ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.02.2003                                        Справа N 9/263

   Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                  Перепічая В.С. (головуючого),

                  Вовка І.В.,

                  Гончарука П.А.,

розглянувши у   відкритому  судовому  засіданні  касаційну  скаргу

відкритого  акціонерного  товариства   "Галантерея"   на   рішення

господарського  суду Чернігівської області від 4 вересня 2002 року

та постанову Київського апеляційного господарського  суду  від  17

жовтня  2002  року  у  справі  №  9/263  за  позовом  товариства з

обмеженою  відповідальністю  "Юніон"  до  відкритого  акціонерного

товариства  "Галантерея"  про  усунення  перешкод  в  користуванні

приміщенням, -

                            ВСТАНОВИВ:

18 липня 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юніон"

(далі   -   ТОВ   "Юніон")   звернулось   до  господарського  суду

Чернігівської  області  з  позовом  до   відкритого   акціонерного

товариства  "Галантерея"  (далі  -  ВАТ "Галантерея") про усунення

перешкод в  користуванні  приміщенням,  посилаючись  на  порушення

відповідачем договірних зобов'язань,  обумовлених договором оренди

нежилих  приміщень  від  22  травня  2000  року,   укладеним   між

сторонами.

Рішенням господарського  суду  Чернігівської області від 4 вересня

2002 року (суддя Івченко  С.М.),  залишеним  без  змін  постановою

Київського  апеляційного  господарського  суду  від 17 жовтня 2002

року (судді Фролова Г.М., Бакуліна С.В., Полянський А.Г.), позовні

вимоги задоволені.  Зобов'язано ВАТ "Галантерея" усунути перешкоди

в  користуванні  ТОВ  "Юніон"  орендованими  за  договором  оренди

нежилих  приміщень  від 22 травня 2000 року приміщеннями загальною

площею 3000 кв.м,  що знаходяться за адресою:  м.  Чернігів,  вул.

Ч-ська,  88, шляхом забезпечення вільного доступу до них. Стягнуто

з ВАТ "Галантерея" на користь ТОВ "Юніон" 85 грн.  держмита та 118

грн.   витрат  по  інформаційно-технічному  забезпеченню  судового

процесу.

У касаційній   скарзі   ВАТ   "Галантерея"    просить    скасувати

постановлені  судові  рішення,  постановити  нове рішення,  яким у

позові відмовити, мотивуючи це тим, що судами попередніх інстанцій

неправильно застосовані норми матеріального права,  порушені норми

процесуального права.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги,

суд  вважає,  що  касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких

підстав.

Як вбачається  з  матеріалів  справи  і  було  встановлено  судами

попередніх  інстанцій,  22  травня  2000  року  між сторонами було

укладено договір б/н оренди нежитлових приміщень.

Відповідно до  п.  2.4  договору  відповідач   зобов'язувався   не

перешкоджати своїми діями позивачу в здійсненні останнім статутної

діяльності і в користуванні об'єктом оренди.

Судами попередніх інстанцій  встановлено,  що  доказів  розірвання

вказаного  договору,  припинення  його дії та повернення орендарем

орендодавцеві чи визнання договору недійсним у судовому порядку не

надано,  строк  дії  договору  встановлено до 31 грудня 2044 року,

однак відповідачем вчиняються перешкоди в  користуванні  позивачем

орендованими приміщеннями.

Відповідно до  ст.  161  Цивільного  кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        

зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в  установлений

строк відповідно до вказівок закону,  акту планування, договору, а

при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог,  що звичайно

ставляться.

Згідно ст.  6  Цивільного  кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          захист

цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, зокрема

шляхом визнання цих прав;  відновлення становища,  яке існувало до

порушення права, і припинення дій, які порушують право.

Виходячи з встановлених обставин,  місцевий  та  апеляційний  суди

вірно дійшли висновку про те,  що позовні вимоги щодо зобов'язання

відповідача забезпечити вільний доступ  до  орендованих  приміщень

підлягають задоволенню.

Твердження касаційної скарги щодо неправильного застосування судом

ст.  48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
          ґрунтуються  на

неправильному  розумінні вказаної норми,  а тому не можуть братись

судом до уваги.

Рішення місцевого та постанова апеляційного судів  постановлені  з

дотриманням    норм   процесуального   та   матеріального   права,

відповідають матеріалам та фактичним  обставинам  справи,  а  тому

підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної  скарги  не  спростовують  висновків  попередніх

судових інстанцій.

Враховуючи наведене,  керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11

Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий

господарський суд України -

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення,  а постанову Київського

апеляційного  господарського суду від 17 жовтня 2002 року у справі

№ 9/263 та рішення господарського суду Чернігівської області від 4

вересня 2002 року у справі № 9/263 без змін.

Головуючий Перепічай В.С.

Судді      Вовк І.В.

           Гончарук П.А.