Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів;
головуючого суддів
за участю повноважних представників:
позивача - присутні
відповідачів - не з'явились
прокурора - С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спільного українсько-турецького підприємства "ХХХ"
на постанову від ХХ серпня 2002 у справі № 000
Севастопольського апеляційного господарського суду
за позовом Спільного українсько-турецького підприємства "ХХХ"
до Кримської регіональної митниці
про стягнення 93780 грн.
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2002 року позивач звернувся до господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про стягнення
93780 грн., посилаючись на те, що збитки, заподіяні йому в
результаті винних дій відповідача.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від ХХ
травня 2002 року позов задоволене в сумі 93728 грн. В решті позову
відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
ХХ серпня 2002 року рішення господарського суду від ХХ.05.2002
року скасовано. В позові відмовлено.
Заслухавши пояснення представників позивача, висновок прокурора,
перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарським та апеляційним господарським судами при прийнятті
оскаржуваних судових рішень норм матеріального права, суд вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ХХ травня 2001 року в порт
Євпаторія на адресу позивача поступив вантаж - черенки квітів
гвоздики.
ХХ травня 2001 року між позивачем та М. було укладено договір, у
відповідності з яким останній прийняв на себе зобов'язання
перевезти вказаний вантаж із порта Євпаторія по місцю призначення.
Вантаж був завантажений в автомобіль (держ. знак 0000 КК) з
прицепом-рефрижератором (держ. знак 3333 КК) і ХХ.05.2001 року був
заявлений до митного оформлення для цілей вільного використання на
території України. Проте, завантажені в автомобіль перевізника
черенки не були доставлені по призначенню, оскільки відповідачем
був виданий талон відмови в митному оформленні. Талон відмови був
визнаний недійсним рішенням господарського суду Автономної
Республіки Крим від ХХ-ХХ.06.2001 року по справі № 001. Вказане
рішення вступило в законну силу.
Крім того, судом встановлено, що експертизою, проведеною по
замовленню позивача Торгово-промисловою палатою Криму ХХ.05.2001
року встановлена порча всієї партії вантажу черенків, розміщених в
автомобілі.
Вимоги позивача про повернення перевізнику автомобіля направлені
на адресу відповідача вих. № № 1 від ХХ.05.2001 року; 2 від
ХХ.12.2001 року, 1 від ХХ.01.2002 року залишились без задоволення.
Із відповідей на вказані звернення вбачається, що відповідач
умовою для звільнення автомобіля і повернення його законному
володільцю висунув вимоги знищення позивачем порченого вантажу під
митним контролем та подання документів, які б свідчили про згоду
на таке знищення позивача.
Автомобіль М., в якому був розміщений вантаж, що належав позивачу,
знаходився в зоні митного контролю до ХХ.02.2002 року. В зв'язку з
простоєм автомобіля, рішенням Б-ського місцевого суду АРК від
ХХ.02.2002 року по справі № 002 з позивача на користь М. стягнута
неустойка в сумі 82800 грн. та моральна шкода в сумі 10000 грн.,
всього на загальну суму 92800 грн.
Оскільки вказане рішення вступило в законну силу, позивач повністю
виконав рішення суду про стягнення з нього 92800 грн.
За таких обставин суд вважає, що господарський суд АРК правильно
прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача і
задоволення позову на його користь.
При цьому господарський суд правильно вважав, що є причинний
зв'язок між діями відповідача, необгрунтовано видавшим талон
відмови в митному оформленні вантажу черенків і збитками позивача
від оплати М. неустойки за простой, відшкодування останньому
моральної шкоди і витрат по оплаті держмита, оскільки вантаж з
моменту його надходження на митну територію України на адресу
позивача і до стягнення з відповідача збитків, які виникли
внаслідок порчі черенків, на користь позивача, знаходився в зоні
митного контролю в автомобілі.
Обгрунтованими є також висновки господарського суду в тому, що до
даних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем,
необхідно застосовувати вимоги статей 440, 452 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки витрати понесені позивачем на
підставі рішення суду, яким задоволене позов М., є наслідком
винних дій відповідача.
Разом з тим суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції в
тому, що допущені відповідачем порушення - незаконна видача талону
відмови в митному оформленні вантажу не знаходяться в причинному
зв'язку із збитками, заподіяними позивачу, визнати правильними і
обгрунтованими не можна з підстав викладених вище.
Не відповідають вимогам закону і висновки суду апеляційної
інстанції про застосування до даних правовідносин ст. 203 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки відповідальність згідно вказаної
статті настає при виникненні договірних правовідносин.
Інші обгрунтування незаконності рішення господарського суду,
викладені в постанові апеляційної інстанції спростовуються
зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам чинного
законодавства, що регулює дані правовідносини.
Тому суд вважає, що постанова апеляційної інстанції, як прийнята з
порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню, а рішення
господарського суду, як таке, що відповідає обставинам справи і
вимогам закону необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
ХХ серпня 2002 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу, а
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від ХХ
травня 2002 року залишити без змін.