ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2003 Справа N 26/102а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Є.А,
суддів Глос О.І., Жаботиної Г.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін,
розглянувши касаційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної
податкової інспекції у Донецькій області
про перегляд у касаційному порядку постанови Донецького
апеляційного господарського суду від 20.06.2002р.
у справі № 26/102 а
за позовом ДП ”Шахта ”Єнакіївська” в/о ”Орджонікідзевугілля”
до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.04.2002р.
(суддя К.Г.Наумова), яке постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 20.06.2002р. (судді О.Л.Агапон,
О.М.Дзюба, Н.В.Акулова) залишено без змін, позов задоволено:
рішення Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції №
3/26-00175610/164 від 03.01.2002р. ”Про застосування та
стягнення сум штрафних фінансових санкцій донарахованих сум
податків, зборів (обовязкових платежів) та пені за порушення
податкового та іншого законодавства” в частині донарахування до
бюджету 105456грн.74коп. податку на додану вартість,
застосування фінансових санкцій у сумі 26509грн.29коп. ,
завищення бюджетного відшкодування суми податку на додану
вартість у розмірі 167039грн.65коп. , застосування фінансових
санкцій у сумі 4184грн.91коп. , донарахування податку на
прибуток у сумі 46440грн., застосування фінансових санкцій у
сумі 11610грн. та податкові повідомлення від 03.03.2002р. №
251/26 № 252/26 визнано недійсними.
Не погодившись з судовими рішеннями, Єнакіївська об'єднана
державна податкова інспекція просить їх скасувати та прийняти
нове рішення, посилаючись на те, що господарським судом
неправильно застосовано п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. п. 5.2.1 п.
5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення
представників сторін, перевіривши правильність застосування
місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом
норм матеріального та процесуального права, Виший господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Єнакіївської
об'єднаної державної податкової інспекції підлягає задоволенню
частково.
За результатами здійсненої перевірки з питань дотримання
позивачем за період з 01.01.1999р. по 01.10.2001р. вимог
податкового законодавства відповідачем 03.01.2002р. прийнято
рішення № 3/26-00175610/164 “Про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків,
зборів (обовязкових платежів) та пені за порушення податкового
та іншого законодавства”, яким позивачу, крім іншого,
донараховано податок на додану вартість у сумі 105456грн.74коп.
та застосовано фінансові санкції з податку на додану вартість у
розмірі 26509грн.29коп. , встановлено завищення бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість у сумі
16739грн.65коп. та застосовані фінансові санкції у сумі
4184грн.91коп. , донараховано податок на прибуток у сумі
46440грн. та застосовано фінансові санкції з податку на прибуток
у сумі 11610грн.
Судовими інстанціями встановлено, що позивачем від держави
одержано дотацію, кошти якої у сумі 659152грн.23коп. використані
позивачем на придбання товарів, а сплачений при придбанні
зазначених товарів податок на додану вартість у сумі
109858грн.70коп. включено до складу податкового кредиту.
Відповідач вважає, що одержана позивачем із бюджету дотація на
покриття різниці між собівартістю і прибутком від продажу
вугілля у базу оподаткування не включено, таким чином фактично
частина вартості добутого позивачем вугілля була звільнена від
оподаткування, тому при оподаткуванні операцій по продажу
вугілля, собівартість якого покрита за рахунок коштів державної
підтримки, має застосовуватися п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
база оподаткування операцій з продажу
товарів визначається виходячи з їх договірної (контрактної)
вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з
урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших
загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових) платежів, за
винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну
товарів згідно із законами України з питань оподаткування. Таким
чином, із приписів даної норми Закону випливає, що базою
оподаткування операцій з продажу товарів є договірна
(контрактна) вартість товару, що підлягає продажу. Оскільки
надана позивачу державою дотація не входить у договірну
(контрактну) вартість виробленого позивачем товару (вугілля), то
дана дотація не може бути включена до бази оподаткування.
Пунктом 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
врегульовано правовідносини щодо
податкового кредиту. Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
вищезгаданого Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Таким чином,
суб’єктом правотворчості визначено, що податковий кредит
формується із сум податків, що сплачені (нараховані) платником
податків у зв’язку з придбанням товарів.
Згідно п. п. 7.4.3 вищезгаданої норми Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у
разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або
придбані, частково – використовуються в оподатковуваних
операціях, а частково – ні, до суми податкового кредиту
включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх
виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання
таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях. Таким
чином, дана правова норма регулює порядок формування податкового
кредиту у випадку, якщо виготовлені або придбані товари частково
використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні.
Оскільки надана позивачу дотація не є товаром, що виготовлений
або придбаний позивачем, то у формуванні податкового кредиту
вона участь не приймає, отже, застосування відповідачем даної
правової норми є помилковим.
Судовими інстанціями встановлено, що позивач використав вугілля
власного виробництва на власні виробничі потреби, що на погляд
відповідача призвело до завищення позивачем бюджетного
відшкодування у розмірі 61772грн.20коп.
Згідно п. п. 7.4.3 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли товари (роботи, послуги), що
виготовлені та/або придбані, частково використовуються в
оподатковуваних операціях, а частково – ні, до суми податкового
кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку
при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці
використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних
операціях звітного періоду. Статтею 3 вищезгаданого Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено операції, які є об’єктом оподаткування.
Згідно п. 3.1 Зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об’єктом
оподаткування податком на додану вартість є операції платників
податку з: продажу товарів (робіт, послуг) на митній території
України; ввезення (пересилання) товарів на митну територію
України та отримання робіт(послуг), що надаються нерезидентами
для їх використання або споживання на митній території України;
вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України
та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами
митної території України. Оскільки позивачем не було використано
товар власного виробництва (вугілля, що використано на власні
потреби) в оподатковуваних операціях, то у нього були відсутні
правові підстави для включення до податкового кредиту частини
сплаченого (нарахованого) при його виготовленні податку на
додану вартість. Таким чином, місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом неправильно застосовано до даних
правовідносин п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Судовими інстанціями встановлено, що позивачем до складу валових
витрат віднесені суми коштів, сплачені за реактивну
електроенергію. Відповідач вважає, що платежі за перетоки
реактивної енергії не відповідають поняттю “валові витрати” у
розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, тому, на його погляд, місцевим
господарським судом та апеляційним господарським судом
неправильно застосовано п. п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та обігу
V сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності. До складу
валових витрат, відповідно до п. п. 5.2.1 вищенаведеної статті
Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених
пунктами 5.3 – 5.8 цієї статті.
Законом України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
розподіл
електроенергії на два види: активну та реактивну - не
передбачено, товарною продукцією є електроенергія. В поняття
електроенергії включається вся електроенергія, що виробляється
на об'єктах електроенергетики. Облік активної і реактивної
енергії здійснюється приладами обліку, оплата за ці види енергії
здійснюється на підставі рахунків енергопостачальника. Оскільки
переток реактивної електроенергії виникає внаслідок порушення
балансу електромагнітних процесів в електроустаткуванні
споживача і є об'єктивно існуючим при роботі електроустаткування
явищем, то відповідальність, а, отже, і плата, як компенсація
втрат енергопостачальної організації, покладена на споживачів
активної електроенергії. Таким чином, компенсація реактивної
потужності є невід'ємним процесом поставки електроенергії.
За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано
вважали, що оскільки перетоки реактивної енергії є об'єктивно
існуючим явищем, без якого неможливий процес виробництва та
робота електроустаткування, яке використовується в господарській
діяльності платника податків, то плата за перетоки реактивної
енергії безпосередньо пов'язана з веденням виробництва, а
значить витрати у вигляді плати за її перетоки слід включати в
податковому обліку підприємства згідно з п. п. 5.2.1 ст. 5
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у валові витрати.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової
інспекції у Донецькій області задовольнити частково.
Скасувати рішення Господарського суду Донецької області від
03.04.2002р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 20.06.2002р. у справі № 26/102А в частині визнання
недійсним рішення Єнакієвської об'єднаної державної податкової
інспекції у Донецькій області № 3/26-00175610/164 від
03.01.2002р. щодо завищення бюджетного відшкодування суми
податку на додану вартість у розмірі 16739грн.65коп. та
застосування фінансових санкцій у сумі 4184грн.91коп.
Відмовити в позові в частині визнання недійсним рішення
Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у
Донецькій області № 3/26-00175610/164 від 03.01.2002р. щодо
завищення бюджетного відшкодування суми податку на додану
вартість у розмірі 16739грн.65коп. та застосування фінансових
санкцій у сумі 4184грн.91коп.
В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області
від 03.04.2002р. та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 20.06.2002р. у справі № 26/102А залишити
без змін.
Головуючий - суддя Усенко Є.А.
судді Глос О.І.
Жаботина Г.В.