ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2003 Справа N Н27/46
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Добролюбової - головуючого
Т.Дроботової
В.Цвігун
за участю представників:
позивача Спичак А.В. - дов. від 12.03.02 р.
відповідача Данилов А.В. - дов. від 31.01.03 р.
Бервіна О.П. - дов. від 05.02.03р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Синельниківської об'єднаної державної податкової
інспекції
на постанову від 08.08.2002 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № Н27/46 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Комадитного товариства "Боксхолл Холдінгс
Лімітед" і компанія "ПФК "КонверсІнвест" (далі -
товариство)
до Синельниківської об'єднаної державної податкової
інспекції
третя особа Синельниківське міське відділення Державного
казначейства України
про зобов'язання надати висновок щодо відшкодування ПДВ у
розмірі 509501грн.та процентів за бюджетною заборгованістю у
розмірі 257589,06грн.
В С Т А Н О В И В
Товариство звернулось з позовом до господарського суду
Дніпропетровської області зобов'язати Синельниківську ОДПІ надати
на користь позивача висновок щодо відшкодування податку на додану
вартість за жовтень - грудень 1998р., січень - червень, серпень,
вересень і грудень 1999р., січень - березень, травень, червень,
листопад, грудень 2000р., січень - квітень 2001р. на суму
509501грн. та процентів за бюджетною заборгованістю в розмірі
257589,06грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
14.05.2002р. (суддя Татарчук В.О.) позовні вимоги задоволені
частково, а саме вирішено зобов'язати Синельниківську ОДПІ надати
на користь позивача висновок щодо відшкодування податку на додану
вартість у сумі 167070грн. та процентів на бюджетну заборгованість
в розмірі 257589грн.
Провадження у справі в частині зобов'язання надати висновок щодо
відшкодування ПДВ у сумі 342431грн. припинено за відсутністю
предмету спору, так як рішенням Синельниківської ОДПІ № 1 від
11.04.2002р. списано вказану суму заборгованості з державного
бюджету на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 244 від
01.03.2002р. "Про списання заборгованості державного бюджету по
відшкодуванню ПДВ, що утворилася станом на 01.01.2001р."
( 244-2002-п ) (244-2002-п)
.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем були виконані всі
необхідні дії, які потрібні для відшкодування ПДВ, а тому
Синельниківська ОДПІ повинна була на підставі підпунктів 7.7.1,
7.73 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у встановлений термін виконати свої
обов'язки по наданню висновку.
За апеляційною скаргою Синельниківської ОДПІ Дніпропетровський
апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 14.05.2002р. і постановою від
08.08.2002р. залишив його без змін з тих же підстав.
Синельниківська ОДПІ подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 08.08.2002р., в якій просить рішення та
постанову у даній справі скасувати, справу передати на новий
розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального права.
При цьому Синельниківська ОДПІ, у касаційній скарзі вказує на те,
що позивач заявив свої вимоги щодо відшкодування податку на додану
вартість та процентів поза межами строку позовної давності.
Загальний строк для захисту права на підставі статті 71 Цивільного
Кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено 3 роки, а тому позивач,
заявивши 11.03.2002р. свої вимоги щодо відшкодування ПДВ та
процентів по деклараціям поданим 27.11.1998р., 15.12.1998р.,
11.01.1999р., порушив вказаний строк позовної давності.
Крім того, у доповненні до касаційної скарги від 05.06.2003р.
зазначено, що право платника податку на отримання бюджетного
відшкодування не ставиться у залежність від тієї обставини, чи був
податковим органом поданий територіальному органу Державного
казначейства України відповідний висновок.
Таким чином, у даній справі позивачем заявлена вимога, яка за
своїм змістом не відповідає матеріально - правовому способу
захисту порушеного права, визначеному законом.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
При розгляді справи господарським судом Дніпропетровської області
було встановлено, що за наслідками господарської діяльності
товариства за жовтень - грудень 1998р., січень - червень, серпень,
вересень і грудень 1999р., січень - березень, травень, червень,
листопад, грудень 2000р., січень - квітень 2001р. різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового
кредиту має від'ємне значення у сумі 167070грн.
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом
7.7.1 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чеку.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову є порушення
передбаченого законом права підприємства на отримання з Державного
бюджету України надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця наступного
після подачі декларації.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за даної
обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплаченого податку.
Проте, надане Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника податку на отримання бюджетного
відшкодування не ставиться у залежність від обставини, чи був
податковим органом поданий територіальному органу казначейства
України відповідний висновок.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Водночас судом першої та апеляційної інстанції у цій справі
залишений без уваги обраний позивачем спосіб захисту порушеного
права, визначеного Законом України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та відповідність заявлених ним вимог за
своїм змістом цьому Закону.
Крім того, приймаючи рішення та постанову суди першої і
апеляційної інстанції не прийняли до уваги, що Законом України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлені
граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених
або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів),
зокрема, відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15
вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, заяви на повернення надміру
сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх
відшкодування у випадках, передбачених податковими законами,
можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем
здійснення такої переплати або отримання права на таке
відшкодування.
Проте, в порядку судового провадження вказані обставини належним
чином досліджені не були і правова оцінка їм не надавалась.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що спір був
розглянутий не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційної інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської
області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3
статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
14.05.2002 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 08.08.2002 р. у справі № Н27/46
господарського суду Дніпропетровської області - скасувати, справу
передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської
області.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т. Дроботова
В. Цвігун