Спір визнання недійсним договору комісії - Матеріали постанови ВГСУ 02/766-1

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.03.2002 р. у справі №4 за позовом відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "ЛАП" (далі ВАТ "ЛАТП") до відкритого акціонерного товариства "Інвестиційна компанія "РК" (далі - ВАТ "ІК "РК", третя особа - приватне підприємство (ПП) "ДА" договір комісії від 14 червня 2001 року № К-19/2001, укладений між ПП "ДА" і ВАТ "ІК "РК" визнано недійсним на підставі ст.49 Цивільного кодексу (ЦК) України (435-15) .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2002 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач - ВАТ "ІК "РК" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить судові акти суду першої та другої інстанцій скасувати та позові відмовити.

Скаржник наполягає на тому, що укладення договору комісії не суперечить інтересам держави і суспільства. Саме укладання його не могло призвести до настання протиправних наслідків, оскільки комісіонер є лише посередником на ринку цінних паперів і його дії залежать виключно від попиту та пропозиції продажу.

Скаржник посилається і на порушення норм процесуального права, оскільки не залучивши до участі у справі Фонд державного майна України, на його думку, суд вирішив питання про права та обов'язки щодо третьої особи, яка згідно ст.21 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України (1798-12) не є стороною в судовому процесі.

Окрім того, скаржник вважає, що судом порушені вимоги ст.ст.32, 39 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , оскільки відповідно до п.57 Державної програми приватизації на 2000-2002 р.р. (z0484-00) ініціатива анулювання акцій покладається на Фонд державного майна України в порядку, визначеному цими нормами.

Вирішуючи даний спір, суди обох інстанцій послались на очевидний умисел сторін договору комісії, який полягає у тому, що при його укладанні відповідачам - ВАТ "ІК "РК" та ПП "ДА" були відомі приписи п.57 "Державної програми приватизації" (1723-14) від 18.05.2000 р. № 1723-11 щодо порядку продажу об'єктів групи "В" у 2000 році та можливі наслідки, якщо б акції у ході викупу не були реалізовані. Вони усвідомлювали протиправність укладуваної угоди та прагнули настання протиправних наслідків.

Зокрема, дії відповідачів при укладанні договору комісії були завідомо спрямовані на шкоду інтересам колективу ВАТ "ЛАТП", вони свідомо допускали настання протиправних наслідків, що суперечать інтересам суспільства, як сукупності людей, об'єднаних певними відносинами.

Окрім того, суд апеляційної інстанції покликався і на матеріали справи № 20/34, в межах якої визнано недійсним самий біржовий контракт № 0025/00000 від 27.06.2001р., згідно якого Фондом державного майна України було продано ВАТ "ІК "РК" пакет акцій позивача - ВАТ "ЛАТП" в кількості 540319 шт по ціні 0,14 грн. за одиницю на загальну суму 75644,66 грн. (а.с.160-161).

Як встановлено матеріалами даної справи (№ 4), оскаржуваний договір комісії № К-19/2001 від 14.06.2001 р. було укладено з метою придбання саме зазначеного пакету акцій комісіонером (відповідачем) - ВАТ "ІК "РК". Зокрема, у своєму рішенні від 07.03.2002 р. суд першої інстанції вказує таке.

У відповідності до пунктів 1.1., 1.2., 4.3.1, 4.3.2 договору комісії від 14.06.2001 р. №К-19/2001 р., на підставі якого вчинено біржовий контракт № 00254/00000 від 27.06.2001 р., в порушення ст.57 Державної програми приватизації на 2000-2002 рр., затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 №1723-ІІІ (1723-14) , наказів Фонду державного майна України від 24.07.2000 р. №1515 (z0484-00) , від 29.09.2000р., №2047 та Указу Президента України від 21.01.1998 р. №41/98 (41/98) , предметом цього договору являється придбання ВАТ "ІК "РК" для ПП "ДА" покету простих іменних акцій у емітента - ВАТ "ЛАТП" кількістю 540319 шт., вартістю не більше 75644,66 грн. (а.с.74).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 395 Цивільного кодексу України (435-15) визначає, що предметом договору комісії є угода чи угоди, які комісіонер укладає з третіми особами за рахунок комітента. Основним обов'язком комісіонера є виконання узятого на себе доручення відповідно до вказівок комітента і на умовах найвигідніших для комітента (ст.399 ЦК України (435-15) ). Комісіонер зв'язаний з комітентом умовами даного доручення. Водночас обов'язки однієї сторони є правами другої сторони.

Отже, укладаючи договір комісії, комітент переслідує певну мету, якої за своїми обов'язками, що випливають з природи договору комісії, досягає комісіонер.

Згідно з ч.ІІ ст.111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що їх не було встановлено або відхилено рішенням суду, як і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Тому доводи касаційної скарги щодо достовірності чи недостовірності доказів у справі та підстави їх прийняття чи відхилення судом колегією суддів Вищого господарського суду України не аналізувались, оскільки це не входить до її компетенції.

Судові інстанції на підставі зібраних доказів констатували, що відповідачі (сторони за договором комісії) усвідомлювали протиправність укладеної угоди та прагнули настання протиправних наслідків, що виразилося у незаконному відчуженні майна ВАТ "ЛАП" у процесі державної приватизації на шкоду інтересам колективу акціонерного товариства.

Отже вказану угоду було виконано. З огляду на це суд підставно дійшов висновку, що вона підпадає під ознаки ст.49 ЦК України (435-15) та визнав за необхідне передати в доход держави вартість пакету акцій.

Оскільки відчуженню підлягав пакет акцій акціонерного товариства з порушенням закону та інших нормативних актів, то суди обох інстанцій визнали, що шкоду заподіяно як акціонерному товариству у цілому, так і його акціонерам, яких було позбавлено права придбати цей пакет акцій.

Якщо акції в ході викупу не були реалізовані, то орган приватизації вносить на загальні збори акціонерів питання про зменшення статутного фонду та анулювання таких акцій відповідно до ст.ст.32 та 39 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) . З огляду на це, судом підставно визнано необхідним анулювання спірного пакету акцій через ВАТ "ЛАП", як механізм передачі їх вартості в доход держави.

Посилання скаржника на те, що вказане рішення зачіпає інтереси Фонду державного майна України є безпідставним, оскільки сам зазначений Фонд не звертався до суду із заявами чи клопотаннями щодо участі у справі чи перевірки прийнятих судових актів.

Окрім того, вказане рішення узгоджується з пунктом 12 Порядку викупу (z0484-00) , затвердженого наказом Фонду державного майна України від 24.07.2000 №1515 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.07.2000 р. за №484/4705, оскільки не позбавляє фонд можливості внести відповідне питання на загальні збори акціонерів.

За таких обставин, рішення господарського суду Львівської області від 07.03.2002 р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2002 р. прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства інвестиційної компанії "РК" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2002 р. у справі № 4 - без змін.