Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2003р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів;
за участю представників:
позивача не з'явилися
відповідача присутні
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Є-ської об 'єднаної державної податкової інспекції на рішення від
ХХ.10.2002р. господарського суду Донецької області у справі № 000
господарського суду Донецької області
за позовом Державного відкритого акціонерного товариства
"Центральна збагачувальна фабрика "ХХХ" (далі "Товариство")
до Є-ської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним рішення Є-ської ОДПІ від ХХ.04.2002р. № 1
встановив:
Товариство звернулось до господарського суду Донецької області з
позовом (з зарахуванням уточнених вимог) про визнання недійсним
рішення Є-ської ОДПІ від ХХ.04.2002р. № 1 в частині застосування
фінансових санкцій з податку на додану вартість у сумі 3721,25грн.
та з податку на прибуток у сумі 302,91грн. Вказані фінансові
санкції були застосовані до позивача за порушення податкового
законодавства, а саме вимог статей 4,5,7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та статті 4
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
пов'язаних з визначенням бази оподаткування.
Підставою прийняття оспорюваного рішення є акт від ХХ.04.2002р. №
4 про результати позапланової документальної перевірки позивача з
питань дотримання податкового законодавства за період з
ХХ.10.1999р. по ХХ.01.2002р.
Рішенням господарського суду Донецької області від ХХ.10.2002р.
позовні вимоги задоволені у повному обсязі шляхом визнання
недійсним рішення Єнакіївської ОДПІ від ХХ.04.2002р. № 1 в частині
застосування фінансових санкцій з податку на додану вартість у
сумі 3721,25грн. та з податку на прибуток у сумі 302,91грн.
Приймаючи рішення, суд прийшов до висновку, що у Є-ської ОДПІ були
відсутні правові підстави для застосування фінансових санкцій в
оспорюваних сумах в період дії пункту 3 статті 12 3акону України "
Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Є-ська ОДПІ подала до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на рішення господарського суду Донецької області , в якій
просить рішення у справі скасувати, у задоволенні позовних вимог
відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального права.
У касаційній скарзі Є-ська ОДПІ вказує на те, що відповідно до п.3
ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом"( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф,
пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи
неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів).
В даному випадку, податковим органом були застосовано фінансові
санкції за порушення податкового законодавства, порядок
застосування таких санкцій регулюється статтею 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
і не
залежить від того порушено чи ні у відношенні платника податків
справа про банкрутство.
Заслухавши доповідь судді Д. та пояснення присутнього в судовому
засіданні представника Відповідача дослідивши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні суду, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським
судом при розгляді справи, ухвалою арбітражного суду Донецької
області від ХХ.09.2000р. була порушена справа № 006 про
банкрутство позивача і введено мораторій на задоволення вимог
кредиторів, який діяв на момент прийняття оспорюваного рішення
відповідачем (ухвали господарського суду Донецької області від
ХХ.01.2001р., ХХ.01.2002р; ХХ.08.2002р. у справі № 006).
На підставі п.3 ст.12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема,
не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові
(економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
З приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
вбачається, що відповідальність платників
податків за порушення строків сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів) встановлена підпунктом 17.1.7 пункту, 7.1
статті 17 цього Закону, у якому зазначено, що у разі, коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання
протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник
податку зобов'язаний сплатити штраф у встановлених цим підпунктом
розмірах.
Проте, як зазначено в рішенні Є-ської ОДПІ від ХХ.04.2002р. № 1
застосування фінансових санкцій здійснено на підставі підпункту
17.1.3. статті 17 Закон "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно якого у разі коли контролюючий орган
самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника
податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту
4.2.2. пункту 4.2 статті 4 цього закону такий платник податків
зобов'язаний сплатити штраф у розмірі, встановленому цим пунктом.
Відповідно до підпункту 4.2.2 вказаного Закону, фінансові санкції
застосовуються, зокрема, на підставі даних документальної
перевірки результатів діяльності платника податків за заниження
суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових
деклараціях.
Вказані штрафні санкції, в даному випадку були застосовані до
позивача за приховування об'єкту оподаткування, шляхом порушення
вимог статей 4,5,7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та статті 4 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пов'язаних з визначенням бази
оподаткування. Це порушення було виявлено під час перевірки і на
цій підставі був донарахований податок та застосовані фінансові
санкції, визначені підпунктом 17.1.3 статті 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за порушення правил
оподаткування, а не за порушення строків сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що господарський
суд Донецької області, вирішуючи спір, помилково прийшов до
висновку, що у Є-ської ОДПІ були відсутні підстави для
застосування фінансових санкцій на підставі підпункту 17.1.3
статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
в період дії мораторію.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5 ,111-7 ,
пунктом 2 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від ХХ.10.2002р. господарського суду Донецької області у
справі № 000 -скасувати.
В позові відмовити.