ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12.02.2003 Справа N 2-17/6721-2002
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.-
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П.
розглянув касаційну скаргу Феодосійського підприємства із
забезпечення нафтопродуктами, м. Феодосія Автономної Республіки
Крим (далі - Феодосійське підприємство із забезпечення
нафтопродуктами)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 26.11.2002 p.
зі справи № 2-17/6721 -2002
за позовом Придніпровської залізниці, м. Дніпропетровськ (далі -
Придніпровська залізниця)
до Феодосійського підприємства із забезпечення нафтопродуктами
про стягнення плати за користування вагонами у сумі 94344 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: А.А.А.
відповідача: Б.Б.Б.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами просить
скасувати постанову апеляційної інстанції від 26.11.2002, а ухвалу
суду першої інстанції від 05.09.2002 у цій справі залишити без
змін. Скарга мотивована тим, що апеляційною інстанцією не
досліджено як докази у справі відомості плати за користування
вагонами (контейнерами), порушено правило статті 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України)
про допустимість доказів, а також вимоги норм Цивільного кодексу
Української РСР про представництво і довіреність.
Перевіривши правильність застосування апеляційною інстанцією норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для скасування
постанови апеляційної інстанції.
Причиною спору у справі є питання про наявність підстав для
стягнення плати за користування вагонами згідно з вимогами статті
119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (далі -
Статут залізниць України).
Ухвалою від 21.05.2002 господарський суд Автономної Республіки
Крим порушив провадження у справі і витребував у позивача докази,
у тому числі, зокрема, про повноваження представника відповідача,
який підписав відомості плати за користування вагонами (далі -
відомості).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
05.09.2002 позов залишено без розгляду на підставі пункту 5
частини першої статті 81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Мотивом ухвали
зазначено те, що позивач без поважних причин не подав витребувані
ухвалою господарського суду від 21.05.2002 докази про повноваження
представника відповідача, який підписав відомості.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
26.11.2002 (судова колегія у складі: головуючий - Горошко Н.П.,
судді - Сотула В.В., Маслова З.Д.) скасовано ухвалу господарського
суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2002, а справу
направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова
апеляційної інстанції мотивована тим, що витребувані судом першої
інстанції докази про повноваження представника сторони, який
підписав відомості, не є необхідними для вирішення спору по суті.
На думку цієї інстанції відомості є вторинними документами, що
складаються на підставі актів про затримку вагонів форми ГУ-23а
( z0165-99 ) (z0165-99)
та актів загальної форми ГУ-23 ( z0165-99 ) (z0165-99)
. Крім
того, до ціни позову включено суми за відомостями, які
представником відповідача не підписувались.
Апеляційна інстанція дала правильну юридичну оцінку питання, що
виникло у процесі вирішення спору у справі.
Згідно із статтею 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
за
користування вагонами і контейнерами залізниці
вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних
колій, портами, організаціями, установами, громадянами -
суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок
визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та
звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки
забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці,
встановлюється Правилами.
Відповідно до пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами
( z0165-99 ) (z0165-99)
, що затверджені наказом Міністерства транспорту
України від 25.02.99 р. № 113 (далі - Правила), облік часу
користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за
користування ними провадиться на станції відправлення та
призначення за "Відомістю плати за користування вагонами
(контейнерами)" форми ГУ-46 (додаток 1 ( z0165-99 ) (z0165-99)
), яка
складається на підставі "Пам'яток про користування вагонами
(контейнерами)" форми ГУ-45 (додаток 2 ( z0165-99 ) (z0165-99)
), "Актів про
затримку вагонів" форми ГУ-23а (додаток 3 ( z0165-99 ) (z0165-99)
), "Актів
загальної форми ГУ-23" (додаток 6 ( z0165-99 ) (z0165-99)
). А відповідно до
пункту 4 Правил відомості плати за користування вагонами
(контейнерами) ( z0165-99 ) (z0165-99)
складаються на вагони, що подаються
під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу
перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження і
містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову
роботу та за подавання й забирання вагонів. Відомості плати за
користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися
начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди
пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що
встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних,
зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний
підписати відомість із зауваженнями.
Отже докази про повноваження представника відповідача, який є
вантажовласником, у його правовідносинах з позивачем щодо
складання відомостей дійсно не є необхідними для вирішення спору у
цій справі по суті. Згідно із статтею 75 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу
може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Відповідно до
пункту 7 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від
23.08.94 № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування
статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України"
( v_612800-94 ) (v_612800-94)
при вирішенні питання щодо залишення позову без
розгляду (стаття 81 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
) господарським судам слід мати
на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті ( 1798-12 ) (1798-12)
можливо
лише за наявності умови, що витребувані документи дійсно необхідні
для вирішення спору.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-11, 111-13
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
26.11.2002 p. у справі № 2-17/6721-2002 залишити без змін, а
касаційну скаргу - без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко