мс-337/97-154-уст від
24.03.97 позивачу було передано Українським газоресурсним
консорціумом право вимоги до відповідача за договором №2/97мс на
суму 7200000,00 доларів США. Проте, відповідно до наданого
відповідачем протоколу-погодження від 08.05.97 актів вексельного
платежу від 08.05.97 №№270, 271, 272 та акту приймання-передачі
векселів від 08.05.97 зобов'язання, що виникли за вказаною угодою
були сторонами припинені.
Інших угод, що підтверджують передачу позивачу права вимоги
Українського газоресурсного консорціуму до відповідача за
договором №2/97мс, позивачем суду не надано.
За таких обставин господарський суд Донецької області правомірно
дійшов висновку, що позивачем не доведений факт порушення його
законних прав і обов'язків з боку відповідача, внаслідок чого, за
вимогами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у позивача відсутні правові підстави для заявлення
вимог до відповідача.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 14.11.02 p. Донецького апеляційного господарського
суду зі справі № 8/199 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко