ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2003 Справа N 20-4/417-5/649
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.-
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П.,
розглянув касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Севастополя (далі - ДПІ)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.10.2002 p.
зі справи № 20-4/417-5/649
за позовом приватного підприємства "Таол", м. Севастополь (далі -
ПП "Таол")
до ДПІ
про визнання недійсним рішення ДПІ від 19.11.2001 p. №732/209/26
- 216/30169833.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: А.А.А.,
відповідача: Б.Б.Б.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Антонова
І.В.) від 09.09.2002, залишеним без зміни постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів
у складі: головуючий - Фенько Т.П., судді - Градова О.Г., Латиніна
О.А.) від 23.10.2002, позов задоволено частково: визнано недійсним
рішення ДПІ від 19.11.2001 № 732/209/26 - 216/30169833 у частині
донарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі
120 328,43 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 30082, 13
грн. за заниження суми податкових зобов'язань зі сплати ПДВ, а
усього по ПДВ 150410,56 грн.
Судові інстанції мотивували свої рішення зі справи тим, що ДПІ
донарахувала ПДВ і застосувала штрафні санкції до платника
податків за заниження ним суми податкових зобов'язань зі сплати
ПДВ на підставі результатів перевірки за відсутності податкових
накладних, що підтверджують його витрати зі сплати податку у
зв'язку з придбанням ним товарів, та книги обліку придбання
товарів (робіт, послуг).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДПІ
просить скасувати зазначені судові рішення. Свої вимоги ОДПІ
обґрунтовує тим, що судовими інстанціями у цій справі порушено
вимогу пункту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. На думку ДПІ,
неналежне ведення платником податку бухгалтерського та податкового
обліку не є підставою для звільнення його від відповідальності,
передбаченої абзацом другим названого підпункту.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про наявність підстав для скасування прийнятих у
ній судових рішень і передачі справи на новий розгляд.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- рішенням ДПІ від 19.11.2001 № 732/209/26 - 216/30169833 ПП
"Таол" було донараховано:
1) єдиний податок у сумі 42891,72 грн. і застосовано штрафні
санкції у сумі 10722,93 грн. за заниження суми його податкових
зобов'язань зі сплати єдиного податку, усього по єдиному податку
53614,65 грн.;
2) ПДВ у сумі 120328,43 грн. та штрафні санкції у сумі 30082, 13
грн. за заниження суми податкових зобов'язань зі сплати ПДВ, а
усього по ПДВ 150410,56 грн.
- заперечуване рішення ДПІ прийнято на підставі акта перевірки ПП
"Таол" від 15.11.2001 № 209/26-216 з питань додержання вимог
податкового законодавства України (єдиного податку і ПДВ) за
період з 01.01.1999 по 31.12.1999 (далі - акт перевірки). За
результатами перевірки встановлено, що ПП "Таол" є платником
єдиного податку за ставкою 6 відсотків та платником ПДВ;
- платником податку загублено податкові накладні, що підтверджують
його витрати по сплаті ПДВ у зв'язку з придбанням ним товарів, та
книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за звітні податкові
періоди;
- ДПІ у процесі перевірки використовувало дані банку, що здійснює
розрахунково-касове обслуговування платника податків, про рух
коштів на його розрахунковому рахунку.
Спір між сторонами у справі на стадії касаційного оскарження
стосується виключно питання про правильність донарахування
податковим органом ПДВ та застосування ним штрафних санкцій до ПП
"Таол" за заниження суми податкових зобов'язань зі сплати ПДВ.
Судовими інстанціями у цій справі не враховано, що ДПІ здійснило
донарахування ПДВ за даними податкових декларацій ПП "Таол", про
що зазначено в акті перевірки. У цих податкових деклараціях
платник податку включив до податкового кредиту витрати зі сплати
ПДВ у зв'язку з придбанням ним товарів, що не підтверджені
податковими накладними чи митними деклараціями. Згідно з
підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями,
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної
податкової служби суми податку, попередньо включені до складу
податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим
підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у
вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,
нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену
зазначеними цим підпунктом документами.
Крім того, згідно з статтею 17 Указу Президента України від 7
серпня 1998 року № 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні"
( 857/98 ) (857/98)
у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт
завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій
декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового
зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого
завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку
визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього
застосовуються санкції відповідно до законодавства.
Судові інстанції у справі дійшли помилкового висновку про
порушення ДПІ вимог чинного законодавства у зв'язку з проведенням
відповідачем перевірки платника податків за відсутності податкових
накладних та книги обліку придбання товарів (робіт, послуг).
Відсутність у платника податків податкових накладних, що
підтверджують його витрати зі сплати ПДВ у зв'язку з придбанням
ним товарів, та книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за
звітні податкові періоди, не може бути підставою для звільнення
такого платника податків від відповідальності за завищення суми
податкового кредиту і, відповідно, за заниження суми податку, що
підлягає сплаті до бюджету згідно з вимогами пункту 7.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Отже
судовими інстанціями у розгляді справи порушено припис підпункту
7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Водночас судовими інстанціями не перевірено правильність
визначення ДПІ суми донарахованого ПДВ і, відповідно, штрафних
санкцій за заниження ПП "Таол" суми податкових зобов'язань зі
сплати ПДВ, оскільки не встановлено загальної суми податкових
зобов'язань платника податків, що виникли у зв'язку з будь-яким
продажем ним товарів (робіт, послуг) протягом звітних періодів. Ці
фактичні дані входять до предмету доказування у справі і можуть
бути встановлені лише за новим розглядом справи у суді першої
інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Севастополя задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 09.09.2002 p.
і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
23.10.2002 p. зі справи № 20-4/417-5/649 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко