ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.01.2003 Справа N 17-5-22-31-18-23-25-14/6563
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. - головуючого,
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.
розглянувши касаційну скаргу акціонерного роздрібного об'єднання
"Пасаж" у формі закритого акціонерного товариства на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2002 р. у
справі № 17-5-22-31-18-23-25-14/6563 за позовом акціонерного
роздрібного об'єднання "Пасаж" у формі закритого акціонерного
товариства до ТОВ "Риф", представництва по управлінню комунальною
власністю Одеської міської Ради та Одеської міської Ради про
визнання недійсним договору купівлі- продажу та відновлення
порушених прав орендаря,
ВСТАНОВИВ
У жовтні 1999р. позивач звернувся до господарського суду з
вимогами до ТОВ "Риф", представництва по управлінню комунальною
власністю Одеської міської Ради, правонаступником якого є
представництво по управлінню комунальною власністю Одеської
міської Ради та Одеської міської Ради про визнання недійсним
договору купівлі-продажу та відновлення порушених прав орендаря.
Справа розглядалась судами попередніх інстанцій неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Одеської області від
27.06.2002р. (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено, договір
купівлі- продажу № 315 від 15.07.97р. визнано недійсним.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
10.10.02р. (судді Петров М.С, Колоколова С.І., Разюк Г.П.) рішення
господарського суду Одеської області від 27.06.2002р. скасовано, у
позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить залишити в силі рішення
господарського суду Одеської області від 27.06.2002р., а постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.02р. у справі
№ 17-5-22-31-18-23-25-14/6563 скасувати, посилаючись на порушення
судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
У своєму відзиві на касаційну скаргу, представництво по управлінню
комунальною власністю виконавчого комітету Одеської міської Ради
заперечує проти доводів касаційної скарги і просить оскаржувану
постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу
без задоволення.
Заслухавши пояснення представників позивача та представництва по
управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Одеської
міської Ради, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, суд прийшов до висновку що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами попередніх
інстанцій, між позивачем та Одеською міською радою 01.11.94р. було
укладено договір № 74 оренди комунального майна - приміщення
магазину площею 29 кв.м., розташованого за адресою м. Одеса, вул.
Ч-ська, 88 на строк з 01.11.94р. по 01.11.96р., дія якого на даний
час не припинена.
15.07.1997р. між Одеською міською Радою та ТОВ "Риф" укладено
договір купівлі - продажу вказаного майна.
Встановивши. що спірний договір купівлі-продажу укладено
представником міської Ради з перевищенням повноважень, без
відповідного рішення Ради, місцевий суд визнав договір
купівлі-продажу недійсним.
Апеляційна інстанція підставно скасувала рішення місцевого суду
від 27.06.02р., оскільки суд при прийнятті рішення неповно
встановив фактичні обставини справи та не врахував наступне.
Відповідно до вимог п.6 ст. 60, п.30 ст.26 Закону України "Про
місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
підставою для
укладання спірного договору купівлі продажу повинно було бути
відповідне рішення міської ради, яка визначає доцільність, порядок
та умови відчудження об'єктів права комунальної власності.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, спірний договір
укладено особою з перевищенням повноважень і без відповідного
рішення міської Ради. В подальшому своїм рішенням № 135-ХХIII від
29.06.99р. схвалила спірний договір купівлі продажу.
Відповідно до ст. 63 ЦК України угода ( 1540-06 ) (1540-06)
, укладена від
імені другої особи особою, не уповноваженою на укладання угоди або
з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні
права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі
дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди
особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її
укладання.
29 червня 1999р. рішенням № 135-ХХ111 від 29.06.99р. Одеська
міська Рада схвалила спірний договір.
Таким чином, апеляційний суд обгрунтовано дійшов висновку про
відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу
недійсним, а наявність договору оренди на спірне приміщення не
впливає на висновок апеляційного суду щодо дійсності договору.
Постанова апеляційного суду грунтується на матеріалах справи,
встановленим обставинам дана правильна правова оцінка. Доводи
позивача, що містяться у касаційній скарзі не спростовують
висновків суду апеляційної інстанції, а тому підстав для
скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду
від 10.10.2002р. у справі № 17-5-22-31-18-23-25-14/6563 не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного роздрібного об'єднання "Пасаж" у
формі закритого акціонерного товариства залишити без задоволення,
а постанову Одеського апеляційного господарського суду від
10.10.2002 р. у справі № 17-5-22-31-18-23-25-14/6563 без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.