ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2003 Справа N 12/119
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів : Хандуріна М.І.,
Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "Чернігівське хімволокно"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 23.07.03 p.
у справі господарського суду Чернігівської області
за позовом ТОВ фірма "ТехНова", м. Київ
до ВАТ "Чернігівське хімволокно", м. Чернігів
про стягнення 2 210 137, 55 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: А.А.А. -дов. № 117 від 27.10.03 p.; Б.Б.Б.-
дов. № 600 від 28.12.02 p.
від відповідача: В.В.В. - дов. від 05.08.03 p.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 20.05.03 господарського суду Чернігівської області
задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ВАТ "Чернігівське
Хімволокно" на користь ТОВ фірма "Технова" 2073410, 53 грн.,
134017 грн. пені, 1700 грн. держмита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 23.07.03 Київського апеляційного господарського
суду рішення від 20.05.03 господарського суду Чернігівської
області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ст. 161 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок закону - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться. Згідно ст. 162 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння
зміна умов договору не допускається, за винятком випадків,
передбачених законом.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "Чернігівське хімволокно"
звернулось у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою
і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами не прийнято
до уваги заперечення відповідача про те, що п. 5.3 договору №
843/д/6000 від 01.11.01 передбачено, що зобов'язання з оплати за
спожиту електроенергію за розрахунковий період настає через три
банківських дні з моменту підписання актів прийому-передачі
електричної енергії і пред'явлення рахунків на оплату за кожний
розрахунковий період. Тобто, на час розгляду справи за відсутністю
доказів у справі пред'явлення рахунків належним чином, у позивача
відсутні підстави для пред'явлення позову, оскільки підставою для
виникнення зобов'язання є підписаний акт прийому-передачі і
пред'явлений належним чином до сплати рахунок фактура. Таким
чином, у відповідача на час подання позову не було зобов'язань
перед позивачем.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарським судом Чернігівської області встановлено, що ТОВ
фірма "ТехНова" та ВАТ "Чернігівське підприємство Хімволокно"
(правонаступником якого остаточно є ВАТ "Чернігівське Хімволокно")
01.11.01 уклали договір №843/д/6000 на постачання електричної
енергії
Відповідно до п.2.1. договору № 843/д/6000 від 01.11.01 позивач
взяв на себе зобов'язання відпускати відповідачу активну
електроенергію згідно з умовами даного договору, а відповідач в
свою чергу проводити оплату за використану електроенергію та
виконувати інші умови, визначені даним договором.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу за період
з 01.01.02 по 01.03.03 електроенергію на загальну суму
13 488 717,07 грн.
Пунктом 5.3 договору та додатковою угодою від 30.10.02 сторони
передбачили, що оплата за спожиту електроенергію за розрахунковий
період здійснюється споживачем на розрахунковий рахунок
електропостачальної організації на протязі трьох банківських днів
з дати оформлення актів приймання-передачі електричної енергії у
відповідності до рахунків, наданих енергопостачальною організацією
споживачу.
Відповідач прийняті на себе зобов'язання не виконав належним
чином, за спожиту електроенергію розрахувався частково в сумі
11 415306,52 грн., заборгованість за період з 01.01.02 по 28.02.03
складає 2073410,53грн.
Посилання відповідача на те, що у позивача не настало право вимоги
щодо стягнення суми боргу - є безпідставними, оскільки оплату за
спожиту електроенергію відповідач зобов'язався здійснювати,
відповідно до договору та додаткової угоди, протягом трьох
банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі
електричної енергії.
Акти прийому-передачі кількості електроенергії, отриманої
відповідачем від позивача, які підписані уповноваженими
представниками сторін та оформлені відповідно до п. 3.2 договору,
були предметом дослідження при розгляді справи господарськими
судами.
Відповідно до ст. 161 Цивільного Кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений
строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а
при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Враховуючи те, що відповідач за спожиту електричну енергію
своєчасно в повній сумі не розрахувався, колегія суддів вважає, що
господарські суди правомірно задовольнили позовні вимоги про
стягнення заборгованості з відповідача.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 23.07.03 p. Київського апеляційного господарського
суду зі справи № 12/119 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко