Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 лютого 2003р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянув касаційну скаргу ДПІ у Д-ському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду
у справі №000 Господарського суду м.Києва
за позовом ТзОВ "ХХХ", м.Київ до ДПІ у Д-ському районі м.Києва
про зобов'язання надати висновок про повернення з державного
бюджету зайво сплаченого земельного податку
У судовому засіданні взяли участь представники:
позивача не з'явились
відповідача - присутні
У листопаді 2001 року ТОВ "ХХХ" м.Київ звернулося до
господарського суду із позовом до Державної податкової інспекції у
Д-ському районі м.Києва про зобов'язання падати висновок про
повернення з Державного бюджету України зайво сплачених 104530,20
грн, земельного податку, оскільки підстав для застосування
коефіцієнту 2,5 при обчисленій земельного податку з ХХ.10.99 по
ХХ.12.99 не існувало.
Рішенням господарського суду м.Києва від ХХ.32.01 позовні вимоги
задоволено. ДПІ зобов'язано протягом п'яти робочих днів із моменту
набрання рішенням у справі законної сили надати висновок про
повернення з Державного бюджету України позивачу надмірно
сплаченої суми 104530,20 грн. земельного податку та фінансових
санкцій по земельному податку. Рішення мотивовані тим, то на
підставі рішення ДПІ у Д-ському районі м.Києва N4 від ХХ.11.99 з
позивача була стягнута сума 42551,01 грн. за інкасовими
дорученнями № 7 від ХХ.12.99р., № 3 від ХХ.12.99. Рішенням
господарською суду міста Києва N 000 від ХХ.10.01 вказане рішення
ДПІ визнано недійсним. Із наданих позивачем копій платіжних
доручень та розрахунку позову встановлено, що позивач також
надмірно сплатив до бюджету 61970,59 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
ХХ.10.02 рішення від ХХ.12.01 залишено без змін із тих же підстав.
Державна податкова інспекція у Д-ському районі м.Києва у поданій
касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, в позові
відмовити, посилаючись на те, що відповідно Закону України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
(ч.2 ст.17) надміру сплачені суми
податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою
або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний
рік. Заяви на повернення надміру сплачених податків або на їх
відшкодування у випадках, передбачених податковими законами можуть
бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення
такої переплати або отримання права на таке відшкодування, що
встановлено пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" № 2181-VI від 21.12.00 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Письмової заяви від позивача про повернення з Держбюджету України
коштів не надходило. За таких обставин відповідач не зобов'язаний
був, повертати позивачу надміру сплачені та не відшкодовані кошти.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності їх юридичної оцінки судом першої та апеляційної
інстанцій, заслухавши пояснення присутнього у засіданні
представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої апеляційної інстанцій при розгляді справи
встановлено, що з позивача неправомірно було стягнуто 42559,61
гри. податку за землю та позивач зайво сплатив податок за землю в
розмірі 61970,59 грн.
Відповідно ст. 17 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
надмірно сплачені суми земельного податку підлягають поверненню
платнику за його письмовою заявою або за його бажанням
зараховуються до оплати податку на наступним рік. Статтею 20
вказаного вище Закону передбачено, до яких бюджетів зараховуються
платежі за землю.
З оглогляду викладене діючим законодавством не передбачено надання
платнику податку висновку про повернення з Державного бюджету
України переплаченої їм суми податку за землю та відшкодування
зайво стягнених сум податку, тому за своїм змістом позовні вимоги
не відповідають матеріально - правовим засобам захисту порушеного
права, визначених законом.
За таких обставин постановлені у справі судові рішення та
постанова підлягають скасуванню, а справа -- направленню на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 1, 108, 111-5, 111-9, 111-11, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському
районі м.Киева задовольнити частково.
2. Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від ХХ.10.02 р. та рішення господарського суду м.Киева від
ХХ.12.01 у справі № 000 господарського суду м.Киева.
3. Справу направити до господарського суду м.Киева на новий
розгляд.