ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12.02.2003 Справа N 1/769-20/367
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.-
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Державний ощадний банк України" в особі Сокальського відділення №
6333, м. Сокаль Львівської області (далі - ВАТ "Держощадбанк
України")
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.11.2002 p.
зі справи № 1/769-20/367
за позовом ВАТ "Держощадбанк України"
до багатопрофільного приватного малого підприємства "Сатурн-М", м.
Сокаль Львівської області (далі - підприємство "Сатурн-М")
про стягнення 7 678 грн. заборгованості за кредитним договором.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: А.А.А.,
відповідача: Б.Б.Б.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Гутьєва
В.В.) від 30.08. - 02.09.2002, залишеним без зміни постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2002
(судова колегія у складі: головуючий - Давид Л.Л., судді -
Зданкевич З.І., Кузь В.Л.), у задоволенні позову відмовлено та
визнано недійсними додаткові угоди від 20.05.1997 та від
21.08.1997 про зміну умов кредитного договору від 21.11.1996 № 54,
укладеного сторонами у справі.
Зазначені рішення судових інстанцій мотивовано тим, що ВАТ
"Держощадбанк України" пропустив без поважних причин строк
позовної давності, а додаткові угоди від 20.05.1997 та від
21.08.1997 про зміну умов кредитного договору від 21.11.1996
визнано недійсними з огляду на те, що ці угоди укладено від імені
підприємства "Сатурн-М" особою, не уповноваженою на укладення
угод.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ
"Держощадбанк України" просить скасувати рішення судових інстанцій
у цій справі, а позов задовольнити. Скарга мотивується тим, що
судові інстанції неправильно застосували положення пункту 2 статті
83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
- ГПК України) та встановили факт звільнення В.В.В. з посади
директора підприємства "Сатурн-М" без достатніх доказів, чим
порушили вимогу пункту 3 частини першої статті 104 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для скасування їх судових рішень та
передачі справи на новий розгляд.
Судовими інстанціями у справі встановлено:
- сторонами у справі було укладено кредитний договір від
21.11.1996 № 54 про надання кредиту на суму 35 000 грн. зі строком
його повернення до 20.05.1997;
- сторонами укладені додаткові угоди від 20.05.997 та від
21.08.1997 про зміну умов кредитного договору від 21.11.1996 № 54,
якими продовжено строк повернення кредиту відповідно до 20.08.1997
та до 21.11.1997;
- зазначені додаткові угоди до кредитного договору від 21.11.1996
№ 54 були підписані від імені підприємства "Сатурн-М"
представником Тріскою І.Б. без належних повноважень, оскільки його
було звільнено з посади директора цього підприємства 25.04.1997.
Факту наступного схвалення додаткових угод підприємством
"Сатурн-М" не встановлено;
- ВАТ "Держощадбанк України" подано позовну заяву у суд першої
інстанції лише 25.09.2000, а отже позивачем пропущено строк
позовної давності;
- позивачем не обгрунтовано наявності у нього поважних причин
пропуску строку позовної давності.
Касаційна інстанція вважає обгрунтованими доводи скаржника про
порушення судовими інстанціями у цій справі норм процесуального
права про оцінку доказів у встановленні факту відсутності
повноважень у В.В.В. на укладання від імені підприємства
"Сатурн-М" додаткових угод від 20.05.997 та від 21.08.1997 про
зміну умов кредитного договору від 21.11.1996 № 54, якими
продовжено строк повернення кредиту відповідно до 20.08.1997 та до
21.11.1997.
Судові інстанції не оцінили у судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом. У разі застосування
статей 48 та 63 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
до спірних
правовідносин сторін суди мали перевірити установчі документи
підприємства "Сатурн-М" на предмет надання повноваження фізичним
особам на укладання угод від імені цієї юридичної особи. Згідно з
пунктом 9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України
від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає
її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона
укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих,
зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для
укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності,
якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим
правовим актом або установчими документами.
У рішеннях судових інстанцій з цієї справи не наведено результатів
дослідження ними установчих документів підприємства "Сатурн-М" з
питань надання повноважень фізичним особам на укладання угод від
імені цієї юридичної особи. А отже судовими інстанціями порушено
вимоги статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
про оцінку доказів і,
відповідно, не можуть вважатись повністю встановленими фактичні
дані, що входять до предмету доказування у справі.
Касаційна інстанція не вважає обгрунтованим довод позивача про
порушення судом першої інстанції пункту 2 статті 83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Хоча у позовній заяві не було заявлено вимоги про
визнання додаткових угод недійсними, господарський суд, приймаючи
рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині
пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить
законодавству, на підставі пункту 1 цієї статті ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Додаткові угоди від 20.05.1997 та від 21.08.1997 про зміну умов
кредитного договору від 21.11.1996 пов'язані з предметом спору у
цій справі.
У зв'язку з неповним встановленням обставин справа підлягає
передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний
ощадний банк України" зі справи № 1/769-20/367 задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 30.08. -
02.09.2002 p. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 20.11.2002 p. з цієї справи скасувати, а справу передати
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко