ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29.01.2003 Справа N Д 25/136
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.-
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П.,
розглянув касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Жовтневому районі, м. Кривий Ріг (далі - ДПІ)
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.11.2002 p.
зі справи № Д 25/136
за позовом ДПІ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Талас", м. Кривий Ріг
та Приватного підприємства "Соріс-Торг", м. Київ
про визнання недійсною укладеної між ними угоди від
02.09.1999 p. № 127/42
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: А.А.А.,
відповідача: Б.Б.Б.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (Чередко
А.Є.) від 07.10.2002 у позові відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.11.2002 (колегія суддів у складі: головуючого - Євстигнеєва
О.С., суддів - Кузнецової І.Л., Коршун А.О.) апеляційну скаргу ДПІ
повернуто на підставі пункту 4 частини першої статті 97
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) у зв'язку з тим, що цю скаргу подано після закінчення
строку, встановленого для її подання, без клопотання про
відновлення цього строку.
У касаційній скарзі від 20.11.2002 № 10580/10/10 ДПІ просить Вищий
господарський суд України визнати причину пропуску процесуального
строку поважною і відновити пропущений строк подання апеляційної
скарги та прийняти постанову, якою скасувати ухвалу
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.11.2002, а справу передати на розгляд до апеляційної інстанції.
Скаржник стверджує, що Дніпропетровський апеляційний господарський
суд ухвалою від 11.11.2002 неправильно застосував статті 53, 93,
97 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вимоги касаційної скарги мотивуються тим, що на рішення суду
першої інстанції 18.10.2002 (за поштовим штемпелем на конверті)
подано апеляційну скаргу, яку повернуто ухвалою апеляційної
інстанції від 11.11.2002 на підставі пункту 4 частини першої
статті 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У судовому засіданні господарського суду Дніпропетровської області
від 07.10.2002 було оголошено лише вступну та резолютивну частини
рішення зі справи, а саме рішення було отримано ДПІ 11.10.2002.
На думку скаржника, апеляційною інстанцією не здійснено правового
аналізу припису частини другої статті 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до якого відновлення пропущеного строку подання
апеляційної скарги можливе протягом трьох місяців з дня прийняття
рішення місцевим господарським судом, і тому немає підстав для
висновку про пропуск строку подання апеляційної скарги.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для її
задоволення.
Відповідно до вимог статті 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд, з огляду на поважність причин пропуску
процесуального строку, може відновити пропущений строк. Виходячи
зі змісту цієї норми, поважними визнаються лише такі обставини,
які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення
сторони та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами
для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що скаржником
не наведено поважних причин пропуску ним встановленого законом
процесуального строку.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-11, 111-13
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Залишити ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 11.11.2002 p. зі справи № Д 25/136 без змін, а касаційну
скаргу - без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко