ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.02.2003                                       Справа N 10/339

   Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                  Перепічая В.С. (головуючого),

                  Вовка І.В.,

                  Гончарука П.А.,

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

відкритого       акціонерного       товариства       "Березнівське

птахопідприємство"  на  рішення  господарського  суду  Рівненської

області  від  4  жовтня  2002  року  у  справі № 10/339 за позовом

прокурора  Березнівського  району  в  інтересах  держави  в  особі

Рівненського    обласного    дочірнього   підприємства   державної

акціонерної компанії "Хліб  України"  до  відкритого  акціонерного

товариства  "Березнівське птахопідприємство" про стягнення 1693,44

грн., -

                            ВСТАНОВИВ:

3 вересня 2002 року прокурор  Березнівського  району  в  інтересах

держави  в  особі  Рівненського  обласного дочірнього підприємства

державної  акціонерної  компанії  "Хліб  України"   звернувся   до

господарського  суду  Рівненської  області з позовом до відкритого

акціонерного  товариства  "Березнівське   птахопідприємство"   про

стягнення  заборгованості  у  розмірі  1693,44 грн.  за поставлені

товарно-матеріальні цінності згідно з накладною від 7 травня  1999

року.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 4 жовтня 2002

року (суддя Юрчук М.І.) позов задоволено.  Стягнуто з  відповідача

на   користь   позивача   1693,44  грн.  заборгованості,  51  грн.

державного  мита  та  118  грн.  витрат  за  інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

У касаційній  скарзі  ВАТ "Березнівське птахопідприємство" просить

скасувати постановлене судове рішення та постановити нове рішення,

яким  у  позові  відмовити,  мотивуючи  це  тим,  що  судом першої

інстанції неправильно застосовані норми матеріального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача,  вивчивши матеріали

справи  та  обговоривши доводи касаційної скарги,  суд вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається  з  матеріалів  справи  і  було  встановлено  судами

попередніх  інстанцій,  7 травня 1999 року відповідачем отримано у

позивача за накладною без номера засоби захисту рослин - гроділ  у

кількості  0,8 кг на загальну суму 1693,44 грн.  При цьому,  строк

оплати за товарно-матеріальні цінності сторонами не визначено.  25

грудня  2000  року  між  сторонами  було  укладено  договір № 1/16

реструктуризації боргів, згідно якого відповідач до 01 жовтня 2001

року зобов'язувався списати суму боргу в розмірі 1693,44 грн.

Згідно ст.  71  Цивільного  кодексу  України  ( 1540-06 ) (1540-06)
        загальний

строк для захисту права за  позовом  особи,  право  якої  порушено

(позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до  ст.  76  Цивільного  кодексу  України  ( 1540-06 ) (1540-06)
        

перебіг строку позовної  давності  починається  з  дня  виникнення

права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася

або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Виходячи з  встановлених  обставин,  місцевий  суд  вірно   дійшов

висновку щодо відсутності пропущення строку позовної давності.

Статтею 161 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
         встановлено, що

зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в  установлений

строк відповідно до вказівок закону,  акту планування, договору, а

при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог,  що звичайно

ставляться.

Доводи касаційної  скарги  стосовно того,  що ст.ст.  4,  41,  151

Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
         не  визначають  договір  як

вимогу про виконання зобов'язання відповідно до ст.  165 вказаного

Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  ґрунтуються на неправильному розумінні  норм

чинного законодавства України, а тому не беруться судом до уваги.

Рішення місцевого    суду    постановлене   з   дотриманням   норм

процесуального та матеріального права,  відповідає  матеріалам  та

фактичним  обставинам справи,  а тому підстави для його скасування

відсутні.

Враховуючи наведене,  керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11

Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий

господарський суд України -

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу   залишити    без    задоволення,    а    рішення

господарського  суду  Рівненської області від 4 жовтня 2002 року у

справі № 10/339 без змін.

Головуючий Перепічай В.С.

Судді      Вовк І.В.

           Гончарук П.А.